Постанова 4824 № 361/5383/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи 361/5383/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/4657/2020Головуючий у суді першої інстанції - Дутчак І.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Оніщук М.І., судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В., секретар Ющенко Я.М., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом, В С Т А Н О В И В: У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 , згідно з яким, враховуючи уточнення до позовних вимог, просила: - У порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності, виділити їй у власність за договором дарування у натурі Ѕ частку житлового будинку без надвірних будівель у АДРЕСА_1 , що складається з наступних приміщень: веранда під літерою 1-1-1, площею 6,40 кв.м.; кухня під літерою 1-1-2, площею 9,10 кв.м.; житлова кімната під літерою 1-1-3, площею 10,50 кв.м., житлова кімната під літерою 1-1-4, площею 14,40 кв.м., житлова кімната під літерою 1-1-5, площею 10,40 кв.м., загальною площею 50,80 кв.м., з них житловою - 35,30 кв.м. та корисною - 15,50 кв.м.; - У порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності, визнати за нею право власності у порядку спадкування на ј частку житлового будинку з будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 , що складається з Ѕ частки приміщень будинку будівель та споруд: житлової кімнати, позначеної літерою 2-2, площею 14,3 кв.м., надвірних будівель: гаража - «В», вбиральні «Г» та огорожі «N»; - У порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності, визнати за нею право власності у порядку спадкування на Ѕ частку всіх будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при будівництві приміщень прибудови «а3», жилою площею 31,2 кв.м., розміром 9,36 х 4,70 м, з яких: коридор 2-1, площею 6,3 кв.м., котельня 2-4, площею 4,0 кв.м., санвузол 2-5, площею 4,0 кв.м., кухня 2-6, площею 10,0 кв.м., та допоміжна кімната 2-7 площею 6,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; - У порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності, визнати за відповідачем право власності у порядку спадкування на ј частку житлового будинку з будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , що складається з Ѕ частки приміщень будинку будівель та споруд: житлової кімнати, позначеною літерою 2-2, площею 14,3 кв.м., надвірних будівель: гаража - «В», вбиральні «Г» та огорожі «N»; - У порядку поділу майна, що є спільній частковій власності, визнати за відповідачем право власності у порядку спадкування на Ѕ частку всіх будівельних матеріалів та обладнання, що були використані при будівництві приміщень прибудови «а3», жилою площею 31,2 кв.м., розміром 9,36 х 4,70 м, з яких: коридор 2-1, площею 6,3 кв.м., котельня 2-4, площею 4,0 кв.м., санвузол 2-5, площею 4,0 кв.м., кухня 2-6, площею 10,0 кв.м., та допоміжна кімната 2-7 площею 6,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому на підставі договору дарування від 24.01.1985 року належить на праві власності на тільки Ѕ частка житлового будинку без надвірних будівель у АДРЕСА_1 , але і конкретні приміщення жилого будинку, відповідно до його частки, що позначені на плані цифрами: № 1 корисною площею 6,40 кв.м., № 2 корисною площею 9, 2 кв.м., № 3 жилою площею 10, 50 кв.м., № 4 жилою площею 14,40 кв.м., № 5 жилою площею 10,40 кв.м. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.02.2002 року Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу належить Ѕ частина жилого будинку з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 . 24.05.2011 року ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 отримав в Броварській міській державній нотаріальній конторі Київської області свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку житлового будинку з відповідними надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . При цьому, після смерті батьків сторін по справі залишилися спадкове майно, яке на час відкриття спадщини мало статус самовільно зведеного, а саме «а3» прибудова/ приміщення 2-1, 2-4, 2-5, 2-6/ та надвірні будівлі Е-сарай, Д -гараж, Ж - сарай, про що зазначено у свідоцтвах про право на спадщину за законом, але в свідоцтво не враховувалися. За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що відповідач не визнає у повному обсязі його право власності на майно, позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 44-53). Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення (т. 3, а.с. 73-75). В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач не надав жодних доказів про те, що приміщення, вказані в договорі дарування, як такі, що передані за договором у користування, не відповідають ідеальній частці позивача за договором дарування та не були предметом договору та не відповідають суттєвим умовам договору та волевиявленню дарувальника - батьків сторін у справі. Зазначає, що суд безпідставно прийняв до уваги висновки проведеної у справі експертизи в тій частині, за якими експерт надав варіанти поділу ідеальних часток будинку на дату проведення експертизи без врахування змісту та суттєвих умов договору дарування. Також, вважає, що суд не повинен був врахувати пояснення відповідача стосовно того, що за договором дарування позивач отримав приміщення тільки в користування, а не у власність, адже розмір ідеальної частки позивача у будинку та конкретних приміщень, які припадають на дану ідеальну частку, які підлягають при поділі виділенню у право власності позивачу, саме на підставі договору дарування (т. 3, а.с. 102-107). Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.02.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху (т. 3, а.с. 117, 118). Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано строк сторонам для надання відзиву (т. 3, а.с. 125-127). Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.05.2020 року справу призначено до розгляду (т. 3, а.с. 131, 132). Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 23.10.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просив розгляд справи проводити за його відсутністю. Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 06.08.1965 року батькам сторін - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як подружжю, за життя на праві спільної сумісної власності належав будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 65, 2 кв.м. 24.01.1985 року батько сторін ОСОБА_5 , діючи за згодою дружини ОСОБА_4 , подарував ОСОБА_1 1/2 частку зазначеного житлового будинку без надвірних будівель, що підтверджується договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Саверою Л.Л., зареєстрованим у реєстрі за № 1-185. Як зазначено у п. 1 вказаного Договору дарування, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м., жила площа будинку становить 49,6 кв.м., до будинку примикають надвірні будівлі: сарай, гараж, вбиральня. При цьому, за умовами цього договору від 24.01.1985 року у конкретне користування позивача перейшли наступні приміщення житлового будинку: веранда 1-1 площею 6,4 кв.м., кухня 1-2 площею 9,2 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 10,5 кв.м., житлова кімната 1-4 площею 14,4 кв.м. та житлова кімната площею 10,4 кв.м. 27.01.1985 року на підставі цього договору дарування право власності на подаровану 1/2 частку житлового будинку без надвірних будівель було зареєстровано за ОСОБА_1 Бориспільським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що у реєстровій книзі зроблено запис за № 20 стор.

132. Згідно з записами будинкової книги після укладення договору дарування у користуванні ОСОБА_1 знаходилося 35,3 кв.м. жилої площі будинку, а у її батька - ОСОБА_5 - 14,3 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін - ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно, яку прийняла його дружина - ОСОБА_4 . Діти померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від прийняття спадщини після смерті батька відмовилася на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 дружині померлого - ОСОБА_4 Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу. Спільне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчено цим свідоцтвом, складається з 1/2 частки спірного житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 на підставі договору обміну домоволодіннями, посвідченого Броварською державною нотаріальною конторою 06.08.1965 року за № 1178, зареєстрованого в Переяслав-Хмельницькому бюро технічної інвентаризації 09.10.1965 року за № 1544. Також, 28.03.1998 року матері сторін - ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1179. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з 1/4 частки житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлому ОСОБА_5 , на іншу 1/4 частку цього нерухомого майна видано свідоцтво про право власності згідно із ст. 22 Кодексу про шлюбу та сім`ю України. У вказаних свідоцтвах зазначено, що будинок дерев'яний, обкладений цеглою, позначений на плані літерою - "А-1", жилою площею 49,6 кв.м., із надвірними будівлями: гараж, вбиральня, огорожа. Крім того, у свідоцтвах зазначено, що самовільно побудовані: прибудова "а3" (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6) та сарай - "Е", гараж - "Д", сарай - "Ж", у свідоцтва не враховуються. Отже, виходячи з вищенаведеного, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька сторін ОСОБА_5 житловий будинок, позначений на плані літерою - "А-1", дерев'яний, обкладений цеглою, жилою площею 49,6 кв.м., із надвірними будівлями: гараж, вбиральня, огорожа, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності став належати: позивачу ОСОБА_1 - 1/2 частка житлового будинку без надвірних будівель та матері сторін ОСОБА_4 - 1/2 частка цього ж будинку із надвірними будівлями, з яких: 1/4 частка будинку як спільне майно подружжя та 1/4 частка будинку, набута у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка. 22.04.1998 року право власності матері сторін ОСОБА_4 на вказані 1/4 та 1/4 частки, а всього 1/2 частку житлового будинку було зареєстровано Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що свідчать відповідні записи у зазначених вище свідоцтвах, після чого, у користування ОСОБА_4 перейшло 14,3 кв.м. жилої площі зазначеного будинку, що підтверджується записами у будинковій книзі. При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, видані 28.03.1998 року ОСОБА_4 свідоцтво про право власності та свідоцтво про право на спадщину за законом, які підтверджують її право власності на 1/2 частку житлового будинку, ніким із сторін не оспорювалися та є чинними правовстановлюючими документами. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне їй майно - 1/2 частку житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті ОСОБА_4 у рівних частках прийняли двоє її дітей: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , про що свідчать матеріали спадкової справи № 385 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 30.11.2001 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_4 до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області звернулася донька померлої - ОСОБА_1 08.02.2002 року вказаною нотаріальною конторою Кузнєцовій Л.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, що складається з 1/2 частки спірного житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному свідоцтві зазначено, що будинок дерев'яний, обкладений цеглою, позначений на плані літерою - "А-1", жилою площею 49,6 кв.м. із надвірними будівлями: гараж, вбиральня, огорожа, вартість спадкового майна становить 11 189 грн. Самовільно побудовані: прибудова "а3" (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6) та сарай - "Е", гараж - "Д", сарай - "Ж" у свідоцтво не враховуються. 24.05.2011 року до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 звернувся син померлої - ОСОБА_4 , у якій зазначав, що спадщину після смерті матері він прийняв, так як проживав разом із спадкодавцем на день смерті. Того ж дня, 24.05.2011 року відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна, що складається з 1/4 частки спірного житлового будинку із надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У даному свідоцтві зазначено, що будинок позначений на плані літерою - "А-1", загальною площею 96,4 кв.м., жилою площею 49,6 кв.м., із надвірними будівлями: гараж - "В", вбиральня "Г", вбиральня - "И", огорожа - "N", вартість майна становить 18 139 грн. 25 коп. Самочинно побудовані: прибудова "а3" (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7) вартістю 45 709 грн., сарай - "Е" вартістю 12 372 грн., гараж - "Д" вартістю 13 364 грн. та сарай - "Ж" вартістю 7 959 грн. у свідоцтво не враховуються. Разом з тим, як вбачається, у жовтні 2011 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.05.2011 року та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.05.2011 року, видані на ім`я ОСОБА_3 , посилаючись на положення п. п. 58, 59, 60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року № 45/5, яка діяла на час укладення договору дарування їй Ѕ частки житлового будинку. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.04.2012 року, ухваленим у цивільній справі № 2-3945/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25.06.2012 року, у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 на спадкове майно після смерті матері сторін ОСОБА_4 відповідачу видано правомірно. При цьому, суд встановив, що належне ОСОБА_4 спадкове майно складалося саме із Ѕ частки житлового будинку із надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому кожен із спадкоємців має право на ј частку житлового будинку. Доказів того, що ОСОБА_3 не мав права на спадкування після смерті матері ОСОБА_4 тієї частини спадкового майна, на яке йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом, суду не було надано. Крім того, у червні 2011 року, тобто до подачі до суду позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_3 на частку у спільному майні, зокрема, на належну йому ј частку житлового будинку АДРЕСА_1 , визнання за нею права власності на цю ј частку будинку та стягнення з неї на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості належної йому ј частки спірного житлового будинку. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2012 року, ухваленим у цивільній справі № 2-2531/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2012 року, у задоволенні цього позову ОСОБА_1 також відмовлено, за відсутністю необхідних, визначених законом (ст. 365 ЦК України), правових підстав для припинення права власності ОСОБА_3 на ј частку спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Як встановлено вказаним рішенням суду, позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідачу ОСОБА_3 - ј частка даного житлового будинку. Також кожній із сторін за вказаною адресою належить по Ѕ частки господарських будівель і споруд: гаражу - "В", вбиральні - "Г" та огорожі - "N". Також, судом обгрунтовано встановлено, що прибудова "а3" (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7) самочинно побудована за життя батьків сторін, рік її побудови відповідно до технічної документації 1988. Із листа комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броварське бюро технічної інвентаризації" від 03 грудня 2012 року № б/н вбачається, що самовільно побудована прибудова "а3" до житлового будинку АДРЕСА_1 легалізована згідно із наказом Мінрегіонбуду України № 404 від 09 серпня 2002 року. Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 , вбачається, що будинок складається із двох квартир № 1 та № 2 , які мають відокремлені входи, системи електро та газопостачання. Квартирою № 1 будинку, до складу якої входять: веранда 1-1 площею 6,4 м2, кухня 1-2 площею 9,2 м2, житлова кімната 1-3 площею 10,5 м2, житлова кімната 1-4 площею 14,4 м2 та житлова кімната 1-5 площею 10,4 м2, загальною площею 50,9 м2, житловою площею 35,3 м2, користується ОСОБА_1 . Саме ці приміщення на підставі договору дарування від 24 січня 1985 року перейшли у конкретне користування позивача. Квартирою № 2 будинку, до складу якої входять: веранда 2-1 площею 13,1 м2, житлова кімната 2-2 площею 14,3 м2, котельня 2-4 площею 4,0 м2, ванна 2-5 площею 4,0 м2, кухня площею 10,0 м2 та допоміжна 2-7 площею 6,9 м2, всього загальною площею 45,5 м2, житловою площею 14,3 м2, користується відповідач ОСОБА_3 . Із наведеного вбачається, що до складу цієї квартири № 2 , якою користується відповідач ОСОБА_3 , входить прибудова "а3", яка вважалася самовільно побудованою (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7). 24 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою, у якій зазначала, що у виданому їй 08 лютого 2002 року свідоцтві про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 було вказано, що самовільно побудовані: прибудова "а3" (приміщення: 2-1, 2-4, 2-5, 2-6) та надвірні будівлі: сарай -"Е", гараж - "Д", сарай - "Ж", у свідоцтво не враховуються, на даний час це спадкове майно, Ѕ частка якого належить їй, самовільним не вважається, просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на це спадкове нерухоме майно. У задоволенні цієї заяви та видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове нерухоме майно нотаріальною конторою відмовлено, оскільки самовільно побудоване майно має бути узаконене на час видачі свідоцтва про право на спадщину. Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання у порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності, права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 без надвірних будівель, позивач посилався на договір дарування від 24.01.1985 року, згідно із яким їй подаровано конкретно визначені приміщення будинку, що складають Ѕ його частку, а також на те, що положеннями п. п. 58, 59, 60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31.10.1975 року № 45/5, передбачалося, що у договорі про відчуження власником частки будинку за бажанням сторін може бути вказаний і порядок користування конкретними його частинам, а також порядок користування земельною ділянкою. У свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься у ч. 2 ст. 16 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Водночас, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Як передбачено ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). У ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. За змістом ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Згідно із ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Крім того, у ч. 3 ст. 364 ЦК України передбачено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 , як співвласник на даний час ѕ часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є у спільній частковій власності сторін, має право у порядку поділу цього майна вимагати виділення їй у натурі ѕ часток із спільного майна, а не визнання за нею права власності на Ѕ частку конкретно визначених приміщень даного будинку, які на підставі договору дарування від 24 січня 1985 року перейшли саме у конкретне користування позивача, а не у власність. Посилання апелянта на те, що між його батьками був здійснений поділ спільного сумісного майна подружжя та її батько ОСОБА_5 подарував їй належну йому Ѕ частку цього майна, не підтверджується жодними доказами та спростовуються виданими 28.03.1998 року матері сторін ОСОБА_4 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5 , свідоцтвом про право власності на Ѕ частку у спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу, та свідоцтвом про право на спадщину за законом, які жодною із сторін не оспорювалися та є чинними на даний час. Також, слід зазначити, що як вбачається з висновку експерта, складеним за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 10.11.2011 року №10338/16-43/19724/19725/19726/17-43, за даними технічного паспорта № 1544 від 25.12.2001 року неможливо встановити, з яких матеріалів була виконана прибудова "а3", зазначена як самовільно побудована, та в якому технічному стані вона знаходилася на момент виготовлення цього технічного паспорта. Визначити дійсну вартість будівельних матеріалів та обладнання, що були використані для будівництва приміщень прибудови "а3" площею 31,1 м2 (розміром 9,36 х 4,40 м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у технічному стані на 02 червня 2001 року, тобто на момент смерті матері сторін ОСОБА_4 , експерту не видалося можливим через відсутність вихідних даних: опис конструкцій, обладнання, перелік матеріалів, їх обсяги, технічний стан. Із цієї експертизи також вбачається, що вартість будівельних матеріалів та обладнання із урахуванням вартості робіт щодо прибудови "а3" у технічному стані на день проведення експертизи становить 267979 грн. У свою чергу, жодних доказів вартості будівельних матеріалів та обладнання, що були використані для будівництва приміщень прибудови "а3", матеріали справи не містять. За вказаних обставин, а також враховуючи перебування у власності позивача 3/4 часток будинку та у власності відповідача - 1/3 частки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання за кожною із сторін у порядку поділу майна, що є у спільній частковій власності, права власності на відповідні частки житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення. Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування за законом - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 24 листопада 2020 року. Суддя-доповідач М.І. Оніщук Судді В.А. Шебуєва Г.В. Крижанівська