Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1144/21

Головуючий І інстанції: С.В. Воловик ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2021 р. Справа № 480/1144/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/1144/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (наділі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради (надалі по тексту також відповідач), в якому просив : - визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради в частині не нарахування та не виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2016-2019 роки, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік; - зобов`язати відповідача донанрахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016-2019 роки як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожен рік у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням вже виплачених сум, а саме в розмірі 22 275 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали. 18.02.2021, на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 11.02.2021, позивачем надіслано до канцелярії суду заяву про усунення недоліків, в якій вказує, що про порушення своїх прав щодо не виплати у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 роки дізнався 10 листопада 2020 року, з листа відповідача про відмову у перерахунку та виплати вказаної допомоги, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 по справі №1-247/2018. Тому, до суду звернувся в межах шестимісячного строку. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 - 2019 роки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу повинна була бути виплачена разова грошова допомога відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, дана виплата була виплачена, з думки позивача, в неналежному розмірі. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Пропущення строку на звернення з адміністративним позовом до суду позивач мотивував тим, що дізнався про порушення свого права на відповідну виплату після ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка фактично передбачає зменшення розміру разової грошової допомоги до 5 травня відповідного року. А тому вважає, що строк на звернення з адміністративним позовом до суду має відраховуватись з 27.02.2020 року - з дати прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України. Таким чином, позивач вважає, що шестимісячний строк на звернення ним не було пропущено. Необхідно зазначити, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право у позивача на звернення до суду з адміністративним позовом щодо отримання допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки виникло у відповідні роки виплати допомоги, проте адміністративний позов поданий до суду лише 10.02.2021 року. Крім того, нарахування і виплата допомоги до 5 травня здійснюється щорічно і про її розмір позивачу було достеменно відомо на момент її отримання в 2016-2019 роках відповідно, а тому ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не може слугувати підставою для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, що стосуються отримання допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки. Колегія суддів також враховує, що разова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, а тому позивач був обізнаний про порушення своїх прав, внаслідок неотримання такої допомоги у відповідному розмірі протягом 2016- 2019 років. Таким чином, звернення позивача до суду у грудні 2021 року стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки, безумовно, було здійснено з пропуском визначеного КАС України строку звернення до суду. Аналогічну правову позицію з цього спірного питання висловив і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 14 травня 2019 року по справі №815/3087/18. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Доводи апеляційної скарги про відсутність строкового обмеження стосовно виплати соціальних пільг у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку з вини відповідного суб`єкта владних повноважень з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №815/460/18 від 24.11.2020 року, а також у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі №164/1904/14-ц, у постановах Великої палати ВС від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17, у постановах ВС: від 24.04.2018 року у справі №646/6250/17, від 30.10.2018 року у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 29.11.2019 року у справі №642/7479/16-а, від 30.01.2020 року у справі №554/5119/16-а, від 23.07.2020 року у справі №761/28365/16-а, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом спору у вказаних справах є пенсійне забезпечення, а не виплата разової грошової допомоги, яка є предметом даного спору по суті. Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 по справі № 480/1144/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов