Постанова 4821 № 693/1109/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Черкаси Справа № 693/1109/20 Провадження № 22-ц/821/669/21 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 3 лютого 2021 року (ухваленого в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Жашківського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, щоОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву №б/н від 9 серпня 2017 року. Банк вказує, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банк зазначає, що на підставі договору надання банківських послуг було відкрито кредитнийкартковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування, який у подальшому було збільшено. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте, ОСОБА_2 взяті на себе в добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором не виконав. 31 січня 2019 року позичальник ОСОБА_2 помер. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, станом на день смерті позичальника утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 7 995,05 грн., яка складається із наступного: 7 995,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7 995,05 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість з відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. АТ КБ «ПриватБанк» у своїй заяві посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, тому вважається такою, що прийняла спадщину. Таким чином кредиторові належить право пред`явлення вимог до спадкоємця, який прийняв спадщину. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося із відповідним позовом до Жашківського районного суду Черкаської області та просило постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 7 995,05 грн., а також понесені банком судові витрати по справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 3 лютого 2021 рокуу задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду, зокрема, мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що хтось із спадкоємців померлого ОСОБА_2 вступив у спадщину та що спадкодавцеві належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно та його вартість. Крім того, за висновками суду, сам факт реєстрації місця проживання відповідачки за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним доказом того, що саме ОСОБА_1 є спадкоємцем та прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 9 березня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи та без належної оцінки наявних по справі доказів, просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 3 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, а також стягнути з відповідачки понесені банком судові витрати. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення із відповідачки ОСОБА_1 заборгованості кредитором спадкодавця, суд першої інстанції необґрунтовано послався на ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що відповідачка фактично прийняла спадщину і є спадкоємцем після смерті померлого ОСОБА_2 . Банк зазначає, що відповідно до норм цивільного законодавства у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» посилається в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника ОСОБА_2 та відповідачки, однак вказані докази судом першої інстанції не було прийнято до уваги. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Фактичні обставини справи ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву №б/н від 9 серпня 2017 року. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви банк додав копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», яка підписана сторонами, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості. Як вбачається із вищевказаної Анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_2 , підпис позичальника та датована 9 серпня 2017 року. В даній заяві не вказано суму кредиту (кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу). На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 9 серпня 2017 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_2 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача по кредиту становить 7 995,05 грн., яка складається із наступних складових: 7 995,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7 995,05 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість з відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Оскільки на момент смерті позичальника ОСОБА_2 31 січня 2019 року залишилася непогашеною заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7 995,05 грн., а відповідачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, тому є спадкоємцем, у зв`язку із чим банку належить право стягнення боргу в розмірі непогашеної позичальником заборгованості. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 9 серпня 2017 року було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 14). Із вказаної Анкети-заяви неможливо встановити, який саме кредит отримав позичальник, на яких умовах та на яку картку. Також відсутні дані щодо банківських платіжних карт, які були у користуванні позичальника. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком складала 7 995,05 грн. Факт смерті позичальника підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.72). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано достатніх і допустимих доказів на підтвердження того, що хтось із спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вступив у спадщину та що спадкоємцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме /нерухоме/ майно та його вартість, не зважаючи на те, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, згідно з положеннями ч.1 ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є відкритою та загальнодоступною. Крім того, суд першої інстанції послався у своєму рішенні на те, що сам факт реєстрації місця проживання відповідачки за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщина не є належним та допустимим доказом того, що саме ОСОБА_1 є спадкоємцем та прийняла після померлого спадщину. Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (позичальник) помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.72). 03 березня 2020 року Банк направив Жашківській державній нотаріальній конторі претензію кредитора, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа за померлим ОСОБА_2 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника та про осіб, які вже прийняли спадщину. (а.с. 75) Із відповіді Жашківської державної нотаріальної контори вбачається, що станом на 26 березня 2020 року від спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_2 до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини не надходило, будь-яка інформація щодо обсягу та вартості спадкового майна відсутня. (а.с. 76) 26 травня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав відповідачці ОСОБА_1 лист-претензію про обов`язок сплатити заборгованість перед Банком у повному обсязі відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України. (а.с. 77) Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Зазначене також міститься у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, в якому зазначено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника /позичальника/ за наявності поручителя чи спадкоємців, суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України про те, що спадкоємці боржника за умови прийняття ними спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного ними у спадщину. За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Колегія суддів звертає увагу на те, що від з`ясування вказаних обставин залежить правильність вирішення спору по суті та визначення наявності спадкового майна у боржника. Як вбачається із матеріалів справи, за адресою місця реєстрації проживання позичальника ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , (а.с. 69) відповідно до довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Черкаській області від 26 листопада 2020 року, зареєстрована ОСОБА_1 (а.с. 99) Згідно інформації, яка міститься в листі-відповіді Жашківської державної нотаріальної контори на запит ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, щоспадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася, оскільки ніхто зі спадкоємців померлого до нотаріуса не звертався, інформація щодо обсягу та вартості спадкового майна відсутня. (а.с. 76) Обґрунтовуючи підстави заявленого позову, банк посилався на те, що ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора обов`язковому встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Проте, матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявила про відмову від прийняття спадщини, як не містять і будь-яких доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна/, а також вартості такого майна. Враховуючи недоведеність позивачем обов`язкових обставин, які дають правові передумови для покладення на спадкоємців померлого обов`язку повернути борг кредитору спадкодавця, в тому числі щодо наявності, об`єму, вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених банком позовних вимог. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Фактично, наведені в апеляційній скарзі доводи, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд , п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 3 лютого 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов /повний текст постанови суду виготовлений 6 травня 2021 року/