Постанова 4821 № 711/4351/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/403/22Головуючий по 1 інстанції Справа №711/4351/21 Категорія: 304090000 Кондрацька Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л., Новікова О.М. за участю секретаря Винник І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуакціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця, - в с т а н о в и в: У липні 2021 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із даним позовом. В обґрунтування якого зазначало, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 26.04.2013. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 500,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договоромвиконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Станом на дату смерті її заборгованість перед банком за кредитним договором №б/н від 26.04.2013 становила 13665,98 грн., яка складається з: 262,28 грн. - заборгованості по кредиту,, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 262,28 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 360,35 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 13043,35 грн. - нарахованої пені; 0.00 грн. комісії. Спадкоємцем, які постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , який у передбачені законом строки не відмовився від спадщини, а тому відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача, як спадкоємця, заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.04.2013 у розмірі 13665,98 грн. та судові витрати. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що сам по собі факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є спадкоємцем та прийняв після померлої спадщину. До того ж, суду не надано доказів наявності після смерті ОСОБА_2 спадкового майна, так як встановлення факту відсутності за життя у померлої будь-якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування. Таким чином, позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів того, що відповідач фактично прийняв спадщину. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», вказуючи на незаконність судового рішення, ухвалення його без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги банку задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від прийняття спадщини. Доказів, що відповідач не проживав разом із позичальником на день його смерті матеріали справи також не містять. Отже, відповідач вважається таким, що фактично прийняв спадщину. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.04.2013 ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Відповідно до довідки про надані кредитні картки, ОСОБА_2 26.04.2013 року отримала кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії 09/16. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 26.04.2013 становила 13665,98 грн., яка складається з: 262,28 грн. - заборгованості по кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 262,28 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 360,35 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 13043,35 грн. - нарахованої пені; 0.00 грн. комісії. 17.06.2020 позивачем було направлено претензію кредитора до Другої черкаської державної нотаріальної контори, в якій просив повідомити чи заводилась спадкова справа після смерті померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком та надати відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника. 19.06.2020 Другою черкаською державною нотаріальної конторою претензія кредитора була повернута без виконання. Відповідно до повідомлення Другої черкаської державної нотаріальної контори від 30.11.2021, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкова справа не заводилась. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилом статті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). За змістом частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення позики входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення позики чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК Українищодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Вказане викладено у постанові Верховного Суду №615/473/20 від 24.11.2021 року. Відповідно до частин 2, 3 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12. Звертаючись до суду з позовною заявою та обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, відповідач ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підтвердження даної обставини надав копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до довідки Управління з питань Державної реєстрації Черкаської міської ради від 16.11.2021 року №25893-01-21, в управлінні на яке покладено повноваження органу реєстрації, відсутня інформація щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15.06.2017 року. Тобто, всупереч процесуальному обов`язку, з приводу меж доказування покладених саме на кредитора, банком не надано підтверджень, що на час відкриття спадщини відповідач ОСОБА_1 , був зареєстрований та проживав за однією адресою із ОСОБА_2 , та є таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем. Без належного доведення вказаних обставин, позов не може бути задоволений у судовому порядку. В апеляційній скарзі не міститься переконливих доводів, які б впливали на правильність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 лютого 2022 року. Судді: