Постанова 4876 № 904/6535/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6535/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А. секретар судового засідання Кандиба Н.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "Насінневе" (суддя Суховаров А.В.) у справі № 904/6535/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Насінневе" (49005, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд.12, каб.№15, ідентифікаційний номер юридичної особи 00387080) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м. Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) про визнання грошових вимог, - ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі №904/6535/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів , строк виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію) згідно ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 16.06.2021; призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 заяву Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання грошових вимог задоволено. Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" ,що підлягають задоволенню у наступній черговості: 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 273 417 118,79 грн. (основний борг, інфляційні, відсотки) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "Насінневе" по справі №904/6535/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" - в частині визнання грошових вимог ПрАТ "Насінневе" в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020) та ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким відмовити у задоволені грошових вимог ПрАТ "Насінневе". Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наявність ознак фраудаторного правочину умов договорів, що передбачають збільшення 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до 360% річних, які були укладені боржником після отримання ним кредитів на велику суму, не повернутих кредитору АТ КБ «Приватбанк». Наголошує, що умови договорів, які передбачають такий великий розмір відповідальності боржника були погоджені сторонами після 2016 року, тобто боржник взяв на себе додаткові зобов`язання у великому обсязі в період, коли в нього вже існували порушені грошові зобов`язання перед кредитором АТ КБ «Приватбанк» за кредитними договорами у значному розмірі, чим було завдано шкоду АТ КБ «Приватбанк» і є зловживанням правом з боку боржника та кредитора ПрАТ «Насінневе», - і судом протиправно було визнано ці грошові вимоги. Стверджує, що основний борг ТОВ «Лада Фінанс» перед ПрАТ «Насінневе» складає 17 388 652,12 грн., а 360% річних за прострочення грошових зобов`язань - 249 712 446,84 грн., а тому суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у визнанні грошових вимог даного кредитора. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "Насінневе" у справі №904/6535/20 залишено без руху та надано скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази надіслання апеляційної скарги учасникам справи. На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №904/6535/20 апелянтом до матеріалів справи надано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "Насінневе" у справі №904/6535/20, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 17.06.2021р. о 14 год. 30 хв. 15.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "Насінневе" у справі №904/6535/20. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Комплект" про приєднання до апеляційної скарги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог ПрАТ "Насінневе" у справі №904/6535/20 повернуто без розгляду. У судовому засіданні 17.06.2021 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 15.07.2021 на 15:50 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 15.07.2021 р. о 15:50 год. 15.07.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Лада Фінанс» надійшли пояснення щодо п`яти апеляційних скарг АТ КБ «Приватбанк» на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 у справі №904/6535/20, в яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін. У судовому засіданні 15.07.2021 колегія суддів оголосила про перенесення судового засідання на 01.09.2021 на 14:30 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2021 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 01.09.2021 р. о 14:30 год. В судове засідання 01.09.2021р. з`явилися представник апелянта АТ «КБ «Приватбанк», арбітражний керуючий (ліквідатор) Шевченко В.Є., представники кредиторів: ТОВ "Цукорпром", ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», ТОВ "Агро Комплект". Інші учасники провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лада Фінанс», будучи повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з`явилися, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників інших кредиторів. Представник апелянта у судовому засіданні 01.09.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу у відповідній частині скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог ПрАТ «Насінневе» до ТОВ «Лада Фінанс» в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за прострочення грошових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 27.12.2020). Арбітражний керуючий (ліквідатор) ТОВ «Лада Фінанс» та представники присутніх кредиторів в свою чергу проти задоволення апеляційної скарги заперечували, в тому числі з підстав, викладених у поданих ними письмових поясненнях, просили суд ухвалу в оскаржуваній частині залишити без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства). За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі №904/6535/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію) згідно ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 16.06.2021; призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 42Ц, офіс 83, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який діє на підставі свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №448 від 19.03.2013. 29.12.2020 господарським судом Дніпропетровської області опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі №904/6535/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. 27.01.2021 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Насінневе" про визнання грошових вимог на суму 273 417 118,79 грн. та судового збору у розмірі 4 540,00 грн. у справі №904/6535/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" (49006, м.Дніпро, Центральний район, проспект Пушкіна, буд.55, оф.518, ідентифікаційний номер юридичної особи 33339496), за змістом якої заявник просить суд визнати та включити до рестру вимог кредиторів грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" у розмірі 273 417 118,79 грн., з яких: 17 388 652,12 грн. - сума заборгованості за Угодою про визнання та добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016, 6 316 019,83 грн. - інфляційне збільшення за період з 01.01.2017 по 27.12.2020, 249 712 446,84 грн. - 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020. В обґрунтування заявлених вимог кредитор зазначав про наявність у ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" заборгованості перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на загальну суму 273 417 118,79 грн. за угодою про визнання та добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016, грошові вимоги за якою підлягають визнанню господарським судом та внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "ЛАДА ФІНАНС", з огляду на відкриття провадження у справі №904/6535/20 про банкрутство ТОВ "ЛАДА ФІНАНС" згідно ухвали суду від 28.12.2020. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 заяву Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" про визнання грошових вимог задоволено. Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС" ,що підлягають задоволенню у наступній черговості: 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 273 417 118,79 грн. (основний борг, інфляційні, відсотки) - 4 черга задоволення вимог кредиторів. З огляду на обґрунтованість вимог заяви ПрАТ «НАСІННЕВЕ», яка подана до господарського суду в межах строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання ПрАТ «НАСІННЕВЕ» конкурсним кредитором з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАДА ФІНАНС", які підлягають погашенню у наступній черговості: - 1 черга - 4 540,00 грн. (витрати по сплаті судового збору); - 4 черга - 273 417 118,79 грн. (основний борг, інфляційні, відсотки). Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого господарського суду та зазначає наступне з приводу доводів апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства. Відповідна правова позиція сформована суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, та підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі №910/4475/19. За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до статті 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Названою статтею визначено, що: - сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Як передбачено ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня). Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19, особа набуває статусу конкурсного кредитора (сторони, учасника провадження у справі про банкрутство) з повним обсягом процесуальної дієздатності (в тому числі правом оскарження судових рішень) за сукупності таких умов: - подання до господарського суду письмових заяв з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 23 Закону про банкрутство, частина перша статті 45 КУзПБ); - розгляд господарським судом заяв конкурсних кредиторів у попередньому засіданні суду (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ); - визнання вимог таких кредиторів, що формалізується у судовому рішенні господарського суду - ухвалі (частина шоста статті 23, стаття 25 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ). Виходячи з вимог ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова

позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15). При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора. Предметом розгляду, в даному випадку, є заява ПрАТ «Насінневе» з кредиторськими вимогами до ТОВ «Лада Фінанс». Судом першої інстанції встановлено, що грошові вимоги ПрАТ «Насінневе» до боржника складаються з: 17 388 652,12 грн. заборгованості, 6 316 019,83 грн. інфляційних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020, 249 712 446,84 грн. 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 лише в частині визнання грошових вимог ПрАТ «Насінневе» до ТОВ «Лада Фінанс» в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за прострочення грошових зобов`язань за період з 01.01.2017 по 27.12.2020), відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обгрунтованність ухвали в іншій (неоскаржуваній) частині. Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.11.2015 між ТОВ «МПСК БОРІВАЖ» (позикодавець) ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (позичальник) укладено договір про поворотну фінансову допомогу відповідно до договору №27-11/15, за умовами пунктів 1.1, 2.1, 2.4, 3.1 якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу у розмірі 364 200 000,00 грн. на строк 1095 днів, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, визначених даним договором у строк, визначений пунктом 2.4 Договору. Платіжним дорученням №1953 від 30.11.2015 ТОВ «МПСК БОРІВАЖ» перераховано на користь ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» суму 364 200 000,00 грн. за договором №27-11/15 від 27.11.2015. 03.11.2016 між ТОВ «АДЖАЛИК ТРЕЙД» (первісний кредитор), Renoldi LTD (новий кредитор) та ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги №03/10/2016-к, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право вимоги до боржника за Договором №27-11/15 від 27.11.2015 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 364 200 000 грн. 30 листопада 2016 року між Renoldi LTD (сторона-1) та ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (сторона-2) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 4 якої вказано, що грошове зобов`язання сторони-2 (п.1.1. цієї Угоди) визнається таким, що припинено частково, тобто, заборгованість сторони-2 перед стороною-1 становить 17 388 652,12 грн., а грошове зобов`язання сторони-1 (п.1.2., п. 1.3., п.1.4. та п.1.5. цієї Угоди) таким, що припинено у повному обсязі, тобто заборгованість сторони-1 перед стороною-2 відсутня. 01.12.2016 між Renoldi LTD (новий кредитор), Приватним акціонерним товариством «Насінневе» (новий кредитор) та ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (боржник), укладено договір про переведення боргу №01/11/2016, відповідно до п. 2 якого встановлено, що у порядку та на умовах, визначених даним Договором та чинним в Україні законодавством, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника по оплаті заборгованості по основному договору у розмірі 17 388 652,12 грн., в результаті чого Новий кредитор стає кредитором за Основним договором на суму у розмірі 17 388 652,12 грн. 01.12.2016 між ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (боржник) та ПрАТ «НАСІННЕВЕ» (новий кредитор) укладено Угоду про визнання та добровільне погашення заборгованості, відповідно до умов якої сторонами погоджено, зокрема, наступне: - ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» визнає, що його заборгованість перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на момент укладення зазначеної угоди становить 17 388 652,12 грн.; - ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» зобов`язується здійснити погашення заборгованості з моменту укладення зазначеної угоди до 31 грудня 2016 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ «НАСІННЕВЕ»; - у разі прострочення ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» виконання грошового зобов`язання, на вимогу ПрАТ «НАСІННЕВЕ» за зазначеною Угодою, ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» зобов`язано сплатити на користь ПрАТ «НАСІННЕВЕ» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, при простроченні ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» виконання грошового зобов`язання перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 процентів річних. Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР», як правонаступника за вищевказаною угодою, ПрАТ «НАСІННЕВЕ» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог у справі №904/6535/20 про банкрутство ТОВ "ЛАДА ФІНАНС", яке є правонаступником ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР», на суму 17 388 652,12 грн. заборгованості, 6 316 019,83 грн. інфляційних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020, 249 712 446,84 грн. 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020. Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до приписів ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 у справі 916/4644/15, обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора. Тягар доведення наявності вимог до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається на кредитора (правова позиція Верховного Суду, наведена в постанові від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15). На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (правові висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі №904/2394/18). Колегія суддів зауважує, що заявником доведено належними та допустимими доказами факт порушення зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАДА ФІНАНС» зобов`язань за угодою про визнання та добровільне погашення заборгованості. При цьому, перевіривши здійснені заявником нарахування, з якими погодився суд першої інстанції, апеляційний доходить висновку щодо обґрунтованості вимог заявника в частині внесення грошових вимог ПрАТ «Насінневе» до реєстру вимог кредиторів боржника у розмірах, визначених заявником, які не заперечуються боржником та розпорядником майном. З приводу доводів апелянта про те, що умови договорів, які передбачають такий великий розмір відповідальності боржника були погоджені сторонами після 2016 року, тобто боржник взяв н себе додаткові зобов`язання у великому обсязі в період, коли в нього вже існували порушені грошові зобов`язання перед кредитором АТ КБ «Приватбанк» за кредитними договорами у значному розмірі, чим було завдано шкоду АТ КБ «Приватбанк» і є зловживанням правом з боку боржника та кредитора ПрАТ «Насінневе», - і судом протиправно було визнано ці грошові вимоги; а також те, що основний борг ТОВ «Лада Фінанс» перед ПрАТ «Насінневе» складає 17 388 652,12 грн., а 360% річних за прострочення грошових зобов`язань - 249 712 446,84 грн., а тому суд першої інстанції зобов`язаний був відмовити у визнанні грошових вимог даного кредитора, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Зазначені правові висновки наведені в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) та від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19). Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено (правова позиція наведена у постанові КГС ВС від 16.04.2020 № 914/479/19). Як вже було зазначено, 01.12.2016 між ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» (боржник) та ПрАТ «НАСІННЕВЕ» (новий кредитор) укладено Угоду про визнання та добровільне погашення заборгованості, в якій сторони погодили, зокрема, наступне: - ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» визнає, що його заборгованість перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на момент укладення зазначеної угоди становить 17 388 652,12 грн.; - ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» зобов`язується здійснити погашення заборгованості з моменту укладення зазначеної угоди до 31 грудня 2016 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ «НАСІННЕВЕ»; - у разі прострочення ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» виконання грошового зобов`язання, на вимогу ПрАТ «НАСІННЕВЕ» за зазначеною Угодою, ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» зобов`язано сплатити на користь ПрАТ «НАСІННЕВЕ» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, при простроченні ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР» виконання грошового зобов`язання перед ПрАТ «НАСІННЕВЕ» на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 360 процентів річних, що відповідає змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України. За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18 у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад. За викладених обставин, право вимоги ТОВ "ЛАДА ФІНАНС", яке є правонаступником ТОВ «БІЗНЕС АГРОЦЕНТР», перейшло до ПрАТ «НАСІННЕВЕ» за угодою про добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016. Колегія суддів зауважує, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посилання на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18). Угоду про добровільне погашення заборгованості від 01.12.2016 підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалася (не визнавалася недійсною та не була розірвана) і доказів, що спростовували б наведене, апелянтом не надано, а матеріали справи таких не містять. Як передбачено ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку. В своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)). Правочин про відступлення права вимоги є правомірним (стаття 204 ЦК України) і без визнання його недійсним породжує відповідні юридичні наслідки (правові позиції в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16; постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16). В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (правовий висновок викладений у Постанові КГС ВС від 26.01.2021 у справі № 903/249/20). Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17). Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту. Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. В свою чергу апеляційний суд зауважує, що фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження"). За змістом частини першої статті 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Така підстава як визначення сторонами іншого розміру % річних за прострочення грошових зобов`язань не охоплюється нормами статті 20 Закону про банкрутство, однак враховуючи посилання позивача, окрім статті 42 КУзПБ також на приписи статей 203, 215, 216, 512-518 ЦК України, не виключає можливості звернення в цьому разі кредитора, з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (правовий висновок наведений в Постанові КГС ВС від 22.07.2021 у справі № 924/243/20 (924/1155/18)). Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи". Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17). Суд звертає увагу, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20). Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (див. висновок сформований у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17). Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20). Колегія суддів наголошує, що виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства та судової практики, АТ КБ «Приватбанк» не був позбавлений права та можливості звернутися до суду з позовом про визнання недійсним вищезгаданого правочину, який не є нікчемним в силу Закону, водночас цього не зробив. З огляду на все вищевикладене та зважаючи на презумпцію правомірності укладеної угоди про добровільне погашення заборгованості, яка неспростована скаржником в установленому порядку, враховуючи її дійсність, апеляційний суд доходить висновку, що грошові вимоги ПрАТ «Насінневе» до ТОВ «Лада Фінанс» в розмірі 249 712 446,84 грн. (360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020) є обгрунтованими належними доказами, а відтак Господарським судом Дніпропетровської області правомірно ухвалою від 17.03.2021 року визнано їх у вказаній сумі та віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів. Таким чином, аргументи, викладені Банком в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не врахував наявність ознак фраудаторного правочину умов договорів, що передбачають збільшення 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України до 360% річних, які були укладені боржником після отримання ним кредитів на велику суму, не повернутих кредитору АТ КБ «Приватбанк», не знайшли свого підтвердження належними доказами (судовими рішеннями) під час розгляду даної справи. Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обгрунтованих підстав для задоволення заяви ПрАТ «Насінневе» у визнанні його грошових вимог в частині нарахованих за прострочення грошових зобов`язань 360% річних за період з 01.01.2017 по 27.12.2020 на суму 249 712 446,84 грн. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (розгляду заяви), апеляційним судом за результатом перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено. З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Насінневе" у справі № 904/6535/20 в оскаржуваній частині. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта. Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Насінневе" у справі № 904/6535/20 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2021 за результатами розгляду грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Насінневе" у справі № 904/6535/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08.09.2021 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль