Постанова 4824 № 362/7386/23

Головуючий у І інстанції Ковбель М.М. Провадження № 22-ц/824/4260/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області із вказаною заявою, у якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті її матері ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Яблоновський, Тахтамукайського р-ну, Республіки Адигея, російської федерації. Заяву обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що ОСОБА_2 проживала на території України в м. Маріуполь Донецької області, при цьому, мати була онкохворою, стояла на обліку в лікаря онколога. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та окупацією м. Маріуполь, хвора матір заявниці разом із дочкою ОСОБА_3 потрапили в смт Яблонівський, Тахтамукайського району республіки Адигея, куди були вивезені насильно разом з іншими мешканцями Маріуполя. Після смерті матері, сестра ОСОБА_3 отримала свідоцтво про смерть матері (свидетельство о смерти ОСОБА_2 серии НОМЕР_1 ). Факт смерті також підтверджується медичним свідоцтвом про смерть (медицинское свидетельство о смерти серии НОМЕР_2 , дата видачі медичного свідоцтва 13 червня 2023 року, та лікарським висновком онколога медичної карти 784527.? Після смерті матері заявника відкрилася спадщина на належну ОСОБА_2 за життя земельну ділянку - пай на території Зорянської сільської Ради народних депутатів Христинівського району Черкаської області, де раніше проживала мати, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІІІ-ЧР №012560. Після отримання свідоцтва про смерть матері заявник звернулася до Гребінківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили, що 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року», а це означає що тепер на всіх офіційних документах, виданих російською федерацією та республікою білорусь, має бути апостиль та нотаріально посвідчений переклад на українську мову, інакше вони не розглядаються державними установами України. Також з дати зупинення Конвенції 1993 року відсутні правові підстави для здійснення безпосередніх зносин установ юстиції відповідно до Протоколу 1997 року Конвенції. В подальшому, заявник звернулася до Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області з заявою про видачу свідоцтва про смерть матері. Своїм листом від 28 вересня 2023 року №330.1-26/2586 її повідомили, що у зв`язку з повномасштабною триваючою збройною агресією російської федерації, якою порушено фундаментальні норми та принципи міжнародного права, відділами державної реєстрації актів цивільного стану України не здійснюється будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції росії і білорусі в рамках Конвенції, а також інших міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах, крім випадків передачі судам чи громадянам на території України документів, одержаних за результатами виконання запитів, доручень і клопотань. При цьому вказано про неможливість видати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як смерть зареєстрована компетентними органами російської федерації. Заявник зазначала у заяві, що у зв`язку з наведеним вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті матері, що є єдиною підставою для державної реєстрації смерті особи на підставі медичних документів, оформлених медичними закладами на території, непідконтрольній українській владі. Встановлення даного факту їй необхідно для подальшої реєстрації смерті матері ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану на території України та отримання свідоцтва про смерть державного зразка, а також для оформлення своїх спадкових прав на майно померлої. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у зв`язку із тим, що смерть ОСОБА_2 відбулася на території росії, а не на тимчасово окупованій території України. Зазначає, що спадкове майно після смерті матері знаходиться на території України і заявник має право на спадкування згідно до Закону, входить в першу чергу спадкоємців, а суд позбавив її права на спадкування майна матері, яке знаходиться не на окупованій території України. Вказує, що свідоцтво про смерть матері видано державою агресором, але мати була громадянкою України і паспорт російської федерації не отримувала. Відповідно до пункту 2 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання. За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження по справі і своїми діями позбавив її права на спадкування майна, що знаходиться на території України. В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рябкова Т.Ю. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заява не підлягає розгляду в спеціальному порядку, встановленому ст. 317 ЦПК України, оскільки факт смерті ОСОБА_2 відбувся на території росії, а не на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав. За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України). За змістом ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. З огляду на те, що факт смерті ОСОБА_2 відбувся на території росії, що зареєстровано компетентними органами російської федерації, а не на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в спеціальному порядку, встановленому ст. 317 ЦПК України. При цьому, на думку апеляційного суду, встановлення факту смерті, про який просить ОСОБА_1 у своїй заяві, неможливе і на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, оскільки даний пункт стосується випадку неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті особи, яка настала на території України, а не на території іншої держави, зокрема і російської федерації. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене та з огляду на те, що подана заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, правильним є висновок суду про відмову на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на їх правильність не впливають та зводяться до незгоди заявника із висновками суду в частині відсутності передбачених законом підстав для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги заявника цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення судового рішення без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: