Постанова 4809 № 396/269/18

ПОСТАНОВА Іменем України 19 липня 2021 року м. Кропивницький справа № 396/269/18 провадження № 22-ц/4809/91/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л., при секретарі Федоренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у складі судді Шепетька В.Л. від 16 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, - встановив: В лютому 2018 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся в суд з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Послався на те, що 27 червня 2007 року між ВАТ "Державним акціонерним товариством "Державний експортно-імпорний банк України", який надалі був перейменований в ПАТ "Державний експертно-імпортний банк України та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №55207С17 про надання кредиту в сумі 30000 доларів США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року. Позивач вказав, що кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання для оплати за житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу , посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1554. Зазначив, що 27 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 27.06.2007 року, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1 . В порушення кредитного договору відповідач ОСОБА_2 не сплачує основний борг та відсотки за користування кредитом, внаслідок чого станом на 16.02.2018 року має заборгованість по кредитному договору в розмірі 31358,08 доларів США. Посилаючись на те, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власноті на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.02.2018 року право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 24.03.2014 року зареєстровано за ОСОБА_1 , позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2018 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитим договором №55207С17 від 27 червня 2007 року, укладеного між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_2 в розмірі 31358,08 $ США, з яких: прострочена заборгованість в сумі 27216,66 $ США, прострочені проценти в сумі 4141,42 $ США, звернуто стягнення на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оцінюючої діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», від імені якого діє філія АТ «Укрексімбанк» у Кропивницькому - судовий збір по справі в сумі 12827 грн. 01 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вказала, що не може бути належним відповідачем в даній справі, оскільки дії позивача свідчать про те, що він не визнає її власником спірного майна. Вважає, що необхідно було залучити до участі в справі ОСОБА_2 як безпосереднього боржника за кредитним договором. Крім того, на її думку суд першої інстанції належним чином не дослідив умови Договору купівлі-продажу жилого будинку з відстроченням платежу від 27.06.2007 року №1554 та в порушення принципів повноти та всебічності розгляду справи, не дослідив момент набуття та виникнення в ОСОБА_2 права власності на майно, що було передано в іпотеку, а також наявності/виникнення у неї права іпотеки на підставі закону. Посилаючись на ці та інші підстави, просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Оскаржуване рішення вже було предметом перегляду як в апеляційній так і в касаційній інстанціях. Зокрема, постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16.04.2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. При цьому касаційний суд наголосив, що законодавством прямо передбачено можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позову з тієї підстави, що на момент укладення договору іпотеки до іпотекодавця не перейшло право власності на предмет іпотеки, є помилковим. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Таким чином, законодавством прямо було передбачено можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Судом встановлено, що 27 червня 2007 року між ВАТ «Укрексімбанк», який надалі був перейменований у ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 55207С17 про надання кредиту у розмірі 30 000 $ США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року. За умовами зазначеного кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язався погашати кредит щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту, у сумах, визначених графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору), не пізніше 15 числа кожного місяця, та сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 12,5% річних щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця, але в усякому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 26 червня 2028 року (пункти 2.1, 2.4.1, 2.2.1, 2.5.1 кредитного договору). 27 червня 2007 року для забезпечення виконання кредитних зобов`язань, що виникли між ВАТ «Укрексімбанк», який надалі був перейменовано у ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_2 , укладено іпотечний договір № 55207Z17, посвідчений нотаріально. Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1 . Право власності на предмет іпотеки підтверджено договором купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням платежу від 27 червня 2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н. М. та зареєстрований у Новоукраїнському відділені Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року № 7844/36. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 серпня 2011 року у справі № 2-257/11 з ОСОБА_2 стягнено на користь ПАТ «Укрексімбанк» заборгованість у розмірі 39 552,08 $ США, що еквівалентно 315 772,75 гривень за курсом НБУ. На 16 лютого 2018 року заборгованість за кредитом договором становила 31 358,08 $ США, із них: прострочений борг 21 216,66 $ США, прострочена заборгованість за процентами 4 141,42 $ США. З інформаційної довідки від 6 лютого 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судом встановлено, що 24 березня 2014 року право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 . Підставою є рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року, відповідно до якого розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 1554. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Встановлено, що при укладенні іпотечного договору право власності іпотекодавця підтверджувалося договором купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням платежу від 27 червня 2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н.М. та зареєстрований в Новоукраїнському відділенні Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року № 7844/36. Отже, навіть за умови, що договір купівлі-продажу передбачав перехід права власності до іпотекодавця в майбутньому, можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, прямо передбачена законодавством. Варто зазначити, що іпотекодавцем виступив позичальник за кредитом, який є особою, що в силу статті 5 Закону України «Про іпотеку» подав докази набуття права власності на нерухоме майно після укладення договору іпотеки. Таким чином, аргумент апеляційної скарги про необхідність відмови у позові з тієї підстави, що на момент укладення договору іпотеки до іпотекодавця не перейшло право власності на предмет іпотеки, є помилковим. Аналізуючи обґрунтованість позову, апеляційний суд враховує, що рішенням суду Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22.08.2011 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» стягнуто в рахунок заборгованості за кредитним договором №55207С17 - 39552,08 $ США. За відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що банк з даним позовом звертався в суд у 2009 році. При цьому за умовами кредитного договору період кредитування триває з 01.07.2007 по 26.06.2028. За графіком погашення кредиту, що додається до договору (т.1 а.с.12), станом на 2009 рік ОСОБА_2 мав сплатити всього 30х119,05=3571,5 $ США. Враховуючи, що в 2009 році банк просив суд стягнути з Апостолова 39552,08 $ США, колегія суддів дійшла висновку, що в 2009 році банк використав право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченою. Тим самим банк змінив строк виконання основного зобов`язання. Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Отже, проценти, нараховані банком після звернення до суду у 2009 році є незаконними і не підлягають стягненню. Відповідно розрахунку нарахованих та непогашених процентів згідно з кредитним договором №55207С17, сума відсотків, яка складає 4141,42 $ США, була нарахована в період з 01.10.2010 по 31.01.2018, тобто після закінчення періоду кредитування, відповідно, вони не підлягають стягненню. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини рішення визначення загальної суми заборгованості з врахуванням відсотків в розмірі 4141,42 $ США. Разом з тим, встановлено, що укладаючи іпотечний договір від 27 червня 2007 року сторони погодили, що заставна вартість предмета іпотеки, а саме житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 , становить 151 500 (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот) грн. Враховуючи, що вартість заборгованості за кредитом становить 27 216, 66 $ США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 16.04.2018 становить 760 950 (сімсот шістдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн., звернення стягнення на предмет іпотеки є співмірним і допустимим. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03.08.2021. Судді: О.А.Письменний Л.М.Дьомич О.Л.Карпенко