Постанова 4816 № 592/6348/13-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 року м.Суми Справа №592/6348/13-ц Номер провадження 22-ц/816/770/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року в складі судді Котенко О.А., ухваленого у м. Суми, - в с т а н о в и в : У червні 2013 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виділ в натурі частини житлового будинку та господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: приміщення будинку: кухня «1-1» площею 30,6 кв. м, туалет «1-2» площею 1,7 кв. м, житлова кімната «1-3» площею 13,3 кв. м, житлова кімната «1-4» площею 9,0 кв. м, житлова кімната «1-5» площею 19, 1 кв. м, коридор «1-6», площею 2,7 кв. м, ванна «1-7» площею 4,3 кв. м, коридор «1-8» площею 5,4 кв. м, топочна «1-9» площею 6,0 кв.м, з прибудованих споруд туалет «Д», визнавши право власності на окремий об`єкт нерухомого майна в рівних частинах, а саме - по 50/100 за кожним з позивачів. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2004 року заявники є власниками 21/100 частин житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 . Інша 38/100 частка будинку належить ОСОБА_3 , а 41/100 частка належить ОСОБА_4 . Заявники прибудували до будинку прибудову «а3». Домоволодіння фактично поділене на дві ізольовані частини, які мають окремі входи, а порядок користування земельною ділянкою встановлено рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 16 квітня 2013 року, за яким позивачам виділено 423,5 кв.м землі, а відповідачам 399,5 кв.м. Порядок користування будинком, прибудинковими спорудами та земельною ділянкою вцілому влаштовує сторін, проте відповідачі проти припинення права спільної часткової власності. Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. Виділено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в натурі частину житлового будинку та господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кухня «1-1», площею 30,6 кв. м, туалет «1-2» площею 1,7 кв. м, житлова кімната «1-3», площею 13,3 кв. м, житлова кімната «1-4», площею 9,0 кв. м, житлова кімната «1-5», площею 19,1 кв. м, коридор «1-6», площею 2,7 кв. м, ванна «1-7», площею 4,3 кв. м, коридор «1-8», площею 5,4 кв. м, топочна «1-9», площею 6,0 кв. м, з прибудованих споруд вбиральня «Д», визнано право власності на окремий об`єкт нерухомого майна, в рівних частках, а саме по 1/2 за кожним. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 червня 2019 року заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишив без задоволення. Постановою Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 27 серпня 2020 року постанову Сумського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 і представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 залишено без задоволення, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року постанову Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що справу було розглянуто без їх участі, жодних викликів до суду вони не отримували. Також зазначається, що земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться в їх спільному володінні та без їх згоди була додатково забудована позивачами. Судовим рішенням відповідачів позбавлено права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, зокрема, спільним двором. Частина домоволодіння як окремий об`єкт нерухомості разом з земельною ділянкою була продана ОСОБА_6 , незважаючи на переважне право заявників на придбання частки. Звертається увага, що земельна ділянка поділена не у відповідності до ст. 120 ЗК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 , представника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - адвоката Лазун Н.С., представника позивачів ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно (ч. 1, ч. 2 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції). Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ст. 76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції). У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року (справа № 752/11896/17-ц) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Крім того, у п. 31 постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа № 127/2871/16-ц) зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Матеріали справи не містять даних про належне повідомлення судом першої інстанції відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про розгляд справи на 03 вересня 2013 року, 27 вересня 2013 року та 25 жовтня 2013 року, оскільки згідно з довідками поштових установ конверти поверталися до суду із позначкою «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до вимог ч. 3 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не може свідчити про належне їх повідомлення. Отже, відсутні докази належного і завчасного повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дату та час судових засідань, тобто заочне рішення суду першої інстанції ухвалене за їх відсутності. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Відтак, зазначені вище порушення судом першої інстанції норм процесуального права в силу вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду про задоволення позову з наступних підстав. Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 25 травня 2004 року є власниками 21/100 частин житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-12, 46-48). З договору дарування 79/100 частин будинку від 20 грудня 2001 року вбачається, що ОСОБА_8 подарував своїй доньці ОСОБА_9 (на даний час ОСОБА_4 ) 41/100 частину від належних йому 79/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . У власність обдарованої переходить з житлової прибудови А2-ІІ, загальною площею 133,1 кв. м: житлові кімнати 2-2 площею 26,1 кв. м, 2-3 площею 13,4 кв. м, 2-4 площею 9,3 кв. м, 2-5 площею 17,9 кв. м, житлова прибудова А-1 площею 10,9 кв. м; тамбур «а», тамбур «а2», Ѕ кухні «Л», Ѕ вбиральні «М», ј огорожі № 4, 5,

6. Згідно вказаного договору дарування ОСОБА_8 подарував своєму сину ОСОБА_3 38/100 частину від належних йому 79/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . У власність обдарованого переходить з житлової прибудови А2-ІІ, загальною площею 133,1 кв. м: житлові кімнати 2-6 площею 13,5 кв. м, 2-7 площею 12,4 кв. м, 2-8 площею 13,5 кв. м, 2-9 площею 9,5 кв. м, 2-10 площею 17,5 кв. м, тамбур «а1», крильцо «Кр1», Ѕ кухні «Л», Ѕ вбиральні «М», ј огорожі № 4, 6 та Ѕ огорожі № 5 (т. 1 а.с. 87-92). Станом на 06 вересня 2007 року за адресою спірного домоволодіння на земельній ділянці загальною площею 823 кв.м були розташовані: житловий будинок «А-1», «М», «Д» вбиральні, «Л» кухня, № 1-6 огорожі. Сертифікатом відповідності від 26 березня 2010 року Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Сумський області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку (загальна площа 244, 5 кв. м, загальна площа квартир 236,1 кв.м, житлова площа - 1345,2 кв. м), реконструкція АДРЕСА_1 , виданим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 10 березня 2010 року (т. 1 а.с. 5-9, 14). Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 квітня 2013 року визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Співвласникам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 423,5 кв.м, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 399,5 кв.м. Для здійснення такого розділу встановлено сервітут площею 14,3 кв.м, додаток № 1 висновку експертизи (т. 1 а.с. 15-17). Вказане заочне рішення суду скасоване постановою Сумського апеляційного суду від 21 травня 2019 року (т. 1 а.с. 151-153). Згідно висновку будівельно-технічного дослідження № 669 від 04 червня 2013 року запропоновано один варіант поділу житлового будинку та надвірних будівель і споруд в домоволодінні за вказаною адресою. Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження позивачам виділяються в натурі такі приміщенні та будівлі: кухня «1-1», площею 30,6 кв. м, туалет «1-2», площею 1,7 кв. м, житлова кімната «1-3», площею 13,3 кв. м, житлова кімната 1-4, площею 9,0 кв. м, житлова кімната «1-5», площею 19,1 кв. м, коридор «1-6», площею 2,7 кв. м, ванна «1-7», площею 4,3 кв. м, коридор «1-8», площею 5,4 кв. м, топочна «1-9», площею 6,0 кв. м, з надвірних будівель - вбиральня «Д» (т. 1 а.с. 18-23). Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (ч. 3 ст. 358 ЦК України). Частиною 1 ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України). Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється. При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України. При цьому, мають бути ураховані інтереси всіх співвласників, без обмеження прав одних за рахунок інших, а також має бути з`ясована можливість виділу частки в натурі згідно із законодавством. Зі змісту апеляційної скарги відповідачів вбачається, що заявники фактично не погоджуються зі збудованою позивачами прибудовою «а3», яку вони вважають самочинним будівництвом, порушує їх права, в тому числі на користування спільною земельною ділянкою, без поділу якої відсутні підстави для поділу в натурі будинку в цілому. На думку колегії суддів апеляційного суду, доводи відповідачів є хибними. Так, сертифікатом відповідності № СМ000089, виданим Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 26 березня 2010 року, засвідчується відповідність закінченого будівництвом об`єкту житлового будинку, реконструкція, АДРЕСА_1 , до складу якого входить і спірна прибудова «а3», проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджується його готовність до експлуатації (т. 1 а.с. 187). На підставі вказаного сертифікату до технічного паспорту позивачів на спірний житловий будинок внесена відповідна відмітка про узаконення прибудови «а3» (т. 1 а.с. 5-9). Крім того, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 березня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання будівництва прибудови «а3» самочинним та усунення порушень прав власника, стягнення моральної шкоди, скасування сертифікату, відмовлено. У судових рішеннях зазначено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 травня 2008 року, спірна прибудова «а3» зведена по суті без істотних порушень будівельних норм і правил. Певні несуттєві недоліки будівництва можуть бути усунуті визначеним у висновку експертизи шляхом (т. 2 а.с. 123-127). Щодо поділу земельної ділянки, то ст. 364 ЦК України не вимагає при вирішенні питання про виділ у натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, вирішувати питання про поділ земельної ділянки, на якій знаходиться вказане нерухоме майно. А тому наявність між сторонами у справі спору з приводу користування земельною ділянкою не є підставою для відмови у виділі в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, за наявності можливості такого виділу. А спір з приводу користування земельною ділянкою може бути розв`язаний співвласниками вказаного нерухомого майна у відповідності до приписів ч. 2 ст. 120 ЗК України. З викладених вище обставин вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі договору дарування набули у власність конкретно визначені приміщення в спірному будинку, які відповідають розміру їх частки. Заявлена позивачами вимога про виділ в натурі частки нерухомого майна у праві спільної часткової власності право власності відповідачів на належні їм приміщення не порушує, тобто приміщення будинку у разі такого виділу залишаються у власності відповідачів. Частини будинку, належні позивачам та відповідачам, є ізольованими приміщеннями, мають окремі входи та комунікації. Заявлені позовні вимоги стосуються виділення тих приміщень та господарських споруд, якими заявники фактично користуються згідно з порядком, що встановлений між співвласниками. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком будівельно-технічного дослідження, яким пропонується один варіант поділу житлового будинку та надвірних будівель і споруд в домоволодінні по АДРЕСА_1 , а тому дійшла висновку про визнання за позивачами права власності на виділені приміщення та будівлі як на окремий об`єкт нерухомого майна та вважає, що такий виділ не буде порушувати права та охоронювані інтереси відповідачів, а навпаки буде сприяти подальшому впорядкуванню майнових відносин між співвласниками. Доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідачі мали переважне право на придбання частки спільної часткової власності, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки не належать до предмета спору у цій справі. За вказаних вище обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду заочного рішення суду позов задовольняється повністю, тому понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 416,97 грн підлягають компенсації за рахунок відповідачів у дольовому порядку. Розподіл судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи суд не здійснює, оскільки позовні вимоги задовольняються повністю. Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити частково. Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2013 року скасувати. Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити. Виділити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в натурі частину житлового будинку та господарських будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кухня «1-1», площею 30,6 кв.м, туалет «1-2» площею 1,7 кв.м, житлова кімната «1-3», площею 13,3 кв.м, житлова кімната «1-4», площею 9,0 кв.м, житлова кімната «1-5», площею 19,1 кв.м, коридор «1-6», площею 2,7 кв.м, ванна «1-7», площею 4,3 кв.м, коридор «1-8», площею 5,4 кв.м, топочна «1-9», площею 6,0 кв.м, з прибудованих споруд вбиральня «Д», визнавши за кожним право власності по 1/2 частині як на окремий об`єкт нерухомого майна. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 з кожного по 208 грн 48 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: Ю.О. Філонова В.Ю. Рунов