Постанова 4855 № 826/13405/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13405/15 Головуючий у 1 інстанції: Сластьон А.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Безименної Н.В. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Данилюк Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна фірма «ДОБРОБУД», ОСОБА_5 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька, 8-Б» про визнання незаконними та скасування рішень, - ВСТАНОВИЛА: Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна фірма «ДОБРОБУД», ОСОБА_5 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька, 8-Б», в якому просили: - визнати протиправним та скасувати пункт 453 Додатку №7 рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»; - визнати протиправним та скасувати пункт 488 Таблиці 6 «ЖИТЛОВЕ ГОСПОДАРСТВО» рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 щодо включення до загальної площі комунальної власності в розмірі 3558,32 кв.м. площі допоміжних приміщень будинку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 453 Додатку №7 рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва». Визнано протиправним та скасовано пункт 488 Таблиці 6 «ЖИТЛОВЕ ГОСПОДАРСТВО» рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №359/9416 щодо включення до загальної площі комунальної власності в розмірі 3558,32 кв.м. площі допоміжних приміщень будинку по АДРЕСА_1 . Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Київська міська рада звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Київська міська рада заперечує, що в спірних правовідносинах здійснювала публічно-владні управлінських функцій. При цьому, апелянт посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства. 30 грудня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 30 січня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Київської міської ради надійшли доповнення до апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право власності на житло (Дублікат), виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району згідно з розпорядженням від 26.11.1993 №5243, зареєстроване КМ БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна і записане у реєстровій книзі за №4809 від 28 жовтня 2009 року, належить 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району згідно з розпорядженням від 23.09.1993 №3951, зареєстроване КМ БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна і записане у реєстровій книзі за №4809 від 30.09.1993 належить 3/6 частини квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району згідно з розпорядженням від 01.07.1994 №2249, зареєстроване КМ БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна і записане у реєстровій книзі за №4809 від 26.07.2010, належить 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 . ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотарільного округу Козьяковою І.Ю., зареєстрованого в книзі за №190, зареєстроване КМ БТІ реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна і записане у реєстровій книзі за №д.384-280 за реєстровим номером 4809 від 26.07.2010, належить квартира АДРЕСА_5 . Відповідно до пункту 453 додатку №7 Рішення №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який має загальну площу - 10259, 60 кв.м., площа нежилих приміщень - 82, 60 кв.м., первісна вартість - 7389, 30 тис. грн., залишкова вартість - 5907, 70 тис. грн віднесено до комунальної власності. Згідно п.7.4 та п.7.5. розпорядження Київської міської державної адміністрації №715 від 12.05.2011 «Про окремі питання виконання розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) №1112 від 10.12.2010 «Про питання організації управління районами в м. Києві» (із змінами та доповненнями)» районним в місті Києві державним адміністраціям доручено підготувати уточнені переліки об?єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передані до сфери управління районних в м. Києві державних адміністрацій. При підготовці переліків об?єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва із загальної площі житлових та нежитлових будинків виключити площу приватизованих встановленому порядку жилих та нежилих приміщень із відповідним відображенням змін в первісній та залишковій вартості. Рішенням Київської міської ради №359/9416 від 22.05.2013 «Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» було викладено в новій редакції додаток №6 «Перелік об?єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Печерському районі», в тому числі, і таблицю №6 «Житлове господарство» (станом на 01.08.2012), в п. 488 якої визначено, що житловий будинок АДРЕСА_5 (інвентарний номер 4956) має загальну площу - 3558,32 кв., м., площа нежилих приміщень - 31,66 кв. м., первісна вартість - 7091,66 тис. грн., залишкова вартість - 1847,87 тис. грн.) належить до комунальної власності м. Києва. Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивачі звернулись до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції, вирішуючи зазначений спір по суті, виходив з того, що даний спір віднесений до адміністративної юрисдикції. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. В силу п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. З наведеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій. Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Наведеними положеннями процесуального закону визначено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а вказала наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин». Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Слід зазначити, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування. Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. Як вбачається з матеріалів, предметом позову у даній справі є рішення Київської міської ради, якими до комунальної власності м. Києва разом з будинком по АДРЕСА_1 передано технічний поверх зазначеного будинку. Позивачі стверджують, що оскаржуваними рішеннями відповідача порушується їхнє право, як співвласників спірних допоміжних приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що оскаржуваними рішеннями зазначений будинок віднесено до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а до загальної площі будинку протиправно віднесено площу допоміжних приміщень будинку. Відповідач згоди щодо передачі будинку у комунальну власність від власників квартир вказаного будинку не отримував. Позивачі вказують, що на момент прийняття відповідачем спірних рішень про розпорядження будинком по АДРЕСА_1 даний будинок відповідачу не належав, оскільки знаходився у спільній власності фізичних осіб-власників квартир у цьому будинку. В силу вимог частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору в цій справі є рішення Київської міської ради щодо передачі багатоквартирного будинку до комунальної власності, з приводу якого між позивачами і відповідачем існує спір про право на таке майно. Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції. Враховуючи вищезазначене, оскільки, спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених, на думку позивачів, їх цивільних прав, як співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_5, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 826/4898/17, предметом спору у якій також було рішення Київської міської ради про формування комунальної власності територіальних громад районів в м.Києві в частині включення в перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади житлового будинку. Крім того, колегія суддів зауважує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 184/1106/16-а. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За приписами частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів дійшла висновку що, у відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, роз`яснивши позивачам їх право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції. Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 242, 243, 250, 308, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року скасувати. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича будівельна фірма «ДОБРОБУД», ОСОБА_5 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька, 8-Б» про визнання незаконними та скасування рішень - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції та їх право звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Безименна Н.В. Ключкович В.Ю. Повне судове рішення складено 27.04.2026 р.