Постанова 4824 № 362/2682/18

Головуючий у І інстанції Ковбель М.М. Провадження №22-ц/824/7734/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про усунення перешкод у розпорядженні майном, ВСТАНОВИВ: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ПАТ «ОТП Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про усунення перешкод у розпорядженні майном, в якому просив: усунути перешкоди у розпорядженні нерухомим майном - домоволодінням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та частиною земельної ділянки площею 0,2017 га з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483301:01:009:0395, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, шляхом скасування державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою за реєстраційним номером 6843344, зареєстрованого 21 березня 2008 року реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. на підставі договору іпотеки №РМL-001/034/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., зареєстрованого в реєстрі за №2445; усунути перешкоди у розпорядженні нерухомим майном - домоволодінням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації заборони відчуження нерухомого майна, зареєстрованої за №2446 (реєстраційний номер обтяження 6843268), що була накладена 21 березня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. у зв`язку з посвідченням договору іпотеки №РМL-001/034/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №2445; усунути перешкоди у розпорядженні нерухомим майном - частиною земельної ділянки площею 0,2017 га з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483301:01:009:0395, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, шляхом скасування державної реєстрації заборони відчуження нерухомого майна, зареєстрованої за №2447, що була накладена 21 березня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. у зв`язку з посвідченням договору іпотеки №РМL-001/034/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №2445; усунути перешкоди у розпорядженні нерухомим майном - домоволодінням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та частиною земельної ділянки площею 0,2017 га з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483301:01:009:0395, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, шляхом визнання недійсним договору іпотеки №РМL-001/034/2008 від 21 березня 2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №2445. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у жовтні 2017 року звернувся до приватного нотаріуса КМНО Потапчук З.А. із заявою про посвідчення договору дарування щодо належної йому частини земельної ділянки та домоволодіння, які перебувають в іпотеці ПАТ «ОТП Банк» згідно умов договору іпотеки № PML-001/034/2008, укладеного 21 березня 2008 року між банком та його дружиною ОСОБА_2 , за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку вказані вище домоволодіння та частину земельної ділянки. Нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що вищевказане нерухоме майно перебуває в іпотеці ПАТ «ОТП Банк» і на нього накладено заборону відчуження, про що видано Інформаційну довідку від 03 жовтня 2017 року за № 99186921, в якій вказано, що 21 березня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Рвач Ж.В. внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за реєстровими номерами 2446 та 2447. Разом з тим, договір іпотеки укладений з порушенням встановленого законом порядку укладення таких договорів, оскільки був укладений до реєстрації права власності ОСОБА_2 на домоволодіння та частину земельної ділянки. Зокрема, право власності ОСОБА_2 на домоволодіння по АДРЕСА_1 було зареєстроване 24 березня 2008 року, а право власності на частину земельної ділянки - 29 травня 2008 року, тоді як договір іпотеки був укладений та зареєстрований 21 березня 2008 року, що порушує Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», згідно вимог якого правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону. Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивач позбавлений можливості розпорядитися належним йому нерухомим майном, ОСОБА_1 і звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. В судове засідання учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-001/034/2008, відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_2 кредитні кошти на строк з 21.03.2008 року по 21.03.2033 року включно, у розмірі 611 939,82 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомого майна та оплату комісії банку в порядку, передбаченому п.3 даного Договору (а.с.16-17). В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 21.03.2008 року було укладено договір іпотеки № PML-001/034/2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. і зареєстрований за №2445, за яким передано в іпотеку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частину земельної ділянки площею 0,2017 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221483301:01:009:0395, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі. Також за вказаним договором іпотеки була накладена заборона відчуження на вищевказане домоволодіння та частину земельної ділянки, за реєстровими номерами 2446 та 2447( а.с.18-24). Судом також встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2008 року надав нотаріально посвідчену згоду своїй дружині ОСОБА_2 на отримання кредиту в ЗАТ «ОТП Банк» для купівлі та передачі в іпотеку Банку нерухомості, а саме: домоволодіння загальною площею 305,0 кв.м., житловою площею 154,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та частини земельної ділянки площею 0,2017 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі, кадастровий номер 3221483301:01:009:0697 (а.с.55). Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що на момент укладення договору іпотеки від 21.03.2008 року за іпотекодавцем ОСОБА_2 не було зареєстровано право власності на предмет іпотеки. Так, договір купівлі-продажу домоволодіння, яке є предметом іпотеки, укладений 21.03.2008 року, був зареєстрований в органах БТІ лише 24.03.2008 року, а новий акт про право власності на земельну ділянку, що також є предметом іпотеки, був виданий 29.05.2008 року на підставі договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 21.03.2008 року. Іпотека, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Відповідно до ч. 5 ст. 3, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання. Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору іпотеки, предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Належним, допустимим та достатнім документальним підтвердженням права набуття іпотекодавцем ОСОБА_2 у власність предмету іпотеки є нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу домоволодіння та частини земельної ділянки від 21.03.2008 року, які у встановленому законом порядку були зареєстровані в Державному реєстрі правочинів (а.с.25-30), та стосовно яких у іпотекодавця виник обов`язок щодо державної реєстрації набутого за ними права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Тобто, у іпотекодавця виник обов`язок зареєструвати своє набуте за договорами купівлі-продажу право в порядку, визначеному законом. Крім того, п. 4.5. договору іпотеки передбачено, що в термін не більше ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу предмета іпотеки, іпотекодавець зобов`язується здійснити державну реєстрацію свого права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Вищенаведені обставини свідчать про те, що при укладенні між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 договору іпотеки від 21.03.2008 року не було допущено порушень діючого на той час законодавства, в зв`язку із чим підстави до визнання даного правочину недійсним відсутні. Крім того, позивач ОСОБА_1 при укладенні вищевказаного договору надав своїй дружині ОСОБА_2 , іпотекодавцю за договором, нотаріально посвідчену згоду, як на укладення кредитного договору, так і на укладення договору іпотеки до повного погашення боргових зобов`язань позичальника перед банком за кредитним договором (а.с.55), що свідчить про обізнаність позивача з обставинами укладення договору та спростовує його доводи про те, що умови договору порушують його право на розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотеки, зважаючи на наявність його згоди, як співвласника, на передачу даного майна в іпотеку банку. Оскільки позивачем під час розгляду справи не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норми процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, з дотриманням норм матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: