Постанова 4821 № 699/24/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Черкаси Справа № 699/24/21 Провадження № 22-ц/821/1983/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Єльцова В.О., Василенко Л.І. за участю секретаря: Зінченко Ю.О. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року (ухваленого в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області під головуванням судді Літвінової Г.М.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 13 січня 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк»з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 09 серпня 2018 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що при укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, при цьому формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.uа, згідно яких обслуговується відповідач. Відповідачу ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000,00 грн. Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору відповідач надав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що свої зобов`язання за вказаним договором виконало, а саме відповідачу було надано можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбаченими Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, станом на 28 жовтня 2020 року утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 12665,70 грн., яка складається з наступного: 8013,73 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3546,07 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 1095,90 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України. Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості в добровільному порядку, АТ КБ «ПриватБанк» звернулосядо Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із даним позовом та просило постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 09 серпня 2018 року у загальному розмірі 12665,70 грн., а також понесені банком судові витрати по справі в сумі 2102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що у анкеті-заяві відповідача від 09 серпня 2018 року, яка підписана сторонами, зазначена лише особиста інформація позичальника ОСОБА_1 та відсутні дані щодо обраного відповідачем типу кредитного продукту, процентів за користування кредитом, а також відповідальності у вигляді відсотків. Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що зі змісту підписаного ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту неможливо встановити, умови якої саме кредитної картки були погоджені з відповідачем, а також вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 24 серпня 2018 року. Крім того, за висновками суду, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме наявність заборгованості відповідача за кредитним договором № б/н від 09 серпня 2018 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 12 жовтня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи, що оскаржуване рішення винесене із порушенням норм матеріального права, при недостатньо повному дослідженні письмових доказів та дійсних обставин, що мають значення для справи, просило суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, а також стягнути з відповідача понесені банком судові витрати. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що під час підписання анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування. На підставі підписання анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що до позову додано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить інформацію про умови кредитування, строки, процентну ставку, тощо. Крім того, банк в апеляційній скарзі зазначає, що після отримання картки відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари та послуги, частково погашав заборгованість та продовжував користуватися кредитними коштами, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив Фактичні обставини справи Як вбачається з наявних матеріалів справи, 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 09 серпня 2018 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с. 16-17) В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що заява разом з Умовами та правилами, які розміщені на офіційному сайті банку www.privatbank.uа, пам`яткою клієнта, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Як вбачається із вищевказаної анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальника та датована 09 серпня 2018 року. В даній заяві не вказано вид платіжної картки, суму кредиту, кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу. Згідно довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до 10/21; № НОМЕР_2 з терміном дії до 05/22. (а.с. 15) Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , останнє збільшення кредитного ліміту відбулося 05 січня 2019 року до 8000,00 грн., а з 19 грудня 2019 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с. 14) На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 09 серпня 2018 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості станом на 28 жовтня 2020 року, яку просив стягнути в судовому порядку банк, становить 12665,70 грн., яка складається з наступного: 8013,73 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3546,07 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 1095,90 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит за ст. 625 ЦК України. (а.с. 8-10) Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 16-17). У зазначеній анкеті-заяві відсутні відомості в графі вибору кредитних карток та у графі бажаного кредитного ліміту. Також у вказаній Анкеті-заяві зазначено , що підписант згоден з тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. При цьому, зазначена анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом. Правовідносини між сторонами у справі, які ґрунтуються на вищенаведених положеннях кредитного договору, регламентуються наступними правовими нормами. Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди ст. 638 ЦК України. У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі ч. 1 ст. 1055 ЦК України. За статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи до ОСОБА_1 вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також складові його вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 09 серпня 2018 року, посилався також на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua,як невід`ємні частини спірного договору. (а.с. 20, 21-65) Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що позивачем не підтверджено укладення кредитного договору саме на тих умовах, які заявлені банком у позовній заяві. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 погодився із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Водночас, банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 20) Колегія суддів також звертає увагу на неможливість ідентифікації того, що наданий витяг з Тарифів обслуговування та анкета-заява ОСОБА_1 , це складові одного кредитного договору, а також у наданому Витязі відсутній підпис позичальника. Крім того, матеріали справи не містять підписані відповідачем ОСОБА_1 інші документи, що є обов`язковими складовими договору надання банківських послуг. Так, Умови та Правила надання банківських послуг, пред`явлені банком в додатку до позовної заяви, не містять підпису клієнта банку. Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився саме із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18). Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та правила банківських послуг, які діяли для всіх, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, ці Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131св19). Також, колегія суддів зазначає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 серпня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 13 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Є безпідставними посилання АТ КБ «ПриватБанк» у своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги підписаний відповідачем ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, яким сторони досягли згоди щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з наступного. Як вбачається з наявних матеріалів справи, 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування кредитних продуктів «Універсальна» та «Універсальна Голд» та у якому зазначено, орієнтовну процентну ставку у пільговий період та процентну ставку поза межами пільгового кредиту; процентну ставку, яка застосовується при невиконанні позичальником зобов`язання, тощо. (а.с.18-19). Також у зазначеному паспорті споживчого кредиту не визначений тип кредитної картка, яка надавалась відповідачу. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з наданого Банком Паспорту споживчого кредиту вбачається, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 24 серпня 2018 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Як встановлено вище, Анкета-заява підписана позичальником, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не спростовує висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками і не впливає на законність оскаржуваного рішення у цій частині. Таким чином, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та не може розцінюватись як належний і беззаперечний доказ про узгодження між сторонами конкретних умов кредитування. Щодо вимоги позивача з приводу стягнення із ОСОБА_1 1095,90 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте,колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що оскільки позичальником не підписані Умови та Правила, які передбачають сплату процентів нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, то така відсоткова ставка не може бути застосована до даних правовідносин. Посилання скаржника на те, що обов`язки позичальника по сплаті відсотків відображено в підписаному паспорті кредиту, апеляційний суд відхиляє, оскільки анкета-заява ОСОБА_1 від 09 серпня 2018 року взагалі не містить посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. З огляду на вище викладене, врахувавши висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим дана вимога не підлягає задоволенню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав вважати, що сторони обумовили відсотки за користування кредитом, відсутні. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 обов`язку щодо стягнення на користь банку заборгованості за простроченими відсотками та відсотками, нарахованими на прострочений кредит. Проте, з матеріалів справі, зокрема, із розрахунку заборгованості та банківської виписки, вбачається, що ОСОБА_1 користувався карткою, а також частково погашав заборгованість. (а.с. 8-10, 11-13) Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також приймаючи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тобто Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд першої інстанції наведеного в повній мірі не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову повністю за недоведеністю. Доказуючи розмір фактично отриманої позичальником ОСОБА_1 суми кредитних коштів, Банком надано розрахунок заборгованості, який виконаний у формі таблиці із зазначенням відповідних граф, зокрема тіло кредиту та прострочене тіло кредиту, а в кінці розрахунку зазначені, як висновок, остаточні суми на кінець періоду, за який вони виконані. Виходячи із наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за тілом кредиту та відсутності визначеного Договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом, відсутності зі сторони ОСОБА_1 спростувань суми такої заборгованості, колегія суддів приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь банку підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів в розмірі 8013,73 грн. Факт користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами та їх несвоєчасного повернення знайшов своє об`єктивне підтвердження у матеріалах справи. ВідповідачОСОБА_1 про втрату картки не заявляв, з заявами щодо несанкціонованого використання коштів до банку не звертався, користувався кредитними коштами та частково погашав наявну заборгованість. Таким чином, погоджуючись із правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь банку нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором, апеляційний суд не може погодитися із висновками суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» тіла кредиту 8013,73 грн. за кредитним договором б/н від 09 серпня 2018 року, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із ухваленням нового про задоволення вимог банку. В решті рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, апеляційний суд погоджується із висновками суду, що вимоги банку про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є безпідставними через відсутність передбаченого обов`язку позичальника ОСОБА_1 по їх сплаті АТ КБ «Приватбанк» у заяві від 09 серпня 2018 року, оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також інформація, що міститься на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. У відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, до скасування в частині відмови в задоволенні позову про стягнення із позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитом (тілом кредиту) і ухвалення нового рішення про задоволення в цій частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» . Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що апеляційний суд зробив висновок про скасування рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в частині, що стосується стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 8013,73 грн., то судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (63,32%) , що у грошовому виразі складає 1331,00 грн. Судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, підлягають пропорційно відшкодуванню із ОСОБА_1 в сумі 1996,50 грн. Керуючись ст.ст. 141, 258, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у сумі 8013,73 грн. Постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у сумі 8013,73 грн. В іншій частині рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2021 року у зазначеній справі залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви в сумі 1331,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позивачем апеляційної скарги в сумі 1996,50 грн., всього в сумі 3327,50 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуючий О.В. Карпенко Судді В.О. Єльцов Л.І. Василенко /текст постанови суду виготовлений 30 листопада 2021 року/