Постанова 4857 № 380/2158/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2158/20 пров. № А/857/7558/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів- Качмара В. Я., Курильця А. Р., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №380/2158/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,- суддя в 1-й інстанції Грень Н. М., час ухвалення рішення - 14.05.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 25.05.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року, а також картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачем до митного оформлення не були надані обов`язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів належні документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема, платіжні документи, що стосуються здійсненої операції купівлі-продажу оцінюваного транспортного засобу (касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). У зв`язку з цим, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товари; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, з декларантом було проведено консультації відповідно до вимог ст.57 МК України. Разом з тим, у зв`язку з неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості (метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів) тому для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу транспортного засобу на інтернет-сторінці (сайті) https://www.otomoto.pl, на якому наявна інформація щодо вартості транспортного засобу ідентичної марки, моделі, схожої комплектації з подібним пробігом, та визначено митну вартість транспортного засобу позивача 14875 польських злотих. З огляду на вказане, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року прийняті митним органом з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому не можуть бути скасовані. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача (апелянта) Саган Ю. В. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити. Представник позивача Брегей І. С. у судовому засіданні не погодилась з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно з рахунком-фактурою (інвойс) б/н від 10 грудня 2019 року придбав у Республіці Польща транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Renault, модель Megane Scenic, рік виготовлення 2009, модельний рік 2009, дата введення в експлуатацію 03 листопада 2009 року, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см.куб., за 1300,00 євро. За домовленістю сторони обрали спосіб оплати за вказаний вище транспортний засіб готівкою, що підтверджується відповідним чеком №0001 від 10 грудня 2019 року. 12 грудня 2019 року з метою митного оформлення транспортного засобу позивачем через уповноваженого представника (митного брокера) подано до відповідача митну декларацію UA209180.2019.701233 щодо митного оформлення автомобіля у режимі імпорту та документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, для підтвердження визначення позивачем митної вартості транспортного засобу в сумі 1300,00 євро, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 10 грудня 2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА209060/2019/700580 від 11 грудня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 09 грудня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12 грудня 2019 року; інші некласифіковані документи від 12 грудня 2019 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.005.074554-19 від 11 грудня 2019 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_3 від 08 червня 2010 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FS445386 від 05 вересня 2018 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UА209180.2019.701233 від 12 грудня 2019 року. 23 грудня 2019 року за результатами розгляду митної декларації №UA209180/2019/701233 Галицькою митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2. У вказаному рішенні відповідачем зазначено, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-3 ст.53 МК України (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). В органу доходів і зборів виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Касові та товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч.1 ст.368 МК України), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Відповідно до ч 3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: метод 2а (ст. 59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в (ст.62 МК України) та метод 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу даного транспортного засобу на інтернет-сторінці (сайті) https://www.otomoto.pl, на якому наявна інформація щодо найдешевшої пропозиції щодо продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, схожої комплектації, з подібним пробігом за ціною: 11400 польських злотих + 17300 польських злотих + 15900 польських злотих +14900 польських злотих = 59500 польських злотих / 4 = 14875 польських злотих. Коригування не здійснювалося. Визначена митна вартість 14875 польських злотих. На підставі вищевказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року. 21 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про подання додаткових документів у порядку ст.55 МК України, та подав митному органу товарний чек №0001 від 10 грудня 2019 року. За результатами розгляду вказаної заяви та поданих до неї документів просив скасувати рішення про коригування митної вартості від 23 грудня 2020 року та повернути сплачену фінансову гарантію. Листом від 28 лютого 2020 року №7.4-1-15/13/6132 відповідач повідомив, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року відсутні. Не погоджуючись з рішенням Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року, а також карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною рахунку-фактури (інвойсу) б/н від 10 грудня 2019 року, тому рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року, а також картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року є протиправними та підлягають скасуванню. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Згідно з ч.1 ст.246 МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Ч.1 ст.257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України). Згідно з ч.1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Ч.2 ст.53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Ч.1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») МК України можна дійти висновку, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16). З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного позивачем транспортного засобу марки Renault, модель Megane Scenic, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см.куб., визначена відповідачем за шостим методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-3 ст.53 МК України (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). Тому для визначення митної вартості митним органом використано цінову пропозицію щодо продажу даного транспортного засобу на інтернет-сторінці (сайті) https://www.otomoto.pl, на якому наявна інформація щодо найдешевшої пропозиції щодо продажу транспортного засобу ідентичної марки, моделі, схожої комплектації, з подібним пробігом за ціною: 11400 польських злотих + 17300 польських злотих + 15900 польських злотих +14900 польських злотих = 59500 польських злотих / 4 = 14875 польських злотих. Коригування не здійснювалося. Визначена митна вартість 14875 польських злотих. Ст.57 МК України встановлює перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. Ч.4-5 ст.58 МК України передбачають, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно зі ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з приміткою 4 до п.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів «a» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар. Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», визначена в статті

1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Згідно з ч.1,2 Приміток до ст.7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті

7. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем через уповноваженого представника (митного брокера) подано відповідачу митну декларацію UA209180.2019.701233 щодо митного оформлення автомобіля у режимі імпорту та документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, для підтвердження визначення позивачем митної вартості транспортного засобу в сумі 1300,00 євро, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 10 грудня 2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UА209060/2019/700580 від 11 грудня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 09 грудня 2019 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12 грудня 2019 року; інші некласифіковані документи від 12 грудня 2019 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.005.074554-19 від 11 грудня 2019 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_3 від 08 червня 2010 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FS445386 від 05 вересня 2018 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UА209180.2019.701233 від 12 грудня 2019 року. Крім того, матеріалами справи стверджується, що позивачем в подальшому було подано відповідачу чек №0001 від 10 грудня 2019 року, яким підтверджується здійснення ним оплати за транспортний засіб у розмірі 1300 євро. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані документи містили усі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу та підтвердження числового значення митної вартості цього транспортного засобу. Згідно з Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, документи, що підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ. Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару. Тобто, п.5 Методичних рекомендацій передбачає можливість використання відповідачем інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо). Однак відповідачем не надано суду доказів того, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року за резервним методом, ним було враховано стан імпортованого позивачем транспортного засобу (комплектацію, технічний стан, пробіг автомобіля) у порівнянні з транспортними засобами з інтернет-сайту https://www.otomoto.pl, ціна яких була врахована при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Зокрема, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що вказує на порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. Разом з тим, декларантом на підтвердження митної вартості ввезеного ним транспортного засобу подано пакет документів, який у повній мірі підтверджує заявлену митну вартість автомобіля. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, оскільки позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/700006/2 від 23 грудня 2019 року, а також протиправність картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/70013 від 23 грудня 2019 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтриМК України кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №380/2158/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула Судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 11 вересня 2020 року.