LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС920/268/20

від 01.10.2021 · Господарська

УХВАЛА 01 жовтня 2021 року м. Київ справа № 920/268/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К. перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20 за позовом Приватної фірми "Будтехсервіс" до: 1) Головного управління ДПС у Сумській області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" про визнання недійсними результатів торгів з продажу майна, яке перебуває в податковій заставі, В С Т А Н О В И В: На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.09.2021 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Маркетинг Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 20.07.2021) та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20, подана 10.08.2021. В С Т А Н О В И В: На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.09.2021 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 (повний текст складено 20.07.2021) та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20, подана до Суду 06.08.2021. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.09.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ст. 287 ГПК України. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, в касаційній скарзі заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не зазначає яку саме норму/норми права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу змагальності сторін. Таким чином зазначення скаржником у касаційній скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України. Оскільки скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно надати письмові уточнення до касаційної скарги, де необхідно належним чином обґрунтувати наявність підстави касаційного оскарження передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, обґрунтувати в чому полягає порушення судами норми/норм права, та яким чином повинні бути застосовані відповідні норми, і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм, з урахуванням змісту цієї ухвали. Беручи до уваги викладене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Сумській області прокуратури підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно надати письмові уточнення до касаційної скарги, де необхідно належним чином обґрунтувати наявність підстави касаційного оскарження передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначити в чому полягає порушення судами норми/норм права, та яким чином повинні бути застосовані відповідні норми, і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм, з урахуванням змісту цієї ухвали. Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 290 - 292 ГПК України, Суд,- У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 та рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/268/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя Могил С.К.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»