Постанова 4851 № 520/22458/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2024 р. Справа № 520/22458/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/22458/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023. - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001071 від 17.04.2023. - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" понесені судові витрати в справі, зокрема витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 10 000 гривень 00 копійок та суму сплаченого судового збору - 5 368 гривень 00 копійок. В обґрунтування позову зазначив, що вказані рішення та картка відмови є протиправними та незаконними, підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що витрати з навантаження товару, його митному очищенню та отриманню сертифікатів для експорту товару за умовами поставок FCA несе саме Продавець - Spoklzielnia Obrotu Tuwarowego Przemyslu MIeczarskiego. Тому ці витрати не могли враховуватись під час формування митної вартості товару під час оформлення митної декларації № 23UA209230039901U5 від 17.04.2023 і не повинні були зазначатись у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.04.2023 №

26. Враховуючи умови поставки товару, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що для підтвердження витрат на транспортування до моменту перетину митного кордону України декларант має надати митному органу у тому числі договір про перевезення. Крім того зазначив, що у складі пакету документів разом з відповідною митною декларацією ним було подано Договір перевезення від 07.09.2021 № 07/09/21, замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/04/2023 від 12.04.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 26 від 17.04.2023, довідку про транспортні витрати № 11 від 17.04.2023. Отже, витрати на перевезення (фрахт) були підтверджені відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, правильно нараховані та включені до митної вартості товару. Також апелянт зауважив, що суд першої інстанції неправомірно погодився з висновком відповідача, відповідно до якого у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 14.04.2023 №23PL311010Е0173159 статистична вартість товару становить 281443 PLN. Разом з тим фактурна вартість товару, наведена у інвойсі, становить 278126 PLN (по курсу НБУ на день митного оформлення у країні відправлення). Цим самим суд підтримав позицію відповідача, наведену в оскаржуваному рішенні № UA20900/2023/100183/2 від 17.04.2023 за відсутності законних підстав для цього. Натомість позивач наголосив, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант може подати цей документ за власним бажанням. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що складові митної вартості не були підтверджені документально та не піддавалися перевірці. Крім того, зазначив, що оскаржуване позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100183/2 від 17.04.2022 не відповідає приписам Митного кодексу України та правовим позиціям Верховного Суду. Так, відповідно до змісту статті 64 МК України резервний метод застосовується у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання всіх попередніх методів. Виходячи з того, що метод визначення митної вартості за ціною договору с основним, то для застосування другорядних методів визначення митної вартості, митним органом має бути повно викладено доводи, з посиланням на положення закону, що свідчать про неможливість визнання митної вартості за першим, основним методом. Застосування відповідачем з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є необґрунтованим, адже самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах суд не здійснив перевірки того, чи відповідач робив таке порівняння. Таких доказів матеріали справи не містять. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПАРТНЕР ПЛЮС» подано для митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № 23UА209230039901U5 від 17.04.2023 з метою ввезення в Україну молочних продуктів (йогурти та сири). Вартість товару була визначена за ціною Договору купівлі-продажу № UM/22/001404 від 30.12.2022 у розмірі 2 426 022 грн. 10 коп. (60 024,20 євро за курсом НБУ). Позивачем було обрано метод визначення митної вартості товару (основний метод - за ціною, визначеною у договорі). Разом із митною декларацією надано до Львівської митниці ДМС України документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: - рахунок-проформа (Ргоformа іnvоісе) № UА-09/2023 від 06.04.2023; - рахунок-фактура (інвойс) (Соmmercial іnvоісе) № РL/000437228/23/0104 від 14.04.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 304915 від 14.04.2023; - міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinary certificate) № 2002/00092/23/04/UА від 14.04.2023; - книжка МДП (ТІR саrnet) № РХ.85482337 від 14.04.2023; - замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12/04/2023 від 12.04.2023; - банківський платіжний документ № 42 від 13.04.2023, що підтверджує оплату товару за інвойсом № UА-09/2023 від 06.04.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 26 від 17.04.2023; - довідка про транспортні витрати № 11 від 17.04.2023; - прайс-лист б/н від 10.04.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № UМ/22/001404 від 30.12.2022; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № UА-09/2023 від 06.04.2023 р.; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № UА-09/2023 від 14.04.2023; - договір про надання послуг митного брокера № Б-0701/20 від 01.07.2020; - договір (контракт) про перевезення № 07/09/21 від 07.09.2021; - заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 17.04.2023; - інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 9808330 від 17.04.2023; - заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 17.04.2023; - лист відправника від 25.11.2022; - лист відправника + реєстр від 28.11.2022; - митна декларація країни відправлення № 23РL311010Е0173159 від 14.04.2023. Після подання МД та аналізу наданих до неї документів та інформації відповідачем було розпочато процедуру консультацій із позивачем шляхом формування електронного повідомлення за наступним ідентифікатором: № 902е18е2-ааf9-4fcе-ае4f- 8b30с448еd186. Цим повідомленням відповідач витребував документи, за переліком, визначеним ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивач у відповідь 17.04.2023 направив відповідачу лист № 17-04, в якому повідомив, що ним було надано усі наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. За результатами проведеної консультації відповідно до ст. 57 МК України, відповідач направив позивачу повідомлення 44dеf25е-29есd-47dd-873b-414d109dа7f4, в якому повідомив про завершення консультації з декларантом і обрання методу 2г (ст. 64 МК України), тобто 6 резервного методу. За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023. Згідно цього рішення (графа 31) відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості: Товару № 1 слугувала: МД UА 100320/2023/082312 від 27.02.2023, де вартість такого товару становить 4,26 дол. США за кг.; Товару № 7 слугувала: МД UА 209230/2023/036645 від 07.04.2023, де вартість такого товару становить 5,8457 дол. США за кг.; Товару № 8 слугувала: МД UА 209140/2023/003995 від 21.02.2023, де вартість такого товару становить 8 дол. США за кг. Товару № 11 слугувала: МД UА 209230/2023/004751 від 19.01.2023, де вартість такого товару становить 8,297 дол. США за кг.; Товару № 12 слугувала: МД UА 100340/2022/518748 від 26.10.2022, де вартість такого товару становить 5,25 дол. США за кг.; Товару № 13 слугувала МД UА 209230/2023/004751 від 19.01.2023, де вартість такого товару становить 5,71 дол., США за кг.; Товару № 15 слугувала: МД UА 209230/2022/007355 від 10.11.2022, де вартість такого товару становить 5,24 дол. США за кг.; Товару № 17 слугувала: МД UА 209140/2023/008823 від 08.04.2023, де вартість такого товару становить 4,51 дол. США за кг. Зі змісту рішення слідує, що коригування на обсяг партії й комерційні рівні не проводилось. Також відповідач надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209230/2023/001071 від 17.04.2023. З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023 позивач подав скориговану митну декларацію № 23UА209230040020U9 від 17.04.2023, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України. Позивач, не погодившись із висновками відповідача, вважаючи прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001071 від 17.04.2023 винесеними всупереч приписам чинного законодавства, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 27 230,80 грн., звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. Суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення, виходив з того, що рішення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України). В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частиною п`ятою ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Згідно із ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У відповідності до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Частинами 4, 5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, слід зазначити про те, що наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Судом встановлено, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UА209230039901U5 від 17.04.2023 (далі - МД) відповідачем було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.04.2023 №26 не містить відомостей щодо складових митної вартості, а саме витрати на навантаження, митне оформлення вантажу у країні відправлення, отримання сертифікатів, тощо. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ; - враховуючи умови поставки товару, для підтвердження витрат на транспортування до моменту перетину митного кордону України декларант має надати митному органу у тому числі договір про перевезення. Згідно п. 4.3. договору перевезення від 07.09.2021 № 07/09/21, вартість перевезення (фрахту) повинна бути зазначена у Заявці, яка є невід`ємною частиною договору, однак наданий декларантом документ Замовлення на перевезення від 12.04.2023 №12/04/2023 не містить інформації стосовно вартості фрахту, що не дає можливості митному органу впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а відповідно правильність визначення митної вартості товару; - у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 14.04.2023 №23РL311010Е0173159 статистична вартість товару становить 281443 РLN. Разом з тим фактурна вартість товару, наведена у інвойсі, становить 278126 РLN (по курсу НБУ на день митного оформлення у країні відправлення). Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до статті 53 МК України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: - 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було надіслано жодного додаткового документу, який може підтвердити числові значення складових заявленої митної вартості товару. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували наступні МД: - товар № 1 - МД UА 100320/2023/082312 від 27.02.2023 де вартість товару зі схожими характеристиками № 4 становить 4,26 дол. США. за кг.; - товар № 7 - МД UА 209230/2023/036645 від 07.04.2023 де вартість товару зі схожими характеристиками № 9 становить 5,8457 дол. США за кг.; - товар № 8 - МД UА 209140/2023/003995 від 21.02.2023 де вартість товару зі схожими характеристиками № 11 становить 8,00 дол. США за кг; - товар № 11 - МД UА 209230/2023/004751 від 19.01.2023 де вартість товару зі схожими характеристиками № 1 становить 8,297 дол. США за кг; - товар № 12 - МД UА 100340/2022/518748 від 26.10.2022 де вартість товару зі схожими характеристиками № 2 становить 5,25 дол. США за кг; - товар № 13 - МД UА 209230/2023/004751 від 19.01.2023 де вартість товару зі схожими характеристиками № 3 становить 5,71 дол. США за кг; - товар № 15 - МД UА 209230/2022/007355 від 10.11.2022 де вартість товару зі схожими характеристиками становить 5,24 дол. США за кг; - товар № 17 - МД UА 209140/2023/008823 від 08.04.2023 де вартість товару зі схожими характеристиками № 13 становить 4,51 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Сума донарахованих митних платежів за рішенням №UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023 становить 27230,80 грн. Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні порушень, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з відомостями, що містяться у товаросупровідних документах та згідно з митною декларацією № 23UA209230039901U5 від 17.04.2023, транспортування товару здійснювалося на умовах FCA PL Bialystok. Відповідно до офіційних правил тлумачення термін FCA (Free Carrier) - це міжнародний торговельний термін, який підпадає під категорію Інкотермс 2020. Це широко застосоване, визнане зведення правил, що визначають обов`язки покупців та продавців при купівлі-продажу у міжнародних торгових угодах. Free Carrier безпосередньо пов`язаний з привезенням продукції, часто перекладається як «франко-перевізник», вказуючи на те, що компанія, що реалізує партію сировини/товарів, добровільно бере на себе всю відповідальність за привіз у місце, про яке попередньо зазначено в договорі. Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Згідно з п. А.4. розділу FCA Поставка, продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару. Слід зазначити, що доказів того, що місце завантаження товарів є площею продавця до митного оформлення не подавалось. Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що адреса місця відправки у місті Bialystok, Польща збігається з місцезнаходженням продавця за договором купівлі-продажу. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені пояснення надані самим позивачем, а не продавцем товарів. Відтак, документального підтвердження того, що місце завантаження товарів є складом продавця, а отже і завантаження товарів на транспортний засіб здійснювалось за рахунок останнього, ні під час митного оформлення товарів, ні в подальшому в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, позивачем не підтверджено. Щодо неподання заявки до договору перевезення від 07.09.2021 № 07/09/21, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно п. 4.3 договору перевезення від 07.09.2021 № 07/09/21 вартість перевезення (фрахту) повинна бути зазначена у Заявці, яка є невід`ємною частиною договору, однак наданий декларантом документ Замовлення на перевезення від 12.04.2023 № 12/04/2023 не містить інформації стосовно вартості фрахту, що не дає можливості митному органу впевнитись у повноті нарахування витрат на перевезення, а відповідно правильності визначення митної вартості товару. Оскільки разом із митною декларацією № 23 UA209230039901UA від 17.04.2023 не подавалась заявка, яка є невід`ємною частиною договору, можна вважати, що договір на перевезення наданий не в повному обсязі. Згідно до ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Отже, пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, зокрема, таку складову митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Таким чином, відсутність у декларанта документів, в яких визначено відомості про складові митної вартості, не означає автоматичного застосування методу визначення митної вартості за ціною договору та обов`язку митного органу прийняти заявлену митну вартість на підставі документів, які є у наявності декларанта, оскільки це суперечитиме нормі ст. 58 МК України. З огляду на наведене, судова колегія вважає правомірними доводи відповідача про те, що декларантом не спростовано сумніви митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів, в частині необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбачена п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України. Крім того, у гр. 46 митної декларації країни відправлення від 14.04.2023 №23РL311010Е0173159 статистична вартість товару становить 281443 РLN. Разом з тим фактурна вартість товару, наведена у інвойсі, становить 278126 РLN (по курсу НБУ на день митного оформлення у країні відправлення). Вказане не є єдиною підставою для винесення рішення про коригування митної вартості але свідчить про наявність розбіжностей в товаросупровідних документах. Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, згідно переліку, передбаченого цією частиною. Колегія суддів зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів. Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки. Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Отже, зазначені розбіжності у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а саме витрати на навантаження, митне оформлення вантажу у країні відправлення, отримання сертифікатів тощо, у зв`язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі розбіжності не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість. Таким чином, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що позивачем було подано усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товарів. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності визначення відповідачем митної вартості товарів у зв`язку із тим, що поданими до митного оформлення документами не підтверджено митної вартості товарів, визначеної за основним методом - за ціною, визначеною у договорі. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу змісту оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частин 2, 3 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; та Перелік додаткових складових до ціни договору. У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу, результати проведеної консультації, містяться причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності та митні декларації, які слугували джерелом інформації. Щодо окремих особливостей заповнення граф рішення про коригування митної вартості товарів, у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), вказано наступне: посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею Держмитслужби за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номери і дати митних декларацій, які слугували джерелами інформації для коригування митної вартості товару, в рішенні також вказані. Щодо проведених коригувань, то суд вказує, що правилами чітко визначено, що такі робляться лише "щодо зроблених коригувань". Тобто, якщо такі коригування не робилися, відповідні пояснення не повинні вноситися до граф рішення. Також слід зважити на ту обставину, що перелік коригувань завершується словом "тощо", тобто не є вичерпним. Пояснення щодо коригувань повинні стосуватися кожного конкретного випадку окремо, їх перелік та числові значення визначаються особливостями зовнішньоекономічної операції та застосованих джерел інформації для коригування. Пунктом 4 ч. 2 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Оскільки митні декларації, на які посилається Львівська митниця Держмитслужби, містять відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення. В постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15, вказано наступне: "При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом ..., суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом". Суд зазначає, що митні декларації, які використані як джерело для коригування митної вартості (копії надано), були оформлені митним органом, на момент прийняття рішень про коригування митної вартості посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідною митною декларацією не була в подальшому відкоригована; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що митна вартість у спірному рішенні визначалася за резервним методом, що не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 59 МК України врахування умов продажу, фізичних характеристик імпортованого товару, якість, репутація на ринку виробника товару є умовами застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. У відповідності до ч. 3 ст. 60 МК України для визначення, чи є товари подібними (аналогічними) враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. При цьому, вказані умови не притаманні для шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, передбаченого ст. 64 МК України. Резервний метод є більш гнучким і допускає недотримання однієї чи кількох вимог, визначених ст. 60 МК України для аналогічних товарів, таких як: якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку підлягали застосуванню ст.ст. 52-64, 257, 266 МК України, оскільки коригування здійснювалося за другорядним (резервним методом), методика застосування якого викладена у статті 64 МК України і жодного відношення до визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не має. Відповідно до положень ч.1-2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем під час здійснення митного оформлення за митною декларацією 23UA209230039901U5 від 17.04.2023 було виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. В свою чергу, позивачем, на вимогу митного органу, додатково не було надано документи для підтвердження митної вартості товарів, які б усували встановлені невідповідності. В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідачем роз`яснено, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана. З огляду на наведене, у відповідача були наявні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були наявні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України. Таким чином, відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100183/2 від 17.04.2023, а отже позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/001071 від 17.042023, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, також не підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 року по справі № 520/22458/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі № 520/22458/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко