Постанова 4854 № 420/11224/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11224/20 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі за позовом приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування протоколу-рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07 жовтня 2020 року №41 в частині притягнення ОСОБА_1 , як приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці,- В С Т А Н О В И В: В жовтні 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Долинський М.М. (надалі позивач, заявник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (надалі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (надалі відповідач 2), в якому просив: визнати протиправним та скасувати протокол-рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року №41, в частині притягнення ОСОБА_1 як приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності строком на 3 місяці. Ухвалою суду першої інстанції від 26.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду. 28.10.2020 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Долинський М.М. просить суд забезпечити позов шляхом: - зупинення дії наказу Міністерства юстиції від 27.10.2020 року №3739/5 про зупинення діяльності приватного виконавця строком на 3 міс., - зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року, оформленого протоколом №41, в частині притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 3 міс. до прийняття судом рішення у справі за позовом до набрання законної сили рішенням суду по суті спору. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що він, як приватний виконавець, не може займатися іншою діяльністю та позбавлений можливості отримувати дохід від своєї діяльності. В зв`язку з введенням в дію оскаржуваних рішень та наказу, він фактично позбавлений можливості отримувати дохід від своєї єдиної професійної діяльності. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що несвоєчасне вжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року заяву приватного виконавця Долинського М.М. про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2020 року №3739/5 до набрання законної сили судового рішення по суті спору у справі за №420/11224/20. У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів задля попередження фактичного зупинення діяльності заявника/приватного виконавця, очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких буде подано позов стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами, а також, вжиття таких заходів у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок прийняття спірного рішення-протоколу Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 07.10.2020 року №41, наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2020 року №3739/5 була зупинена діяльності позивача, про що до Єдиного реєстру приватних виконавців України внесено відповідний запис, а тому належним способом забезпечення позову має бути зупинення вказаного наказу Міністерства юстиції. Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1, 2 та 4 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З огляду на ч.1, 2 та 4 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено шляхом:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Згідно з абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Як зазначається у Постанові ВС КАС у справі №826/13413/18 від 07.04.2020 року - забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Згідно з положеннями ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду першої інстанції від 09.11.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про доповнення позовних вимог, в якій позивач просить суд скасувати наказ Міністерства юстиції України №3739/5 від 27.10.2020 року про зупинення діяльності приватного виконавця строком на 3 місяці. Таким чином, наказ Міністерства юстиції України №3739/5 від 27.10.2020 року також є предметом позову. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вжиття вказаного заходу забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, а також вжиття такого заходу у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Крім того, Європейський суд у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушених прав. Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності обставин, які можуть призвести до заподіяння шкоди правам,свободам та інтересам позивача та третіх осіб до ухвалення рішення в адміністративній справі, а тому забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 27.10.2020 року №3739/5 буде вважатися ефективним засобом захисту прав, свобод та інтересів останніх. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.