Постанова Черкаський апеляційний суд № 693/16/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 року м. Черкаси Справа № 693/16/21 Провадження № 22-ц/821/2030/21 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року (ухваленого під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 13 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Жашківського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 21 жовтня 2019 року. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які розміщено на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Позивач вказує, що відповідачка була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Заявою ОСОБА_1 підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення. Банк зазначає, що на підставі договору надання банківських послуг було відкрито кредитнийкартковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування, який у подальшому збільшився до 15000,00 грн. АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте, позичальник взяті на себе в добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором не виконала. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, станом на 13 серпня 2020 року утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 33944,99 грн., яка складається із наступного: 27841,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6103,02 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Посилаючись на викладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не приймає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося із відповідним позовом до суду і просило постановити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 33944,99 грн., а також понесені банком судові витрати за сплату судового збору по справі у розмірі 2 102,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з карткових рахунків відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції; виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка повідомила про цей факт банк та звернулася із відповідною заявою до правоохоронних органів. Враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та неможливість їх задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 01 жовтня 2021 року, АТ КБ «ПриватБанк» вважаючи оскаржуване рішення необгрунтованим, постановленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого спору по суті, винесеним із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі. Судові витрати за сплату судового збору покласти на відповідача. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» зокрема, мотивована тим, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідачка ОСОБА_1 підписанням Анкети-заяви висловила бажання отримати кредитну картку та особистим підписом засвідчила, що погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування, а також приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг та зобов`язалася виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Крім того, банк зазначає, що з виписки по картковому рахунку вбачається отримання відповідачем кредитних коштів, що, в свою чергу, слугує належним доказом щодо заборгованості відповідача. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 16 листопада 2021 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Маргарян А.Д., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Фактичні обставини справи 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згодна з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. (том 1, а.с. 11) У вказаній анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що підписант ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. До позовної заяви банк додав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанк, яка підписана сторонами, паспорт споживчого кредиту, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості, виписку за договором та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 . Як вбачається із вищевказаної анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_1 , підпис позичальника та датована 21 жовтня 2019 року. В даній заяві не вказано суму кредиту (виду кредитної картки, кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу). Також в анкеті вказаний фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт станом на 21 жовтня 2019 року становив 2400,00 грн., 02 грудня 2019 року його було збільшено до 15000,00 гривень, а в подальшому, 03 квітня 2020 року - кредитний ліміт зменшено до 0,00 гривень. (том 1 арк. с. 9) На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ «ПриватБанк» надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 21 жовтня 2019 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом - ОСОБА_1 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача по кредиту станом на 13 серпня 2020 року становить 33 944,25 грн. (том 1 арк. с. 6-7). Згідно виписки по рахунку, гроші зняті з картки 02 грудня 2019 року, в подальшому відбувалось лише нарахування відсотків (том 1, а.с. 8). Як вбачається з Витягу з ЄРДР 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Жашківського відділення поліції із заявою, в якій повідомила, що невідома особа здійснила крадіжку грошових коштів із її банківських карток «Приват Банк». 04 грудня 2019 року до ЄРДР внесено відомості про заяву щодо вчинення кримінального правопорушення, номер кримінального провадження № 12019250130000541 (том 1, а.с. 58). 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 письмово повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про вчинення злочину (том 1 а.с. 71-73). Відповідно до інформаційного листа від 02 серпня 2021 року за № 1766348-ВБ, карта ОСОБА_1 була заблокована 02 грудня 2019 року о 21:25:05, після звернення останньої на гарячу лінію Банка через додаток «Приват 24». Телефонний номер НОМЕР_1 був позбавлений статусу фінансового. Остання фінансова операція проведена 02 грудня 2019 року о 18:56:40 (том 2, а.с. 1). Згідно повідомлення Слідчого управління СВ Жашківського відділення поліції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області від 07 квітня2020 року № 1839/51/03/20, останнім проводиться досудове розслідування кримінального провадження 12019250130000541, за ознаками ч.1 ст. 185 та ч.1 ст.182 КК України, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілою. (том 1, а.с. 60). Згідно листа ПАТ «Київстар» від 01 червня 2021 року № 7140/з вбачається, що о 17:10 02 грудня 2019 року було зафіксовано звернення до Call-центру щодо блокування сим-карти з номером НОМЕР_1 . В той же день о 17:34 у дилерському магазині в м. Кривий Ріг здійснено заміну сим-карти із вказаним номером на нову картку. При цьому особа, що зверталась з приводу блокування та з приводу відновлення пройшла ідентифікацію назвавши три номери, на які абонент здійснював дзвінки (том 1, а.с. 181-182). При цьому ,відповідно до довідки ТОВ «Преміум Фінанс» від 12 лютого 2021 року № 12/02/21, ОСОБА_1 02 лютого 2019 року знаходилася на робочому місці за адресою Черкаська область, м. Жашків (том 1, а.с. 81). Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_2 , жительки м. Кривій Ріг від 28 травня 2021 року, в якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_2 02 лютого 2019 року маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, шляхом підробки документів, здійснивши несанкціоноване втручання в роботу автоматизованого віддаленого доступу клієнта АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 та отримавши можливість розпорядження рахунками останньої, заволоділа грошовими коштами потерпілої (том 1, а.с. 192-208). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено, що 21 жовтня 2019 року відповідачкою ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних позичальника. Підписанням вказаної Анкети-заяви відповідачка погодилася, що дана заява разом з пам`яткою клієнта і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згодна з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Крім того, Умови і правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, з якими вона зобов`язалася регулярно ознайомлюватися. При цьому, зазначена Анкета-заява не містить посилань на конкретні умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом. Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди - ст. 638 ЦК України. У відповідності до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі - ч. 1 ст. 1055 ЦК України. За статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованою договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Особливостями договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначав банк. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення із ОСОБА_1 існуючої заборгованості по кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 21 жовтня 2019 року, посилався також на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору, а також на Паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування. Колегія суддів погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що позивачем не підтверджено укладення кредитного договору саме на тих умовах, які заявлені банком у позовній заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які наявні в матеріалах справи, не містять підпису позичальника ОСОБА_1 , а відтак, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень того, що підписуючи анкету-заяву відповідачка погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які були долучені позивачем до матеріалів справи. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Крім того, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 від 21 жовтня 2019 року не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту. Також, судом встановлено, що 02 грудня 2020 року з рахунку ОСОБА_1 зафіксовано зняття кредитних коштів, на які в подальшому було здійснено відповідні нарахування за кредитним договором. 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Жашківського ВП Уманського відділу поліції ГУ патрульної поліції в Черкаській області із заявою щодо здійснення крадіжки грошових коштів із її банківської картки ПриватБанк. 04 грудня 2020 року за підставі заяви ОСОБА_1 внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 185 КК України за № 12019250130000541 та розпочато досудове розслідування. Пунктом 2.1.3.5.6. Умов встановлено, що клієнт зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання втрати (розкрадання) Карток, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або їх незаконного використання. Також, у відповідності до пункту 2.1.3.5.7. Умов клієнт зобов`язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНу, або отримання звістки про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних випадків необхідно звернутися у відділення Банку, або за телефоном 3700 (безкоштовно по Україні), НОМЕР_2 (для VIP-клієнтів), НОМЕР_3 (для дзвінків із-за кордону). Крім того, пунктом 2.1.3.5.7. Умов визначено, що у випадку якщо Держателю Карти відомі факти про незаконне використання Карти, Держатель Карти зобов`язаний у триденний термін після усної заяви про втрату карти, стікера PayPass, ПІНа надати в Банк докладний виклад обставин втрати карти, стікера PayPass і / або ПІНу і відомі факти про їх незаконне використання. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 05 листопада 2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Як вбачається з наявних матеріалів справи, листом від 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 письмово повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про вчинення злочину (том 1 а.с. 71-73). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що ОСОБА_1 виконала свої обов`язки перед банком щодо погашення заборгованості за договором кредиту, відповідно до умов договору повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку та звернулася до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. У свою чергу, позивачем не надано належних доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тобто, судом було достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснила всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. З урахуванням положень пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, ПАТ КБ «Приватбанк» не надав достовірних доказів, які б спростовували доводи відповідача про те, що банківською карткою відповідач не користувався, не втрачав, іншим особам не передавав, ПІН-коду нікому не повідомляв, та взагалі під час здійснення банківських операцій з картковим рахунком не перебував у місці їх вчинення. Відповідно до п.п. 7, 8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». При вирішенні спору суди першої вірно прийняв до уваги правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції - залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.О. Єльцов Л.В. Нерушак / текст постанови суду виготовлений 14 грудня 2021 року/