Постанова 4873 № 920/268/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа№ 920/268/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дикунської С.Я. суддів: Станіка С.Р. Шаптали Є.Ю. секретар судового засідання Рудь Н.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Сумській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Маркетинг Груп» на рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 (повний текст складено 12.10.2020) у справі № 920/268/20 (суддя Котельницька В.Л.) за позовом Приватної фірми «Будтехсервіс» до 1) Головного управління ДПС у Сумській області 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Маркетинг Груп» про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна, яке перебуває в податковій заставі В С Т А Н О В И В: Приватна фірма «Будтехсервіс» (далі - ПФ «Будтехсервіс», позивач) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Маркетинг Груп» (далі - ТОВ «Прайм Маркетинг Груп», відповідач-2) про визнання недійсними результатів цільового аукціону, оформленого протоколом від 21.02.2020 № 43/20, з продажу належного ПФ «Будтехсеріс» нерухомого майна, яке перебуває в податковій заставі та складається з майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 кв. м в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/ 1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі від 26.02.2020 № 43/20, укладеного між Головним управління ДПС у Сумській області і ТОВ «Прайм Маркетинг Груп», за яким було реалізоване належне Приватній фірмі «Будтехсеріс» нерухоме майно майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 кв.м, яке розташоване в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/

1. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що спірний аукціон було проведено з порушенням законодавства з продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а тому його результати, оформлені відповідним протоколом, та укладений на їх підставі договір підлягають визнання недійсними. Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі №920/268/20 позов задоволено. Визнано недійсними результати цільового аукціону, оформленого протоколом від 21.02.2020 № 43/20 з продажу належного Приватній фірмі «Будтехсервіс» нерухомого майна, яке перебуває в податковій заставі, та складається з майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 м2, яке розташоване в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі від 26.02.2020 № 43/20-Д, укладений між Головним управління ДПС у Сумській області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Маркетинг Груп», згідно якого було реалізоване належне Приватній фірмі «Будтехсервіс» нерухоме майно майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 м2, що розташоване в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1. Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області на користь Приватної фірми «Будтехсервіс» 4 204,00 грн. судового збору. Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Маркетинг Груп» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив про порушення судом першої інстанції принципу рівності та змагальності, оскільки останній розпочав розгляд справи, призначений на 29.09.2020, без доказів вручення повідомлення про дату розгляду даної справи відповідачу-2, чим фактично позбавив його права на подання своїх доводів щодо позовних вимог та відповідних заперечень щодо доводів, наведених в позовній заяві. Доводи відповідача-2 по суті спору зводяться до того, що він на законних підставах придбав майно позивача, оскільки відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платників податків та на користь держави заходи з погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, відповідач-2 стверджував, що не мав можливості перевірити правильність рішень податкового органу та дотримання ним порядку, проведення цільових аукціонів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі. Також відповідач-2 вказував, що є добросовісним набувачем, який придбав майно позивача з метою використання у власній господарській діяльності, а тому не повинен нести ризиків через неузгодженість дій різних, а у випадку відповідача-2 одних і тих самих, органів публічної влади. Не погоджуючись із згаданим рішенням, Головне управління ДПС у Сумській області також оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями відповідача-1, інформація, наведена в оскаржуваному рішенні є взаємовиключною, оскільки в ході розгляду справи позивачем не подано заперечень щодо факту проведення аукціонів, які визнано такими, що не відбулись, а судом цього не досліджувалось, проте в подальшому по тексту рішення судом у висновках використовувались вказані обставини. Крім цього, судом не враховано надану відповідачем-1 інформацію з Державного реєстру, яка свідчить, що об`єктами, на які вказував позивач, неможливо замінити предмет податкової застави через їх перебування у власності інших осіб, знищення, накладення на них арешту. Також відповідач-1 акцентував увагу, що зміна оцінки майна, яке перебуває у податковій заставі, що не залежить від контролюючого (податкового) органу, зумовлена положеннями чинного законодавства та здійсненням незалежної експертної оцінки майна уповноваженими суб`єктами оціночної діяльності. В свою чергу, зміна вартості предмету податкової застави зумовлена виключно зміною ринкової ціни, а не протиправними діями контролюючого органу. Заперечуючи проти апеляційних скарг, позивач подав відзив на апеляційні скарги відповідачів 1 та 2, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне ат обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що при реалізації спірного майна відбулись наступні порушення: призначення дев`яти аукціонів замість трьох, передбачених законом, зниження вартості майна з 4 407 400, 00 грн. до 270 427, 00 грн., тобто на 1700%, а не на 40% (15% при повторному аукціоні + 25 % на третьому аукціоні), не повернення позивачу майна після того, як воно не було реалізовано на третьому аукціоні, не здійснення заходів зі зміни предмета податкової застави після того, як майно не було реалізовано на третьому аукціоні, що в свою чергу зумовило продаж майна на умовах не найкращої ціни, а навпаки найгіршої. Крім цього, позивач вказував на укладення оспорюваного договору з порушенням спеціальних нормативно-правових актів. З приводу неповідомлення відповдіача-2 про останнє судове засідання позивач зазначив, що у даній справі було проведено шість судових засідань, на жодне з яких відповідач-2 не з`явився, хоча подав відзив на позовну заяву та докази на обґрунтування своєї позиції, що свідчить про наявність у відповдіача-2 достатнього часу та засобів для висловлення своєї правової позиції у справі. Крім цього, позивач звертав увагу, що в процесі вирішення даного спору відповідач-2 на стадії закінчення підготовчого провадження у справі відчужив спірне майно, на підтвердження чого позивач долучив до відзиву Договір купівлі-продажу № 1419 від 14.08.2020 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В наданих апеляційному суду додаткових поясненнях відповідач-1 зазначив, що висновок експерта взагалі не може братись до уваги при визначені оцінки заставного майна, що реалізується на цільових аукціонах, оскільки продаж майна здійснюється за початковою ціною, яка визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». На переконання відповідача-1, реалізація заставного майна, придбаного відповідачем-2 за ціною 270 427,50 грн. на аукціоні 21.02.2020, відбулась цілком на законних підставах та за найвищою ціною (з розрахунку 420 000,00грн. (початкова ціна, визначена актом експертної оцінки майна, складеної суб`єктом оціночної діяльності) -15% (за результатами першого аукціону, що не відбувся) -25% (за результатами другого аукціону, що не відбувся) = 267 750,00грн.). Також відповідач-1 звертав увагу на те, що боржник (ПФ «Будтехсервіс») не вчиняв належних заходів, спрямованих на погашення податкового боргу, який кожного місяця зростав, тому контролюючий орган з метою належного виконання покладених на нього функцій і забезпечення погашення податкового боргу, а також надходження коштів до Державного бюджету України, змушений був знову здійснювати заходи з продажу заставного майна, адже інші заходи не дали позитивного результату. До вказаних пояснень відповідач-1 долучив матеріали процедури проведеного аукціону. В наданих апеляційному суду запереченнях на додаткові пояснення відповідача-1 позивач зазначив про неможливість прийняття апеляційним судом додаткових пояснень відповідача-1 та долучених до них додаткових доказів, які не були подані суду першої інстанції. Позивач також вказував, що на згаданих вище дев`яти аукціонах три рази встановлювалась початкова ціна майна,чого не передбачено жодними спеціальними нормативно-правовими актами, адже початкова ціна може бути одна. За змістом неодноразово наданих апеляційному суду додаткових пояснень (обґрунтувань) позивач додатково акцентував увагу на тому, що на третьому аукціоні, який було призначено на 04.06.2019, майно виставлялось зі стартовою ціною 2 809 717, 00 грн., а через десять днів (14.06.2019) була проведена його нова оцінка майна й майно оцінено в 718 087, 00 грн., що свідчить про очевидні порушення при реалізації належного позивачу майна, зокрема, продаж його не за найкращою ціною, а навпаки. За твердженнями позивача, відповідач-1, як орган державної влади, при реалізації нерухомого майна позивача, яке перебуває в податковій заставі, зобов`язаний був діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, а саме, відповідно до п. 95.15 ст. 95 Податкового кодексу України, п. 21 Порядку 1, п. 9 розділу V Порядку

2. При цьому, ні Податковим кодексом України, ні Порядком 1, ні Порядком 2, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено повноважень податкових органів проводити більше трьох аукціонів з реалізації майна, яке перебуває в податковій заставі. В судове засідання апеляційної інстанції 13.07.2021, яке відбулось в режимі відеоконференції, до Сумського окружного адміністративного суду з`явились представники відповідача-1, до Півнячого апеляційного господарського суду прибув представник позивача, представник відповідача-2 в черговий раз не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яку за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення 17.06.2021 отримано уповноваженим представником відповідача-2. За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 13.07.2021 представник відповідача-2, явка якого в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи суду та наявність клопотання відповідача-2 про розгляд справи за відсутності його представника, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності згаданого представника за наявними у справі матеріалами. Представники відповідача-1 в даному судовому засіданні в судових дебатах підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Представник позивача в даному судовому засіданні в судових дебатах заперечив доводи апеляційних скарг відповідачів 1 та 2, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як встановлено матеріалами справи, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 083517 від 27.12.2011, виданого на підставі рішення виконкому Конотопської міської ради №398 від 22.12.2011, майстерні з адміністративною будівлею за адресою м. Конотоп, вул. Вирівська № 64/1 належать на праві власності Приватній фірмі «Будтехсервіс». Відповідно до Витягу Про державну реєстрацію прав № 32730036 від 29.12.2011 право приватної власності на зазначені майстерню з адміністративною будівлею зареєстровано за позивачем. 23.03.2018 податковим керуючим Почтарьовою Ю.І., призначеним наказом ГУ ДФС у Сумській області № 1634 від 25.10.2017, на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Сумській області № 9615 від 30.10.2015 про опис майна у податкову заставу платника податків - Приватної фірми «Будтехсервіс», код ЄДРПОУ 31375354, було проведено опис наступного майна: майстерні з адміністративною будівлею, площею 672,2 м2 за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1 (технічний опис майна: будівля гаража з майстернею). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 №1840/2548/18, яке набрало законної сили 16.10.2018, задоволено позовні вимоги Головного управління ДФС у Сумській області до Приватної фірми «Будтехсервіс» про надання дозволу на погашення податкового боргу; надано Головному управлінню ДФС у Сумській області дозвіл на погашення податкового боргу в загальному розмірі 385 879,32 грн. за рахунок майна Приватної фірми «Будтехсервіс», що перебуває у податковій заставі. 14.12.2018 на замовлення Приватної фірми «Будтехсервіс» для цілей оподаткування було проведено оцінку нерухомого майна, майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 м2, розташованих в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/ 1, за результатами якої було складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість даного об`єкту становила 4 407 400,00 грн. 13.06.2019 на замовлення ГУ ДПС у Сумській області суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Консалт-С» з метою визначення стартової ціни реалізації майна з аукціонних торгів було проведено повторну оцінку спірного нерухомого майна, за результатами якої складено звіт від 14.06.2019 про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість спірного об`єкту становила 718 087,00 грн. 10.12.2019 на замовлення ГУ ДПС у Сумській області суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Бюро «Ваш експерт+»» з метою визначення стартової ціни реалізації майна з аукціонних торгів було проведено ще одну повторну оцінку спірного нерухомого майна, за результатами якої складено звіт від 10.12.2019 про незалежну оцінку вартості майна, відповідно до якого ринкова вартість спірного об`єкту становила 420 000,00 грн. За твердженнями відповідача-1, необхідність проведення повторної оцінки спірного майна виникла внаслідок визнання всіх попередніх аукціонів з продажу спірного майна такими, що не відбулися у зв`язку із відсутністю належним чином зареєстрованих заяв на участь у них, а також сплачених гарантійних та реєстраційних внесків для участі в аукціонах (аукціон, що мав відбутися 18.04.2019 зі стартовою ціною 4 407 400,00 грн., аукціон, що мав відбутися 13.05.2019 зі стартовою ціною 3 746 290,00 грн., аукціон, що мав відбутися 04.06.2019 зі стартовою ціною 2 809 717,00 грн., аукціон, що мав відбутися 30.07.2019 зі стартовою ціною 718 087,00 грн., аукціон, що мав відбутися 27.08.2019 зі стартовою ціною 610 373,95 грн., аукціон, що мав відбутися 09.01.2020 зі стартовою ціною 420 000,00 грн. та аукціон, що мав відбутися 31.01.2020 зі стартовою ціною 357 000,00 грн. визнано такими, що не відбулися). Проте, жодних належних та допустимим доказів на підтвердження зазначених фактів відповідач-1 суду першої інстанції не надав. З приводу наданих відповідачем-1 апеляційному суду матеріалів процедури проведення аукціону слід зазначити, що в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких наведено в статтях 13, 14, 74 ГПК України, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Положеннями ст. 80 цього Кодексу чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи, зокрема, на підставі ч. 3 цієї статті відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. За змістом ч. 4 згаданої статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, за яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ч. 5 цієї статті у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання цих доказів. Таким чином, за змістом вищенаведених норм права всі докази, які підтверджують заперечення відповідача мають бути подані ним одночасно з відзивом на позовну заяву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована. Зі спливом встановленого процесуального строку відповідач втрачає право на вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 1 ст. 118 цього Кодексу). За приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. З огляду на наведене, системний аналіз статей 80, 269 ГПК України, докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів вчасно - з відповідним відзивом на позовну заяву. Оскільки вищезгадані докази в межах матеріалів процедури проведення аукціону, які подані відповідачем-1 до апеляційного суду, не були подані ним суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву і суд першої інстанції не надавав їм оцінки, апеляційний суд вважає, що такі докази не можуть бути прийнятими. За аналогічних підстав, апеляційним судом не приймається й наданий позивачем Догорів купівлі-продажу № 1419 від 14.08.2020. Як встановлено матеріалами справи, 21.02.2020 з 14:00 до 14:30 в м. Києві, пров. Виноградний, буд. 4 оф. 41 Товарною Біржею «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» було проведено цільовий аукціон з продажу майна платника податків, що знаходиться у власності Приватної фірми «Будтехсеріс» та перебуває в податковій заставі Головного управління ДПС у Сумській області, результати якого було оформлено протоколом № 43/20 від 21.02.2020. Об`єктом продажу за даним аукціоном був лот № 64/20: майстерні з адміністративною будівлею за місцезнаходженням: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/ 1, які перебувають у власності Приватній фірмі «Будтехсеріс». Стартова ціна - 267 750, 00 грн. Відповідно до протоколу № 43/20 від 21.02.2020 переможцем аукціону став учасник - ТОВ «Прайм Маркетинг Груп», який запропонував найвищу ціну 270 427,50 грн. за вищезазначене нерухоме майно. 26.02.2020 між ТОВ «Прайм Маркетинг Груп» (відповідач-2, покупець за договором) та Головним управлінням ДПС у Сумській області (відповідач-1, продавець за договором) укладено Договір купівлі-продажу № 43/20-Д майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого продавець продав, а покупець купив на аукціоні, проведеному Товарною біржею «Міжрегіональна товарно-промислова біржа» майно, а саме: майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 62,2 м2. Місцезнаходження майна: Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1. Майно, яке відчужується за цим договором, є власністю Приватної фірми «Будтехсервіс», код ЄДРПОУ 31375354. Положеннями п. 2.1 Договору купівлі-продажу № 43/20-Д від 26.02.2020 встановлено, що ціна реалізації майна згідно Протоколу аукціону від 21.02.2020 № 43/20 складає 270 427,50 грн. з ПДВ. В ході розгляду справи позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведеної судової оціночно-будівельної експертизи від 09.07.2020 № 924/1097 Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, згідно якого ринкова вартість нерухомого майна (майстері з адміністративною будівлею в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1) станом на 09.07.2020 становить 2 107 900,00 грн., що значно більше стартової ціни майна, за якою було реалізоване спірне майно відповідачем-1 за протоколом № 43/20 від 21.02.2020. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що спірний аукціон було проведено з порушенням законодавства з продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, відтак його результати, оформлені відповідним протоколом, та укладений на їх підставі Договір підлягають визнання недійсними. Продаж майна, яке перебуває в податковій заставі врегульовано ст. 95 Податкового кодексу України. За змістом п. 95.7 цієї статті продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торговельні організації. Відповідно до п. 95.7.3 цього пункту інше майно, об`єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах. Положеннями п. 95.10 цієї статті встановлено, що з метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». За приписами п. 13 Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів (далі - Порядок 1), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244, початкова ціна майна, яке виставляється на аукціон, визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна. У відповідності до п. 2 розділу III Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (далі - Порядок 2), затвердженого наказом Мінфіну від 22.05.2017 № 518 та зареєстрованого в Мінюсті 15.06.2017 за № 748/30616, майно, яке підлягає продажу на цільовому аукціоні, виставляється на аукціон за початковою ціною, що визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Платник податків згідно п. 95.12 ст. 95 Податкового кодексу України має право самостійно здійснити оцінку шляхом укладення договору з оцінювачем. Як встановлено матеріалами справи, з огляду на наведене для визначення ринкової вартості (початкової ціни) для продажу на аукціоні, на замовлення Приватної фірми «Будтехсервіс» було проведено оцінку нерухомого майна, майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 м2,за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/ 1, відповідно до якої оціночна (ринкова) вартість даного об`єкту станом на 14.12.2018 складала 4 407 400, 00 грн. Натомість, за змістом протоколу від 21.02.2020 № 43/20 з проведення цільового аукціону з продажу вказаного нерухомого майна, початкова ціна даного об`єкту становила 267 750 грн. з ПДВ. При цьому, порядок зменшення початкової ціни встановлено п. 8 розділу V Порядку

2. У разі визнання цільового аукціону таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю зареєстрованих заявок на участь у ньому, організатор аукціону в місячний строк після проведення попереднього аукціону проводить повторний аукціон. На повторному цільовому аукціоні початкова ціна непроданого майна знижується організатором аукціону на 15 відсотків. На третьому аукціоні, який проводиться у місячний строк після повторного аукціону в разі визнання повторного аукціону таким, що не відбувся у зв`язку з відсутністю зареєстрованих заявок на участь у ньому, початкова ціна майна знижується на 25 відсотків початкової ціни повторного аукціону. Відповідно до п. 9 розділу V Порядку 2 майно, яке не реалізовано відповідно до п. 8 цього розділу, знімається з тортів і повертається власнику, такі положення також містяться в п. 20 Порядку

1. Крім цього, за змістом п. 21 Порядку 1 майно, яке не реалізовано відповідно до п. 20 цього Порядку, знімається з торгів і повертається власнику. У такому випадку контролюючим органом вживаються заходи щодо заміни предмета податкової застави. З огляду на наведене чітко вбачається, що кількість проведених аукціонів не повинна перевищувати 3-х аукціонів, а зменшення вартості майна не повинна перевищувати 15% та 25% при проведенні повторних аукціонів. В ході розгляду справи позивачем подавались докази на підтвердження наявності іншого нерухомого майна, яке Головне управління ДПС у Сумській області могло внести в податкову заставу, проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Головне управління ДПС у Сумській області у відповідності до п. 21 Порядку 1 вживало заходів для виявлення цього майна та заміни предмета податкової застави. Натомисть у відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Сумській області неодноразово наголошувало, що за відсутності у ПФ «Будтехсервіс» іншого майна, яке може бути передано в податкову заставу, спірне нерухоме майно неодноразово переоцінювалось та дев`ять разів (замість трьох можливих) виставлялось на аукціон. За приписами п. 95.13 ст. 95 Податкового кодексу України під час продажу майна на товарних біржах контролюючий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого майна за дорученням контролюючого органу на умовах найкращої цінової пропозиції. Проте, згідно висновку експерта за результатами судової оціночно-будівельної експертизи від 09.07.2020 № 924/1097, проведеної Сумським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, ринкова вартість нерухомого майна (майстерня з адміністративною будівлею, розташована в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1) становить 2 107 900,00 грн., що значно перевищує стартову ціну спірного майна на аукціоні, що відбувся. Таким чином, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що проведення цільового аукціону та оспорюваний правочин з продажу спірного нерухомого майна не відповідають: п.п. 95.10, 95.12 ст. 95 Податкового кодексу України; п.п. 13, 20, 21 Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244; пунктам 8 і 9 розділу V Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, затвердженого наказом Мінфіну від 22.05.2017 № 518, зареєстрованого в Мінюсті 15.06.2017 за № 748/30616. Кожна особа згідно ст. 15 ЦК України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання й відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено ст. ст. 2, 4 ГПК України. Зокрема, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується ч.ч. 1-2 ст. 4 ГПК України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. З огляду на наведені положення закону та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу, передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права. Під охоронюваними законом інтересами згідно рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлене загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони. За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлено ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, є, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. На підставі ст. 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Положеннями ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За змістом ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства також визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Кожна сторона на підставі ч. 1 ст. 74 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. З огляду на наведене та доведення позивачем належними та допустимими доказами факту проведення цільового аукціону та укладення оспорюваного правочину з продажу спірного нерухомого майна з порушенням вищезгаданих приписів спеціальних нормативно-правових актів, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними результатів цільового аукціону, оформленого протоколом № 43/20від 21.02.2020, з продажу належного ПФ «Будтехсервіс» нерухомого майна, яке перебуває в податковій заставі та складається з майстерні з адміністративною будівлею загальною площею 672,2 м2, яке розташоване в Сумській обл., м. Конотоп, вул. Вирівська, 64/1, а також визнання недійсним Договору купівлі-продажу цього майна № 43/20-Д від 26.02.2020, укладеного між Головним управління ДПС у Сумській області та ТОВ «Прайм Маркетинг Груп» за результатами проведеного аукціону, відповідно про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому, слід зазначити, що продаж майна на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна, відтак доводи відповідача-2 (апелянта) в цій частині не заслуговують на увагу. Твердження відповідача-2 про порушення судом першої інстанції принципу рівності та змагальності, оскільки останній розпочав розгляд справи, призначений на 29.09.2020, без доказів вручення відповідачу-2 повідомлення про дату розгляду даної справи, чим фактично позбавив його права на подання своїх доводів щодо позовних вимог та відповідних заперечень щодо доводів, наведених в позовній заяві, також відхиляються апеляційним судом, адже як встановлено матеріалами справи, відповідач-2 належним чином повідомлявся судом про розгляд даної справи, розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача-2, відтак останній не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримку своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватися наданими йому процесуальними правами, зокрема, подавши відзив на позовну заяву, який наявний в матеріалах справи. При цьому, апеляційним судом враховано, що в силу приписів ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доводи апелянтів з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянтів за текстами їх апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Керуючись ст.ст. 52, 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Сумській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Маркетинг Груп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20 - без змін. Матеріали справи № 920/268/20 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 20.07.2021 Головуючий суддя С.Я. Дикунська Судді С.Р. Станік Є.Ю. Шаптала