Постанова 4851 № 520/14875/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Тітов О.М. 24 червня 2021 р. Справа № 520/14875/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» до Слобожанської Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, - в с т а н о в и в: 29.10.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» (далі ТОВ «Велотрейд», підприємство) звернулося до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Слобожанської митниці Державної митної служби України від 19.10.2020 року UA807000/2020/002221/2; - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807170/2020/01172 від 16.10.2020 року. Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що декларантом ТОВ «Велотрейд» на підтвердження митної вартості товару відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України (далі МК України) було надано усі необхідні документи для обчислення митної вартості товару, однак оскаржуваним рішенням митна вартість товару була збільшена митним органом більше ніж удвічі, при цьому, що означене рішення взагалі не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також позивач зазначив, що застосування митним органом з причин спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби є необґрунтованим , оскільки самі по собі відомості означеної системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Позивач звертає увагу, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів стало спрацювання автоматизованої системи аналізу управління ризиками (далі - АСАУР) за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості. Спрацювання АСАУР за напрямком перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Враховуючи сумніви в рівні заявленої митної вартості в порівнянні з наявною в митниці інформацією за фактами митних оформлень подібних (аналогічних) товарів ЄАІС Держмитслужби у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів, у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України, декларанта 16.10.2020 року було письмово повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів, однак у відповіді останній повідомив про неможливість надання будь-яких інших додаткових документів. Товар позивача було оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією № UA 807170/2020/054585, яка на цей час має юридичну силу, що свідчить про відсутність підстав для визнання оскаржуваної картки відмови протиправною, оскільки остання винесена повноважною особою у передбачений законом спосіб, за встановленою процедурою та відповідають визначеній законодавством формі. Скасування картки відмови UA № 807170/2020/01172 не поновлюватиме митне оформлення за митною декларацією, в прийнятті якої було відмовлено, оскільки вона є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою силу одноразовим використанням, так як стосується лише декларації, в прийнятті якої було відмовлено. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року адміністративний позов ТОВ «Велотрейд» задоволено. Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ТОВ «Велотрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 4.204,00 грн. Судове рішення вмотивоване тим, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Суд також зауважив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України. Не погоджуючись із судовим рішенням, Слобожанською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позовну заяву. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що 01.05.2020 року між ТОВ « Велотрейд» (Покупець) та TIANJIN TIGERBIKE CO., LTD (Китай) (Продавець) було укладено договір поставки продукції № 01/05-2020, предметом якого є поставка Продавцем Покупцеві продукції, а саме частини та комплектуючі велосипедів, відповідно до Інвойсу/ам до даного Договору, в межах, встановлених цим Договором (а.с.15-18). Відповідно до інвойсу від 18.08.2020 року № HY-CK-202067, сторонами узгоджено поставку товарів на суму в розмірі 25.687,84 доларів США та встановлені умови оплати, а саме оплата протягом 120 днів з моменту прибуття контейнера в порт призначення. (а.с.19-20). 16.10.2020 року позивачем була подана до митного органу первинна митна декларація від 16.10.2020 року № UA807170/2020/054078, а також надано документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: контракт від 01.05.2020 року № 01/05-2020 ТОВ «Велотрейд» та TIANJIN TIGERBIKE CO.,LTD (Китай); інвойс від 18.08.2020 року № HY-CK-202067 на загальну суму 25.687,84 доларів США; коносамент від 21.08.2020 року № TPL202008108; копію Договору №204018-119 від 04.01.2018 року про надання транспортного експедирування, укладеного між ТОВ «Хіллдом Логістікс» та ТОВ «Велотрейд»; копію Рахунку на оплату від 02.10.2020 року № 3946 від ТОВ «Хіллдом Логістікс»; копію Довідки про транспортно-експедиційні витрати від 02.10.2020 року № 0210-1 ТОВ «Хіллдом Логістікс»; звіт про оцінку майна від 08.10.2020 року 08/10/2020/05 Регіонального торгівельно-виробничого підприємства «Гранід» у формі ТОВ, Інвойс від 18.08.2020 року № HY-CK-202067; договір доручення по декларуванню товарів від 25.07.2017 року № 22, укладеним з ФО-П ОСОБА_1 ; копію МД країни відправлення 021720200000259131 від 17.08.2020 року, в якій вказано номер інвойсу № HY-CK-202067, а також номер контейнера MSKUOO15650 (вказаний номер контейнера також наявний у документах про підтвердження транспортних витрат); сертифікат від 28.09.2020 року № 201200АО/005363, виданого ССРІТ/ССООІС Республікою КНР на англійській та китайській мові (а.с.21-69). За результатом розгляду поданих декларантом документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.2020 року № UA807000/2020/002221/2 за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідно до ст. ст. 60, 61 МК України (а.с.70-72). При цьому, митним органом у графі 33 рішення вказано, що у відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 МК України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 МК України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, та припинення надання документів; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку із продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA110020/2020/6248, № UA500500/2020/502692; № UA500500/2020/502013, № UA500500/2020/502015. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.2015 року №

689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до ст. 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: наведено у графі 30 даного рішення. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту. У подальшому, на виконання цього рішення коригування митної вартості, відповідачем прийнято рішення у формі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807171/2020/01172 (а.с.73-74). З метою уникнення простою транспортних засобі та дефіциту товару у виробництві, декларантом оформлено товар під гарантію у порядку ч. 7 ст. 55 МК України, оформивши товар за митною декларацією від 19.10.2020 року № UA807170/2020/054585 (а.с.11-14). Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає. Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України). На виконання ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За приписами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України). Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно ст. 55 МК України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються ст. 57 МК України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. За приписами ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1, 4 ст. 337 МК України). В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 320 МК України, форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. Колегією суддів встановлено, що обставиною прийняття оскаржуваного рішення та джерелом інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості було спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів 1, 2, 3, 4, 5, 6, зокрема за кодом 105-2 та 106-2 за фактом митного оформлення митної декларації від 16.10.2020 року № UA807170/2020/054078. Колегія суддів зазначає, що митним органом не надано судам першої та апеляційної інстанцій пояснень, стосовно співставлення задекларованого позивачем рівня митної вартості товару з рівнем митної вартості на товари, за наявної у митному органі цінової інформації (ЄАІС), оформлені в митному відношенні раніше за фактами поставки товарів на митну територію України по митним деклараціям № UA500500/2020/502013, № UA500500/2020/502692 та № UA500500/2020/502015 в частині, який саме метод визначення митної вартості був застосований та чи був він застосований самим декларантом при застосуванні означених митних оформлень, як джерело інформації для прийняття оскаржуваного рішення. Разом з тим, враховуючи вищезазначені норми, сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Виходячи з наведеного, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та після коригування митної вартості товару митним органом вартість становила 63.679,51 доларів США з транспортними витратами, тоді як документально підтверджена вартість товару становить 25.687,84 доларів США з додаванням транспортних витрат 59.502,03 грн і загальна вартість становить 788.135,05 грн (по курсу 28,3649 грн за 1 долар США). Враховуючи те, що курс валюти в рішенні про коригування митної вартості товарів визначено - 28,3649 грн різниця показників митної вартості товару, визначених митним органом та позивачем становить 1.805.950,90 грн., з яких було нараховано мито 104.615, 80 грн та ПДВ 230.154,75 грн. Факт надання позивачем документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 826/16046/16. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегією суддів встановлено, а відповідачем не заперечується, що під час митного оформлення товару та визначення його митної вартості, позивачем до митного оформлення було подано наступні документи, а саме: пакувальний лист від 18.08.2020 року № CK-202067 PL; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 18.08.2020 року № HY-CK-202067; коносамент (Bill of lading) від 18.08.2020 року № TPL202008108; декларація про походження товару (DECLARATION OF ORIGIN) від 18.08.2020 року № HY-CK-202067; залізнична накладна для внутрішнього сполучення від 14.10.2020 року № 41929233; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 02.10.2020 року № 3949; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 02.10.2020 року № 0210-1; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 08.10.2020 року № 08/10/2020/05; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість від 28.09.2020 року № серт. ССРІТ № 201200А0/005363; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується від 01.05.2020 року № НТ 01/5-2020; договір про надання послуг митного брокера від 25.07.2017 року № 22; інші некласифіковані документи технічний опис від 16.10.2020 року та копія митної декларації країни відправлення від 17.08.2020 року № 021720200000259131. Ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 року по справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Проте, Слобожанською митницею Держмитслужби не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості. Колегія суддів не бере уваги надані відповідачем прінт-скріни АСМО Інспектор щодо рівня цін, які дозволили співставити товар, оформлений за означеними в них відомостями, з товаром позивача та провести відповідне коригування митної вартості товару позивача з огляду на наступне. Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Колегія суддів зазначає, що Слобожанською митницею Держмитслужби фактично не обґрунтовано взагалі підстави витребування додаткових документів, оскільки з тексту оскарженого рішення про коригування митної вартості наведене не вбачається. Відповідно доводи відповідача щодо не надання підприємством додаткових документів не можуть вважатися обґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Враховуючи наведене вище, положення ч. 2 ст. 77 КАС України, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості рішення від 25.11.2019 року № UA807000/2019/003369/2 Слобожанською митницею Держмитслужби не зазначені фактичні підстави не застосування основного методу, доводи відповідача щодо надання позивачем неповного пакету документів, не відповідність наданих документів, не надання позивачем додаткових документів, не відповідність визначеної митної вартості товару, не можна вважати обґрунтованими. З урахуванням вищезазначеного, оскаржуване рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості від 19.10.2019 року № UA807000/2020/002221/2 не відповідає ст. 53, ст. 54, ст. 55, ст. 58 МК України. Також колегія суддів зазначає, що фактично, враховуючи зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митний орган приймаючі дане рішення, не визначився чому саме не відповідають надані позивачем документи. Щодо посилання відповідача на те, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці, виявлено що рівень подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість, колегія суддів зазначає наступне. Відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. При цьому, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару Таким чином, позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Згідно із ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У той же час, на порушення ч. 2 ст. 55 МК України, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару, не містить роз`яснення прав щодо оскарження рішення, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, оскільки, за приписами зазначеної норми, у рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Враховуючи, що позивач надав Слобожанській митниці Держмитслужби для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи. Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи встановлені колегією суддів обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару від 19.10.2020 року № UA807000/2020/002221/2 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, воно за змістом не відповідає приписам ч. 2 ст. 55 МК України, а відтак, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та як наслідок, є протиправною та підлягає скасуванню і оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2020/01172, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова