Постанова 4824 № 760/404/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А Справа № 760/404/19 Головуючий у 1 інстанції - Шереметьєва Л.А. Апеляційне провадження № 22-ц/824/1464/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2020 р. Київський Апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого - Мараєвої Н.Є., Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М. При секретарі - Гаврюшенко К.О. Розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження Цивільну справу за апеляційними скаргами представника ПАТ «РОДОВІД БАНК» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 р. та на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 р. в справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_1 , 3-особи : ТОВ «ТММ-Будкомплекс», ТОВ «ТММ», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- В с т а н о в и л а : Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 року відмовлено в задоволені позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до ОСОБА_1 , 3-особи : ТОВ «ТММ-Будкомплекс», ТОВ «ТММ», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 21 500 грн. В апеляційних скаргах представник ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 04 червня 2019 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 року та постановити нові рішення, якими позовні вимоги щодо основного рішення задовольнити в повному обсязі, а додаткове рішення скасувати і покласти судові витрати на відповідача, посилаючись на незаконність цих рішень, зокрема, що суд неповно з`ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права. Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 17 квітня 2009 року між ВАТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» був укладений Кредитний договір № 22.1/12-КЛТ-09. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Родовід Банк» та ТОВ Фірма «Т.М.М.» 17 квітня 2009 року був укладений Договір іпотеки № 22.1/12-3-09. Відповідно до п.1.1. договору ТОВ Фірма «Т.М.М.» передає в іпотеку баші нерухоме майно, яке стане власністю банку в майбутньому згідно з Інвестиційно-підрядним договором №36/06-06 на виконання робіт по будівництву житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту на АДРЕСА_1 від 15 червня 2006 року, що укладений між іпотекодавцем та Благодійним фондом «Солом`янка» і буде збудовано за адресою: АДРЕСА_1 , а саме квартири з другого по двадцять другий поверх будинку. 2 лютого 2010 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №

34. За умовами вказаного договору 3-особою ОСОБА_2 в рахунок погашення зобов`язання ТОВ «ТММ-Будкомлект» перед банком за умовами Кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17 квітня 2009 року, на баланс ПАТ «Родовід Банк» була передана земельна ділянка площею 3 га, кадастровий номер 3223186800:03:009:0004, розташована за адресою: с. Підгірні Обухівського району Київської області. 2 лютого 2010 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» був укладений Договір про припинення дії Кредитного Договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17 квітня 2009 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди про його розірвання. 3 лютого 2010 року на підставі заяви ПАТ »Родовід Банк» обтяження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки - об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки було вилучено з Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2012 року за позовом Прокурора Обухівського району Київської області був визнаний недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 лютого 2010 року за реєстраційним №34; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію права власності ПАТ «Родовід Банк» на земельну ділянку, та витребувано в ПАТ «Родовід Банк» на користь держави в особі Обухівської районної державної адміністрації зазначену земельну ділянку. Ухвалою Апеляційного суду Київської області рішення суду залишено без змін. Як зазначав представник позивача, на підставі даного судового рішення ПАТ «Родовід Банк» відновив облік заборгованості «ТММ-Будкомплект» за Кредитним договором № 22.1/12-КЛТ-09 від 17 квітня 2009 року. З постанови Верховного Суду від 10 квітня 2018 року вбачається, що 18 січня 2013 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору від 02 лютого 2010 року про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17 квітня 2009 року, солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ «ТММ Будкомплект» та ТОВ Фірма «Т.М.М.», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна за договором іпотеки, які належать на праві власності Іпотекодавцю - ТОВ Фірма «Т.М.М.». Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду, в позові було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року був визнаний недійсним договір від 2 лютого 2010 року, укладений між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «ТММ-Будкомплект» про припинення дії кредитного договору № 22.1/12-КЛТ-09 від 17 квітня 2009 року. В інший частині справу направлено на новий судовий розгляд. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, при новому розгляді справи рішенням від 28 лютого 2019 року, яке на час розгляду справи судом першої інстанції, не набрало законної сили, в позові банку також було відмовлено ( а.с. 34 - 48). Встановлено також, що 27 жовтня 2010 року видано Акт готовності об`єкта - житлового будинку з гостьовою автостоянкою та об`єктами соціально-культурного побуту будівельною адресою АДРЕСА_1 до експлуатації. Розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №4 від 13.01.2011 р. житловому будинку присвоєно поштову адресу - проспект Космонавта Комарова,

26. Наказом ГУЖЗ Виконавчого органу КМР (Київська міська державна адміністрація) № 309-С/Ю від 15 березня 2011 р. ТОВ Фірма «Т.М.М.» були видані Свідоцтва про право власності на квартири в даному будинку, а саме: квартири № 8, 20, 29 , 39, 50, 53, 54, 58, 66, 70, 76, 88, 96, 98, 122, 129, 130, 131, 137, 147, 152, 158, 161, 162, 164, 168, 172, 173, 177, 178, 182, 183, 188 (а.с.56-59). 23 серпня 2011 року між ТОВ Фірма «Т.М.М.» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. Вказане підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужування об`єктів нерухомого майна на об`єкт нерухомого майна № 616747380000 (а.с.49 - 50; 95 - 100). Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, шо залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно ст. 586 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення. За змістом ч. 2 ст. 583 ЦК заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За змістом ч. 2 ст. 5 Закону предметом іпотеки може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Згідно ч.1 ст.7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має праве» задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимога, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Згідно ч.1 ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Згідно ч.11 ст.33 цього Закону визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про іпотеку» передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. Обтяження об`єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Згідно п.3 ч.1 ст.18 Закону зазначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. Зі змісту Договору іпотеки № 22.1/12 - 3-09 від 17 квітня 2009 року вбачається і цього не спростовував представник позивача, що його предметом було нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця у майбутньому згідно з Інвестиційно-підрядним договором і буде збудоване в майбутньому з переліком кількості квартир на кожному поверсі будинку. Пунктом 1.1. Договору іпотеки як предмет іпотеки визначено нерухоме майно в об`єкті незавершеного будівництва з будівельною адресою, та перерахована різна кількість квартир на кожному поверсі з 2 по 22 - від 3-х до 9 квартир (а.с.106-112). Тобто, на момент укладення договору предмету іпотеки в вигляді квартира АДРЕСА_3 , власником якої на даний момент є відповідачка, не існувало, і вона не існувала як об`єкт права власності. Натомість існували майнові права ТОВ Фірма «Т.М.М.» на об`єкт незавершеного будівництва, на який 17 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. було накладено обтяження. В свою чергу після введення об`єкта незавершеного будівництва, яке було предметом іпотеки, в експлуатацію, сторонами Договору іпотеки опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, погоджений не був. Відповідно до п.1.3 Іпотечного договору після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Після закінчення будівництва нерухомості та оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, іпотекодержатель за рахунок іпотекодавця реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. В разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень, тощо), нотаріус на підставі встановленого законодавством документа про право власності на нерухомість зобов`язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, який належить іпотекодержателю. Нотаріус за повідомленням іпотекодержателя накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки (а.с.30-33). Так, з іпотечного договору вбачається і даних обставин не спростовував представник позивача, після введення будинку в експлуатацію умови іпотечного договору в цій частині банком виконані не були. Сторони в судовому засіданні не заперечували, що після введення будинку в експлуатацію та отримання іпотекодавцем Свідоцтв про право власності на квартири в будинку, будь-які угоди з приводу ідентифікації переданого в іпотеку майна та зміну предмета іпотеки між його сторонами не укладалися. Крім того, з Договору купівлі-подажу спірної квартири, укладеного між ТОВ Фірма «Т.М.М.» та відповідачкою, вбачається, що право власності продавця було зареєстровано у встановленому на той час порядку в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 квітня 2011 року в книзі: 303-9, номер запису: 9977, реєстраційний номер: 33426734, що свідчить про відсутність реєстрації її обтяжень іпотекою. Тобто, на момент укладення договору купівлі - продажу спірної квартири між Фірма «ТМ. М .» та відповідачкою квартира була власністю продавця ( а.с.95 - 100). Крім того, на якому поверсі знаходиться квартира НОМЕР_1 , які її технічні характеристики, чи відповідають вони приведеним у пункті 1.1. договору і яка кількість квартир всього розташована кожному поверсі будинку, з позову не вбачається, і такої інформації представник позивача в судовому засіданні не надав. Яким чином позивач ідентифікував спірну квартиру, як предмет іпотеки, з яких критеріїв виходив при зверненні до суду, і чи є та чи могла бути спірна квартира предметом іпотеки, виходячи зі місту п.1.1 договору, з матеріалів справи не вбачається. Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про іпотеку» у разі передачі в іпотеку об`єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об`єкта незавершеного будівництва переходять визначені договором права і обов`язки забудовника щодо третіх осіб-покупців. Із договору купівлі-продажу квартири від 23 серпня 2011 року вбачається, що вона належала продавцю - ТОВ Фірма «Т.М.М.» на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію права власності на квартиру від 23 березня 2011 року. Тобто, реєстрація права власності на квартиру, як окремий об`єкт в житловому будинку, є свідченням її виділення в окремий об`єкт права власності. Як зазначено вище, обтяження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки - об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки було вилучено з Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 03 лютого 2010 року за ініціативою позивача. Після ухваленого судом рішення про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 2.02.2010 р. та в подальшому обтяження позивачем на предмет іпотеки не відновлювалося. За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. Судова колегія також вважає, що не підлягає задоволенню апеляційна скарга і на додаткове рішення суду першої інстанції, оскільки воно постановлено відповідно до вимог закону, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П о с т а н о в и л а : Апеляційні скарги представника ПАТ «РОДОВІД БАНК» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 р. та на додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2019 р. та додаткове рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 червня 2019 р. - залишити без змін. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 3.06.2020 р. Головуючий : Судді :