Постанова 4821 № 699/253/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м. Черкаси Справа № 699/253/21 Провадження № 22-ц/821/2085/21 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В. за участю секретаря: Захарченко А.Д. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року (ухваленого під головуванням судді Літвінової Г.М. в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2021 року) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 24 березня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 02 жовтня 2007 року. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачка був ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Власноручним підписанням заяви ОСОБА_1 підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Банк зазначає, що на підставі договору надання банківських послуг було відкрито кредитний картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування, який у подальшому збільшився до 13560,00 грн. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте, позичальник взяті на себе в добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором не виконала. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, станом на 28 лютого 2021 року утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 13103,95 грн., яка складається із наступного: 12212,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 891,95 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України. Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося із відповідним позовом до суду і просило постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 12212,00 грн., а також понесені банком судові витрати за сплату судового збору по справі у розмірі 2270,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3299,76 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 613,35 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, відповідачка ОСОБА_1 повинна повернути банку фактично отриману суму кредитних коштів та погасити існуючу заборгованість. Враховуючи відсутність належних доказів встановлення та погодження сторонами договору умов щодо стягнення з відповідачки пені за прострочення повернення кредитних коштів, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення позивачем з відповідачки пені на загальну суму 8912,24 грн., у зв`язку з чим до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача за кредитним договором № б/н від 02.10.2007 підлягає заборгованість в сумі 3299,76 грн. (12212,00 грн. - 8912,24 грн.). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 28 жовтня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, просило суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» зокрема, мотивована тим, що відповідачка ОСОБА_1 підписанням Анкети-заяви висловила бажання отримати кредитну картку та особистим підписом засвідчила, що погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування, а також приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг та зобов`язалася виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, які є складовою частиною кредитного договору. Не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення з їх змістом, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив Фактичні обставини справи 02 жовтня 2007 року ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згодна з тим, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви банк додав копію заяви позичальника, яка підписана сторонами, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості, виписку за договором та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 . Як вбачається із вищевказаної заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальниці та датована 02 жовтня 2007 року. В даній заяві вказано суму кредиту 400 грн., базова процентна ставка за кредитом 1,9 % на місяць та щомісячна комісія 1%. Проте відсутній розмір пені і штрафу. (а.с. 41) Згідно довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/11; № НОМЕР_2 з терміном дії до 01/18; № НОМЕР_3 з терміном дії до 08/18 та № НОМЕР_4 з терміном дії до 03/21. (а.с. 40) Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , останнє збільшення кредитного ліміту відбулося 30 вересня 2018 року до 13560,00 грн., а з 20 листопада 2018 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с. 39) На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 02 жовтня 2017 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 , сума заборгованості на 28 лютого 2021 року за тілом кредиту, яку просив стягнути в судовому порядку банк, становить 12212,00 грн. (а.с. 15-16) Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Як вбачається із матеріалів справи, а саме заяви відповідачки від 02 жовтня 2007 року, підписаній сторонами, в ній відсутні умови про встановлення відповідальності позичальника у вигляді пені, її розміру та порядку нарахування. Матеріали справи також не містять підписаних відповідачкою ОСОБА_1 інших документів, що є обов`язковими складовими договору надання банківських послуг, які б містили умови, якими передбачена відповідальність відповідача щодо сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, які б містили підпис позичальника з їх ознайомленням. (Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів про встановлення та погодження сторонами умов щодо стягнення з відповідачки пені за прострочення повернення кредитних коштів, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що оскільки банком протиправно списувались кошти на погашення пені, необхідне зменшити заборгованість за тілом кредиту на вказану суму. З матеріалів справі, зокрема, із розрахунку заборгованості та банківської виписки, вбачається, що ОСОБА_1 користувалася карткою, а також частково погашала заборгованість. (а.с. 4-16, 17-38) Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доказуючи розмір фактично отриманої позичальником ОСОБА_1 суми кредитних коштів, Банком надано розрахунок заборгованості, який виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, зокрема тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду, за який вони виконані. Враховуючи із наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за тілом кредиту, колегія суду приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів в розмірі 12212,00 грн. Разом з тим, дослідивши розрахунок заборгованості, колегія суддів звертає увагу, що Банком до складу заборгованості ОСОБА_1 була безпідставно нарахована та стягнута заборгованість за пенею у загальній сумі 8912,24 грн. Враховуючи це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позову та необхідності стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.10.2007 рокув сумі 3299,76 грн. (12212,00 грн. - 8912,24 грн.), що становить різницю між сумою заборгованості за тілом кредиту та безпідставно стягнутої банком із позичальника пені. Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду в яких зазначено, що підпис позичальником Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку не є обов`язковим, є безпідставними, оскільки прийнятою Великою Палатою Верховного Суду постановою від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, зроблено висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника. На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції. Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20. У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Оскільки апеляційна скарга залишається без задовлення, судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк» за подання апеляційної скарги, залишаються за ним. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак /текст постанови суду виготовлений 08 грудня 2021 року/