Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/5394/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/5394/21 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в якому просив: стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 21 275 грн. шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої йому неконституційним актом майнової шкоди, у вигляді недоотриманої заробітної плати у 2016-2019 роках; стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 10 000 грн. шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державною казначейською службою України в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Також ОСОБА_1 заявив клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та просив поновити строк для звернення до суду. В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що про порушення Державою Україна своїх прав та не виконання нею встановлених гарантій йому стало відомо 31 березня 2021 року, з моменту отримання відповіді від Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Водночас позивач зазначає, що звернутись до адвоката за захистом своїх порушених прав він зміг лише у вересні 2021 року, під час перебування у відпустці. З урахуванням викладеного, на думку апелянта, ним не пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду з цією позовною заявою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а наведені в обґрунтування поважності пропуску строку підстави не доводять існування об`єктивних чи суб`єктивних обставин, що унеможливили звернення у межах строку, визначеного КАС України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняту у справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18). Вказує, що зазначеним рішенням визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України. У зв`язку з вказаним позивач вважає, що його право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня у 2016-2019 роках є підтвердженим відповідним рішенням Конституційного Суду України. Як наслідок, він набув право на компенсацію шкоди, яка йому заподіяна Державою України, тобто його «роботодавцем» на підставі неконституційного акта. Водночас апелянт посилається на ст.233 КЗпП України та висновки Конституційного Суду України в рішеннях від 15.10.2013 року у справах №8-рп/2013 та №9-рп/2013 і зазначає, що предметом розгляду даної справи є недоотримання ним заробітної плати під час проходження військової служби, тому до даних спірних правовідносин не застосовується строк звернення, встановлений ст.122 КАС України. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. За приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий самий шестимісячний строк звернення до суду був встановлений ст.99 КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року. Судова колегія зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги, які фактично зводяться до виплати йому недоотриманої одноразової соціальної допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Поряд з тим, відповідно до частини четвертої статті 17-1 вказаного Закону особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за відповідний рік розпочався 01 жовтня того року та закінчився 31 березня наступного року. Така позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17, відповідно до яких 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Окремо судова колегія звертає увагу апелянта, що відповідні виплати є соціальною допомогою та не відноситься до заробітної плати чи грошового забезпечення, тому судова колегія відхиляє посилання апелянта на ст.233 КЗпП України та висновки Конституційного Суду України в рішеннях від 15.10.2013 року у справах №8-рп/2013 та № 9-рп/2013. Також судова колегія зазначає, що строк звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої неконституційним актом, слід обраховувати з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Так, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Як зазначає апелянт, неконституційним актом (п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України) йому завдано майнову шкоду у вигляді недоотриманих коштів щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016-2019 роки. З огляду на зазначене, з 27.02.2020 року у позивача виникли підстави для звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячний строк звернення до суду. Поряд з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивачем адміністративний позов подано 17.09.2021 року, що вказує на пропуск строку звернення до суду. Судова колегія зазначає, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки. Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А відтак, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені процесуальним законодавством. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.