Постанова 4854 № 420/14239/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14239/21 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Стас Л.В. суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство обмеженою відповідальністю «Дунайська Імпортна Компанія» ( далі позивач) звернувся з позовом до Одеської митниці Держмитслужби ( далі відповідач -1), Одеської митниці ( далі відповідач -2), про: визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000150/2 від 12.05.2021 року; визнання протиправною та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00293 від 12.05.2021 року. В обгрунтування позову зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом за ціною договору. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів визначено за другорядним методом. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби у оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року позов задоволено. Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500500/2021/00293 від 12.05.2021 року визнано протиправною та скасовано. Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500500/2021/000150/2 від 12.05.2021 року визнано протиправним та скасовно. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 40017905) понесені судові витрати у розмірі 4540,00 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень. В апеляційній скарзі, Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 03 листопада 2022 року - скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. З урахуванням приведених обставин, відповідач вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішень митного органу, а тому просить відмовити у задоволенні позову. Позивач не скористався своїм процесуальним правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» було подано до митного оформлення митну декларацію №UA UA500500/2021/021473 від 12.05.2021 року на свіжі зелені банани у картонних коробках. Країна відправлення/експорту товарів Еквадор (а.с.16-17). Вищевказані товари було придбано за зовнішньоекономічним контрактом на поставку №13/20 від 15.01.2021 року, укладеного між фірмою «FRESKBANAS.A» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (а.с.31-42). Згідно пункту 1.1. контракту №13/20 від 15.01.2021 року, Фірма «FRESKBANAS.A» зобов`язується поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» прийняти та оплатити товар (далі «товар»), зазначений в замовленнях покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту, У порядку та на умовах, обумовлених у контракті. Відповідно до пункту 4.2 контракту №13/20 від 15.01.2021 року, Фірма «FRESKBANAS.A» може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах «Інкотермс 2010»: CIF (Одеса, Чорноморськ, Южне) - поставка буде вважатися здійсненою постачальником в момент розміщення товару на боргу або в трюмі зафрахтованого судна в порту відвантаження. На постачальника покладається обов`язок оплати витрат і фрахту, які необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Ризик пошкодження або втрати товару після відвантаження товару в порту призначення покладаються на покупця. Постачальник зобов`язаний укласти договір страхування. Постачальник зобов`язаний здійснити тільки мінімальне страхове покриття; СFR (Одеса, Чорноморськ, Южне) - поставка буде вважатися здійсненою постачальником в момент розміщення товару на борту або в трюмі зафрахтованого постачальником судна в порту відвантаження. На постачальника покладається обов`язок оплати витрат і фрахту, які необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Ризик пошкодження або втрати товару після відвантаження товару в порту призначення покладаються на покупця. Умовами СFR передбачено, що постачальник не має ніяких зобов`язань перед покупцем стосовно придбання страхового покриття. Умови поставки кожної партії товару вказуються окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Пунктом 4.8 контракту №13/20 від 15.01.2021 року передбачено, що додатково Фірмою «FRESKBANAS.A» може бути наданий міжнародний санітарний сертифікат (сертифікат HEALTH, санітарно-гігієнічний висновок), пакувальний лист, експортна декларація, договір страхування товару (у разі поставки на умовах CIF). Відповідно до пункту 7.1 контракту №13/20 від 15.01.2021 року, товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Згідно пункту 7.2 контракту №13/20 від 15.01.2021 року, обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Для підтвердження вказаних у поданій до митного оформлення декларації відомостей, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до митного органу було надано, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 2831442 від 14.04.2021 року (а.с.19); коносамент (Bill of lading) №912205856 від 11.04.2021; пакувальний лист (Packing list) від 14.04.2021 року (а.с.18); коносамент (Bill of lading) №MEDUGU873584 від 07.05.2021 (а.с.21); автотранспортні накладні (Road consignment note) №№1701,8811 від 12.05.2021 року (а.с.22-23); фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №20210968105720018647Р від 12.04.2021 року (а.с.24); сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №16791880202100001075Р від 15.04.2021 року (а.с.25); загальну декларацію прибуття №21UА141000644430Z3 від 07.05.2021 року; специфікацію виробника товару №13 від 14.04.2021 року (а.с.27); контракт №13/20 від 15.01.2021 року; договір про надання послуг митного брокера №11/60-20 від 11.06.2020 року (а.с.43-48); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-42/05-2021 від 12.05.2021 року (а.с.29); акти зважування (а.с.49-50); акт про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату від 12.05.2021 року (а.с.51-52). За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000150/2 від 12.05.2021 року (а.с.66-67) та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00293 від 12.05.2021 року (а.с.68-69). Обставинами прийняття вищевказаних рішень митним органом зазначено, що: відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони на включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додасться вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному, листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включання/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначання митної вартості самих товарів; згідно умов Контракту №13/20 від 15.01.2021 року, продавець надає пакувальний лист, експортну декларацію та інші документи. Однак, вказані документи не надавалися; п.4 контракту визначено, що умови поставки вказуються окремо в інвойсі або замовленні, однак, у наданому інвойсі 2831442 відсутні умови поставки. Декларанта було зобов`язано відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Зокрема, каталоги, специфікації виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» листом повідомило Одеську митницю Держмитслужби про неможливість надання додаткових документів (а.с.97-107). Не погоджуючись з рішеннями Одеської митниці Держмитслужби, вважаючи їх протиправними та такими, які прийняті без урахування усіх обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» звернулось до суду з даною позовною заявою. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що, висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. У силу приписів частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Частиною 1 статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України). Статтями 49, 50 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно частини 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Згідно статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України). Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналізуючи вказані норми митного законодавства, суд дійшов вірного висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включенню до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Відтак, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, реалізованим у межах повноважень. При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідача, як встановлено матеріалами справи, Одеська митниця Держмитслужби посилається на те, що надані позивачем під час митного оформлення документи містять наступні розбіжності: відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони на включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додасться вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному, листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включання/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначання митної вартості самих товарів; згідно умов Контракту №13/20 від 15.01.2021 року, продавець надає пакувальний лист, експортну декларацію та інші документи. Однак, вказані документи не надавалися; п.4 контракту визначено, що умови поставки вказуються окремо в інвойсі або замовленні, однак, у наданому інвойсі 2831442 відсутні умови поставки. Відносно доводів апелянта щодо неповноти відомостей у наданих позивачем під час митного оформлення товарів документах, колегія суддів зазначає про таке. Аналіз вищенаведених норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами. Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Аналіз графи 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів. Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. У свою чергу, Одеською митницею Держмитслужби було витребувано від позивача: 1) каталоги, специфікації виробника товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, проте жодним чином не зазначено, який з пунктів, що викликають сумніви, вказані документи можуть підтвердити чи спростувати. Стосовно посилань митного органу, що відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони на включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додасться вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному, листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включання/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначання митної вартості самих товарів, колегія суддів зазначає наступне. На думку суду, Одеською митницею Держмитслужби не було у повній мірі досліджено умови господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» та фірмою «FRESKBANAS.A», а також умови контракту №13/20 від 15.01.2021 року. Зокрема, відповідно до пункту 7.1 контракту №13/20 від 15.01.2021 року, товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Згідно пункту 7.2 контракту №13/20 від 15.01.2021 року, обов`язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Крім того, суд слушно зауважив, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД «

37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором (а.с.16). При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсом наданим фірмою «FRESKBANAS.A» не передбачалось. Тобто, вартість упаковки за товар, що постачався вже включено у ціну товару та у продавця були відсутні додаткові витрати на упаковку. Отже, з поданих до митного оформлення документах вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак, витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року по справі №815/6794/17, від 18 грудня 2019 року по справі №160/8775/18 та від 06 лютого 2020 року по справі №520/10709/18. Стосовно посилань митного органу, що згідно умов Контракту №13/20 від 15.01.2021 року, продавець надає пакувальний лист, експортну декларацію та інші документи, однак, вказані документи під час митного оформлення не надавалися, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що під час митного оформлення декларації /2021/021473 від 12.05.2021 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» було надано пакувальний лист (Packing list) від 14.04.2021 року (а.с.18). Вказане підтверджується і переліком документів наданих до митного оформлення зафіксованим у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2021/00293 від 12.05.2021 року (а.с.68-69). Крім того, пунктом 4.8 контракту №13/20 від 15.01.2021 року передбачено, що додатково Фірмою «FRESKBANAS.A» може бути наданий міжнародний санітарний сертифікат (сертифікат HEALTH, санітарно-гігієнічний висновок), пакувальний лист, експортна декларація, договір страхування товару (у разі поставки на умовах CIF). Тобто, контрактом №13/20 від 15.01.2021 року передбачена можливість надання/ненадання пакувального листа, експортної декларації та інших документів. Імперативної норми надання вищевказаних документів умови контракту не містять. Стосовно посилань Одеської митниці Держмитслужби, що пунктом 4 контракту визначено, що умови поставки вказуються окремо в інвойсі або замовленні, однак, у наданому інвойсі умови поставки відсутні, суд доречно зазначив, що інвойс №2831442 містить графу «INC.», що є скороченим позначенням «INCOTERMS» та містить умови поставки товару CFR. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем, у порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на вагомі причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Крім того, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. У цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару. Разом із цим, та обставина, що у ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, було зобов`язано Одеську митницю Держмитслужби у термін до 30 серпня 2021 року, надати до Одеського окружного адміністративного суду копії митних декларацій, які були використані митним органом для визначення для визначення вартості товарів, зокрема, але не виключно, №UA500500/2021/016417 від 13.04.2021 року та №UA500130/2021/011862 від 08.04.2021 року. Проте, у встановлений судом строк, витребуваних копій митних декларації відповідачем до суду надано не було. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного до висновку, що митний орган не надав доказів, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду справи - не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги. Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. У відповідності до ст.ст.315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного судового рішення 07.06.2022р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.