Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2685/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2021 р.Справа № 480/2685/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 02.09.20 року по справі № 480/2685/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Слобожанська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» звернулось до суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі Слобожанська митниця Держмитслужби), в якій просило визнати протиправними та скасувати: - рішення службової особи Слобожанської митниці Держмитслужби про видачу Картки відмови UA807290/2020/00246 від 22.04.2020 у прийнятті митної декларації UA807290/2020/009805 від 22.04.2020, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів; - рішення службової особи Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA807000/2020/000936/2 від 22.04.2020 - Елеутерококу кореневища з коренями (субстанція) в кількості 4500 (чотири тисячі п`ятсот)кг. за ціною 1,45дол.США/кг на загальну суму 6525,00 (Шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять)дол. США., заявленої позивачем згідно митної декларації UA807290/2020/009888 від 22.04.2020, в результаті чого позивачем необхідно надмірно сплатити до Державного бюджету України 3442,51грн. податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки товариством були надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товарів та вони містили усі складові митної вартості. Виходячи з інформації, яка відображена в електронному листуванні між декларантом та митним органом, інспектором Слобожанської митниці на адресу декларанта направлено повідомлення, в якому стверджується про необхідність надання документів, які підтверджують митну вартість товарів. При цьому службовою особою митного органу не зазначається, які підстави для такої вимоги, оскільки вище зазначений перелік наданих документів містив усі відомості, крім того, митний орган не вказує, які саме складові митної вартості відсутні у наданих декларантом документах, і в яких із документів, які вимагає митний орган, міститься відсутня інформація. За таких обставин не можна вважати електронне листування між декларантом та митним органом консультацією, на проведення якої посилається митний орган. Стверджує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів містить лише загальні посилання і припущення та зовсім відсутні належні обґрунтування такого рішення. Враховуючи зазначене вважає, що таке рішення, а тому і картка відмови, є безпідставними, необґрунтованими. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складену Слобожанською митницею Держмитслужби UA807290/2020/00246 від 22.04.2020 Визнано протиправними та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/000936/2 від 22.04.2020. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Слобожанською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає зазначене судове рішення незаконним та необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права при його винесенні. Вказує, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість. У зв`язку з чим, інспектором митного поста «Суми» направлено запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення заявленої ТОВ «Сумифітофармації» митної вартості товару. Зазначає, що на підтвердження понесених транспортних витрат уповноваженою особою позивача було надано до митного оформлення рахунок фактуру № 1192 від 21.04.2020, однак не надано банківського платіжного документа на підтвердження факту оплати транспортно-експедеційних послуг відповідно до виставленого рахунку фактури. Відповідно до вказаного рахунка, рахунок підлягає сплаті протягом 3-х банківських днів. У разі не сплати рахунку у зазначений термін експедитор залишає за собою право анулювати цей рахунок та виставити новий з урахуванням зміни вартості надання послуг. Таким чином, у разі несвоєчасної оплати рахунку можлива зміна вартості транспортування товару, яка є складовою митної вартості товару та підлягає документальному підтвердженню. Враховуючи те, що декларантом не надано необхідні документи для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, посадовою особою митниці після проведення консультацій з декларантом визначено митну вартість товарів з використанням другорядного методу визначення митної вартості (за резервним методом) відповідно до ст. 64 МК України. На момент митного оформлення товару, спеціалізований програмно- інформаційний комплекс Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України містив інформацію щодо митного оформлення аналогічного товару з рівнем митної вартості 2,00 дол. США/кг (МД № UA100070/2019/236438 від 11.05.2019). Посилається на те, що здійснивши аналіз поданого декларантом пакету документів та виявивши, що подані документи містять розбіжності, а надані із митною декларацією відомості є необ`єктивними та не містять усіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 МК України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів. Однак декларант затребуваних документів не надав. Посилається га рішення Верховного Суду України від 1 жовтня 2013 року у справі № 2а-6597/10/0870, постанову Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, від 19.06.2018 у справі № 818/1220/17. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 у справі № 480/2685/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень. Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень відмовити у повному обсязі. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація», до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано та правомірно прийняв рішення по вказаній справі. Просить відмовити відповідачу - Слобожанській митниці Держмитслужби в задоволенні апеляційної скарги за необґрунтованістю, залишивши в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020р. по справі №480/2685/20. Також від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація», до суду надійшла заява, про розгляд справи без участі позивача та його представника. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те, що позивач надав Сумській митниці Держмитслужби для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що що ТОВ «Сумифітофармація» до митного оформлення подано митну декларацію №UA807290/2020/009805 від 22.04.2020 на товар, придбаний у Meison (Lianyungang) CO., LTD, Китай згідно договору від 15.08.2019 №MS19/895 (а.с.14-17), що поставляється в Україну, серед іншого: «рослини - Елеутерококу кореневища з коренями (субстанція) (Eleuterococus rhizomes and roots (substance)). Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб: №UA/15425/01/01, розфасований у п/п мішки вагою по 50 кг. кількістю 90шт., загальною вагою 4500кг. Номер партії:SM-1710-750-1 Країна походження: Китай Дата збору: 01.2020. Термін зберігання:01.2023». Декларант обрав основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (а.с.10). Разом з митною декларацією №UA807290/2020/009805 від 22.04.2020 було подано наступні документи: контракт №MS 19/896 від 15.08.2019, додаткова угода №1 від 15.08.2019, специфікацію №4 від 15.08.2019 до контракту, інвойс №МS20/935 від 09.03.2020, з перекладом, пакувальний лист від 09.03.2020 з перекладом, сертифікат якості №МS20/935/1 з перекладом, сертифікат походження №G207899093920013 з перекладом, коносамент №МRFB20031212В, реєстраційне посвідчення на лікарський засіб №UA/15425/01/01, фітосанітарний сертифікат №220000000565352001, митну декларацію країни відправлення, СМR №5537/2, довідки ТОВ «ТАНІТ ГРУП» №1/1 від 21/04/2020 про транспортні витрати, рахунку ТОВ «ТАНІТ ГРУП» №1192 від 21.04.2020 на транспортні витрати (а.с.14-36). В процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою митниці виявлено, що рівень цін подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість, внаслідок чого інспектором митного поста «Суми» направлено запит до спеціалізованого підрозділу митниці з метою перевірки правильності визначення заявленої ТОВ «Сумифітофармація» митної вартості товару. У зв`язку з встановленням ризику щодо можливого заниження митної вартості товару, встановлення документального підтвердження складових митної вартості, інспектором митниці направлено декларантові електронне повідомлення, в якому просив надати додаткові документи, у відповідь на що додаткових документів надано не було. 22.04.2020р. Сумською митницею Держмитслужби прийнято рішення UA807000/2020/000936/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.9), та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807290/2020/00246 (а.с.8,9). Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України). На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України). Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України). Згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України). В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості. Судом встановлено, що під час митного контролю при обробці документів, наданих декларантом, спрацювала система управління ризиками АСАУР «Інспектор», про що вказано у запиті від 22.04.2020 (а.с.44), у зв`язку з чим направлено уповноваженій особі позивача повідомлення про надання додаткових документів (а.с.42,44). Разом з тим, враховуючи вищезазначені норми, сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у справі № 826/5558/16 встановив, що лише обґрунтований сумнів в правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, яка дає право органу доходів та зборів витребувати додаткові документи. Проте, Слобожанською митницею Держмитслужби не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також, не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових та в результаті чого, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості відповідачем порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. У той же час, як вбачається з оскаржуваного рішення, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувало те, що вартість товару не відповідає рівню вартості подібних та аналогічних товарів, відсутністю документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості та виявленою розбіжністю у поданих документах (а.с.9). Однак, відповідачем у рішенні не зазначено між якими документами (даними) була виявлена розбіжність. Єдиним обґрунтуванням вказаного у рішенні зазначено відсутність вартості винагороди доставки за умовами FOB до порту призначення, вартості навантаження на судно, вартості страхування вантажу, вартості обробки в порту Ningbo, тощо. При цьому, відповідно до поданих для митного оформлення товару, представником позивача було надано довідку про транспортні витрати за межами території України: Нінгбо, Китай Одеса, Україна, надані ТОВ «Таніт Груп» та рахунок, який також був наданий для митного оформлення (а.с.8,35,36), окремо, у довідці від 21.04.2020 зазначено, що вантаж не страхувався (а.с.35). Відтак, витребування інших додаткових документів щодо експедиторської винагороди до порту призначення, страхування вантажу, який не страхувався, є безпідставним, оскільки, надані представником позивача документи до митного оформлення товару в їх сукупності, в повній мірі давали змогу підтвердити митну вартість імпортованого товару. Зокрема, ціна товару, що відображена в митній декларації, становить 6525,00 дол. США, кількістю 90мішків, вагою 4500кг, що узгоджується із даними, зазначеними у Специфікації №4 до контракту, інвойсі від 09.03.2020; пакувального листа (а.с.17-21). В рішенні Слобожанської митниці ДФС від 22.04.2020 р. № UA807290/2020/00246 року взагалі не зазначені конкретні обставин, відповідно до яких Слобожанська митниця ДФС прийшла до висновку про неможливість застосування основного методу. Відповідач лише загально вказує про те, що позивачем надано не об`єктивні та не достатньо підтверджуючі документи, не зазначаючи при цьому, чому по документам, наданим підприємством не можливо було провести митне оформлення. Колегія суддів зазначає, що Слобожанською митницею ДФС фактично не обґрунтовано взагалі підстави витребування додаткових документів, оскільки з текстів оскаржених рішень про коригування митної вартості наведене не вбачається. Відповідно доводи відповідача щодо не надання підприємством додаткових документів не можуть вважатися обґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Враховуючи вищенаведене, положення ч. 2 ст. 77 КАС України, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості рішення від 22.04.2020 р. № UA807290/2020/00246 Слобожанською митницею ДФС не зазначені фактичні підстави не застосування основного методу, доводи відповідача щодо надання позивачем неповного пакету документів, не відповідність наданих документів, не надання позивачем додаткових документів, не відповідність визначеної митної вартості товару, не можна вважати обгрунтованими. З урахуванням вищезазначеного, оскаржуване рішення Слобожанської митниці ДФС про коригування митної вартості від 22.04.2020 р. № UA807290/2020/00246 не відповідає ст. 53, ст. 54, ст. 55, ст. 58 Митного кодексу України. Також колегія суддів зазначає, що фактично, враховуючи зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митний орган приймаючі дане рішення, не визначився чому саме не відповідають надані позивачем документи. Щодо посилань відповідача, в апеляційній скарзі на те, що при декларуванні позивачем для підтвердження понесених транспортних витрат, було надано рахунок фактуру №1192 від 21.04.2020р., однак не надано платіжного документа на підтвердження факту оплати, колегія суддів зазначає наступне. Оскаржуване рішення Слобожанської митниці ДФС про коригування митної вартості від 22.04.2020 р. № UA807290/2020/00246 не містить інформації щодо не надання позивачем документів щодо сплати вартості транспортно-експедиційних послуг та це не було підставою прийняття оскаржуваного рішення. Колегія суддів зазначає, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, колегія суддів зазначає, що під час декларування до митного органу надано довідку про транспортні витрати перевізника та рахунок на їх оплату. Для спростування позиції відповідача, викладеній в апеляційній скарзі, стосовно можливої зміни вартості транспортних послуг у зв`язку з не проведенням позивачем своєчасних розрахунків за транспортні послуги, товариством надано суду копію платіжного доручення №1497 від 30.04.2020р. Сума платежу та його призначення відповідає сумі виставленого рахунку №1192 від 21,04.2020р. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів 22.04.2020 р. № UA807290/2020/00246, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже таке рішення підлягає скасуванню. Щодо посилання відповідача на те, що в процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено посадовою особою митниці, виявлено що рівень подібних товарів значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість, колегія суддів зазначає наступне. Відомості з інформаційних баз мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. При цьому, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару Щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на правову позицією Верховного Суду, викладену в постановах від 15.05.2018 у справі № 809/1260/17, від 19.06.2018 у справі № 818/1220/17, в даному випадку, з урахуванням предмету позову, підстав з якихбуло прийняте оскаржуване рішення, підлягають застосуванню постанови Верховного Суду, які зазначені судом вище. Таким чином, позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У той же час, на порушення частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару, не містить роз`яснення прав щодо оскарження рішення, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, оскільки, за приписами зазначеної норми, у рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Враховуючи, що позивач надав Сумській митниці Держмитслужби для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару UA807000/2020/000936/2 від 22.04.2020 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, воно за змістом не відповідає приписам ч.2 ст.55 Митного кодексу України, а відтак, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та як наслідок, є протиправною та підлягає скасуванню і оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA807290/2020/00246 від 22.04.2020, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню . Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 року по справі № 480/2685/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 25.01.2021 року