Постанова 4854 № 420/5932/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 вересня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/5932/21 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 16.06.2021 року; Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Шляхтицького О.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив зобов`язати Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області провести перерахунок та виплату невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 9464 грн., що складає вісім мінімальних пенсій за віком станом на 01.01.2020 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, яким визнано неконституційним окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та наділений правом на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі щодо одержання одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірах та порядку, визначених цим Законом. Однак, у 2020 році відповідач в супереч чинного законодавства під час нарахування грошової допомоги застосовував положення актів Кабінету Міністрів України, що призвело до виплати гарантованої суми у меншому розмірі. З огляду на те, що відповідач не вчиняє дії по донарахуванню одноразової грошової допомоги і за відповідним зверненням позивача, він вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року адміністративний позов задоволено. Суд зобов`язав Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік відповідно до статті 13 частини 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачала розмір допомоги до 5 травня особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком. З огляду на те, що під час розгляду справи підтвердженою є протиправність дій Управління по нарахуванню та здійсненню виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі ніж вісім мінімальних пенсій за віком, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплачених сум. При цьому, суд першої інстанції визначив, що не підлягає врахуванню строк звернення позивача до суду, про який зазначив відповідач, оскільки про порушення прав на соціальну допомогу позивач дізнався з відповіді від 01 квітня 2021 року за №671 та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, за якою основною складовою права на справедливий суд є право доступу до судочинства, у розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору. В апеляційній скарзі Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про залишення адміністративного позову без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, і помилково не враховано, що відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Забезпечення виплати разової грошової допомоги особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», реалізовано у постанові Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112, вимоги якої відповідачем дотримано у повному обсязі. Отже, під час нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги Управління керувалось чинною постановою Кабінету Міністрів України, тобто діяло на підставі та у межах своїх повноважень. Разом з цим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 122, 123 КАС України та ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і помилково не враховано, що адміністративний позов був поданий поза межами шестимісячного строку з моменту, коли позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, з метою захисту яких ним пред`явлено цей позов. У тому числі, позивач у визначений строк не скористався своїм правом щодо призначення йому разової грошової допомоги шляхом звернення із відповідною заявою в Управління. З огляду на те, що пропуск строку звернення із цим позовом підтверджується матеріалами справи, у позові питання про поновлення процесуального строку не ставилось, у суду першої інстанції були всі правові підстави для залишення вимог позивача без розгляду. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, позивач є ветераном війни - інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 24.11.2010 року. Позивачу у 2020 році було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3 640 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 19.02.2020 року №112. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) №3-р/2020 та визнанням неконституційними положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України позивач 19.03.2021 року звернувся в Управління із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме вісім мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплачених сум. Розглянувши заяву позивача, Управління у листі від 01.04.2021 року №671 повідомило, що разова допомога до 5 травня за 2020 рік була призначена та виплачена відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112, тобто з дотриманням чинного законодавства, яке регулює питання виплати такої допомоги на 2020 рік. Не погоджуючись із розміром виплаченої разової грошової допомоги, зазначивши, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня ветеранам війни - інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються відповідні пільги. Згідно із ч. 5 вказаної статті Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII (в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року) щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Згідно із п.п. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетний кодекс України доповнено п. 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998 року, згідно із якою щорічно до 5 травня, зокрема, інвалідам війни IІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірах - вісім мінімальних пенсій за віком. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 установлено, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни І групи у розмірі 4120 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 5 ст. 13 цього Закону. Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, на час виплати позивачу у 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII та Постанова №112. Виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу. Разом з цим, виходячи з обставин справи, слід враховувати, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України. Частиною 1 вказаної статті КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно із ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. За правилами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами. Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому адміністративним процесуальним законодавством. Так, предметом спору у цій справі є зобов`язання Управління нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, яка передбачена ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Підставою для звернення із цим позовом є протиправність відмови Управління у нарахуванні та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі, передбаченому вказаним Законом. В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно. Отже, особа, отримуючи таку разову грошову допомогу, є обізнаною щодо її розміру. Разом з цим, згідно із ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особа, яка не отримала разову грошову допомогу до 5 травня, має право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таким чином, в разі незгоди особа має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги. З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною відмову щодо нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року. На спірні правовідносини поширюється шестимісячний строк з дня, коли особи дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав та інтересів у сфері соціального забезпечення. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 6 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, від 18 листопада 2020 року по справі №380/5202/20. Натомість, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що про порушення свого права на належний розмір щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік позивач дізнався після отримання листа Управління від 01.04.2021 року, виходячи з того, що отримавши у квітні 2020 року разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 3 640 грн., позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, 30.09.2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30.09.2020 року. Водночас, із адміністративним позовом позивач звернувся 07.04.2021 року (згідно штемпелю на конверті), тобто із пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Поважних причин пропуску установленого строку, а також об`єктивних перешкод у вчасному зверненні до суду позивачем в адміністративному позові не наводиться. Питання про поновлення прощеного строку звернення із позовом позивачем не ставиться. Враховуючи викладене, позивачем пропущено шестимісячний термін звернення із цим позовом, поважних причин пропуску строку не наведено, а також об`єктивні і непереборні обставини, що перешкоджали йому вчасно реалізувати процесуальні права. За таких обставин, колегія суддів вбачає всі правові підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України. З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, колегія суддів відповідно до ст. 317 КАС України доходить висновку про скасування судового рішення та залишення позову без розгляду. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 3 ч. 1 ст. 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій О.І. Шляхтицький