Постанова 4855 № 320/31679/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/31679/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ні-Ка" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ні-Ка" до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Бандура Юрій Вікторович про визнання протиправним та скасування рішення, скасування державної реєстрації, ВСТАНОВИВ : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ні-Ка" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Департаменту комунальної власності міста Києва Бандура Юрій Вікторович в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати: - позицію 590 (ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК по вулиці Немировича-Данченка, 5); - позицію 819 (СМІТТЄЗБІРНИК по вулиці Немировича-Данченка, 5) - позицію 1719 (СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК по вулиці Немировича-Данченка, 5); - позицію 1811 (ОГОРОЖА по вулиці Немировича-Данченка, 5); - позицію 1818 (ОГОРОЖА ПРИЯМКІВ ТА ЦОКОЛЮ по вулиці Немировича-Данченка, 5) додатку до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва»; - скасувати рішення Державного реєстратора Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77087382 від 07.02.2025 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності 58405748 від 31.01.2025 на нежитлову будівлю літ. «Д» за адресою: місто Київ, вулиця Мала Шияновська, будинок 5, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3080249580000. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позовну шляхом: - зупинення дії рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» в частині включення до додатку цього рішення: - позиції 590 ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 819 СМІТТЄЗБІРНИК по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 1719 СПОРТИВНИЙ МАЙДАНЧИК по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 1811 ОГОРОЖА по вулиці Немировича-Данченка, 5; - позиції 1818 ОГОРОЖА ПРИЯМКІВ ТА ЦОКОЛЮ по вул. Немировича-Данченка, 5; - заборони Київській міській раді та її уповноваженим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу у володіння чи користування третім особам об?єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. «Д» за адресою: місто Київ, вулиця Мала Шияновська, будинок 5, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 3080249580000. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач вказує, що рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» є вочевидь протиправним, оскілкьки прийняте в порушення рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004. Крім цього, частина об`єктів, які належать позивачу, включені до переліку об`єктів, яку можуть бути передані в оренду третім особам - що свідчить про можливість настання невідворотних наслідків, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану увалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 червня 2024 року в справі №460зп-23/160, від 12 березня 2025 року в справі №380/20209/24, від 19 червня 2025 року в справі №320/37366/23 та інших. Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Як було зазначено вище, представник позивача просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва». З аналізу викладеного вище та зазначених заявником аргументів у поданій заяві, суд вважає, що позивачем лише вказано про можливі негативні наслідки, проте не обґрунтовано в чому полягатимуть такі негативні наслідки на даному етапі, які не можливо буде усунути в разі задоволення позову в майбутньому. Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення попереджає певні ризики негативних наслідків для заявника, однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову. Крім того, очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі. Разом з тим, оцінку вказаним доводам буде надано під час розгляду справи по суті, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ні-Ка" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк