Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3208/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3208/21 пров. № А/857/13812/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б., за участю секретаря судового засідання Гром І.В. від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: Микитюк І.С. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року з питань забезпечення адміністративного позову у справі № 500/3208/21 за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправними та скасування пунктів та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Подлісна І.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 08.06.2021 В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі апелянт, відповідач, Підгороднянська сільська рада) про визнання протиправними та скасування пунктів рішень та зобов`язання вчинити дії. Одночасно з позовною заявою 07.06.2021 подано суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1.12 Рішення восьмої сесії восьмого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №160 від 09 квітня 2021 року, про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону частини земельної ділянки площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, а також пункту 13 Рішення №160 від 09 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах, орієнтовною площею 7,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області.. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково: заборонено відповідачу Підгороднянській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. В задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено. 15.06.2021 Підгороднянська сільська рада звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у задоволенні клопотання Підгороднянської сільської ради про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №500/3208/21 відмовлено за безпідставністю Не погоджуючись із вказаними ухвалами суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (від 30.06.2021 за вх. №14208), в якій просить суд скасувати ухвали суду першої інстанції від 08.06.2021 та від 16.06.2021; прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 від 07.06.2021 про забезпечення позову в адміністративній справі №500/3208/21 відмовити. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 повернуто апеляційну скаргу в частині вимог про оскарження ухвали від 16.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання по скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з тим, що заявник не усунув недоліків апеляційної скарги у цій частині. Отже Восьмий апеляційний адміністративний суд за апеляційною скаргою від 30.06.2021 здійснює тільки апеляційний перегляд ухвали Тернопільського окружного адміністративного судувід 08.06.2021 про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги в частині вимог про скасування ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 про забезпечення позову апелянт вказав, що така ухвала є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також не відповідає завданням інституту забезпечення позову та суперечить судовій практиці. Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, позивач покликався на те, що на даний час виникла необхідність вжити заходи забезпечення позову, оскільки в разі виготовлення проекту землеустрою та проведення аукціону про продаж права оренди даної земельної ділянки, а також задоволення позову про скасування рішення №162 можливі непорозуміння чи навіть конфлікти між переможцями аукціону на вказану земельну ділянку та позивачем як майбутнім її власником. Однак позивач не довів тих обов`язкових обставин для вжиття заходів забезпечення позову як очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, порушення прав, свобод та інтересів позивача та не навів обґрунтувань того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, буде неможливим, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Зауважив, що до заяви про забезпечення позову не долучено жодного доказу в її обґрунтування, які суд міг би оцінити чи врахувати, а позовна заява з доданими документами була залишена без руху. Чинним законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізовуються відповідними суб`єктами владних повноважень, в межах закону, а тому відповідач має право вільно і на свій розсуд вчиняти будь-які дії в межах його компетенції. Це підтверджує те, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову (зупинення дії пунктів оскаржуваного рішення) повністю відхилено судом, а тому судом першої інстанції безпідставно сформульовано висновки про часткове задоволення заяви позивача. Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову заборона вчинення дій стосовно спірної земельної ділянки, навіть при відмові суду у заявленому позивачем способі забезпечення позову, зупиняє та поширює заборону дій, які випливають з чинного рішення №160 від 09.04.2021, що суперечить приписам ч. 6 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на приписи ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, апелянт зауважує, що забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій має мати вичерпну конкретизацію дій, які забороняються, а не загальне формулювання заборони. Оскаржуване в межах цієї справи рішення не містить жодних конкретних юридично визначальних дій для спірних правовідносин, а тому не може розцінюватися судом як доказ на підтвердження відповідачем юридично значимих дій, що можуть зумовити негативні наслідки для позивача. Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах, але не передачі у власність, саме по собі не свідчить про продаж права оренди на земельну ділянку, а є лише одним з етапів підготовки технічної документації. Серед іншого апелянт вказав, що позивач посилаючись на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі не оскаржує дій суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення. Встановлення заборони вчинення дій щодо спірної земельної ділянки є фактично оцінкою суду оскаржуваного рішення, що є неприпустимим при вирішенні заяви про забезпечення позову. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Підгороднянської об`єднаної територіальної громади з заявою по надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Почапинської сільської ради в складі Підгороднянської ОТГ в Тернопільській області. До заяви додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта громадянина України та ідентифікаційного номера (а.с.11). Рішенням Підгороднянської сільської ради №162 від 09.04.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність», зокрема п. 3 відмовлено позивачу у наданні дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення землі не надані у власність чи постійне користування комунальної власності розташованої за адресою: м. Почапинці Тернопільського району у зв`язку з тим, що земельна ділянка включена в перелік земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону (а.с.16). У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 11.05.2021 щодо інформації коли та на підставі якого рішення відповідача земельні ділянки площею 2,0000 га за адресою с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, зокрема стосовно якої позивач звертався із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, включені до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону, відповідач листом від 13.05.2021 повідомив, що рішенням №160 від 09.04.2021 земельні ділянки в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області включені до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону (п. 1, 1.12 рішення), а п. 13 рішення надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах (а.с.17-18, 19). Примірник витягу з рішення додано до відповіді (а.с.20-21). Оскільки позивач вважав, що такими рішеннями його права порушено, звернувся до суду із позовом. Цього ж дня позивач подав заяву про забезпечення позову від 07.06.2021 шляхом зупинення дії пункту 1.12 Рішення восьмої сесії восьмого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №160 від 09 квітня 2021 року, про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону частини земельної ділянки площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, а також пункту 13 Рішення № 160 від 09 квітня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах, орієнтовною площею 7,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області. В обґрунтування цієї заяви зазначено, що на даний час виникла необхідність забезпечити позов у спосіб вказаний у заяві, оскільки в разі виготовлення проекту землеустрою та проведення аукціону про продаж права оренди даної земельної ділянки відповідачем, а також задоволення позову можливі непорозуміння чи навіть конфлікти між переможцем земельного аукціону на вказану земельну ділянку та позивачем як її майбутнім власником. Позивач вказував, що відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є безпідставною та позов підлягає задоволенню. Частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Підгороднянській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га до набрання законної сили рішенням суду по даній справі, суд першої інстанції керувався, зокрема тим, що за час розгляду справи зазначену земельну ділянку можуть передати іншій особі, а це в майбутньому може істотно ускладнити виконання рішення суду у цій справі. Наведені обставини дали суду першої інстанції підстави для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Зазначені обставини, з позиції суду першої інстанції, є достатніми підставами для забезпечення позову відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України. При цьому суд першої інстанції вважав, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га до набрання законної сили рішення у цій справі стосується предмету позову і є співмірним з позовними вимогами. Незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці. Також негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, про які просив позивач, є значно істотнішими, ніж негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову. Вимоги позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 1.12 Рішення восьмої сесії восьмого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №160 від 09.04.2021 про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону частини земельної ділянки площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, а також п. 13 Рішення №160 від 09.04.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах, орієнтовною площею 7,0000 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області не можуть бути задоволені, оскільки чинним законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізовуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону, а відтак відповідач має право вільно і на свій розсуд вчиняти будь-які дії, які належать до його компетенції. Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданням адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Оцінюючи викладене у сукупності, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на наступне. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частинами 1, 2 ст. 151 КАС України установлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Частиною 1 ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Отже, забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом. Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з правим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18. Доцільно зауважити, що ч. 2 ст. 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Тому суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 за № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам. Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. З огляду на викладене, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами. Проаналізувавши мотивацію та обґрунтування заяви про забезпечення позову від 08.06.2021 судом апеляційної інстанції з`ясовано, що згідно з оскаржуваним рішенням №160 від 09.04.2021, зокрема п. 1.12 земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтованою площею 7,0000 га розташовану в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону. Пунктом 13 цього ж рішення надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах, орієнтовною площею 7,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області. Своєю чергою позивач у заяві про забезпечення позову не навів та не надав до неї належних та допустимих доказів наявності реальних обставин, що можуть мати негативні наслідки для позивача та його прав та інтересів. Вищевказане рішення не містить жодних конкретних юридично визначальних для спірних правовідносин обставин, а відтак, не може розцінюватись судом як доказ на підтвердження фактичного вчинення відповідачем юридично значимих дій, що можуть призвести до негативних наслідків для позивача. Суд апеляційної інстанції зауважує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає безумовно позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові 27.02.2018 в справі №545/808/17, постанові від 26.02.2019 в справі №826/5737/16, постанові від 17.04.2019 в справі №461/8315/17. Сам по собі факт надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не вказує на наявність в особи переважного права на приватизацію цієї ділянки та жодним чином не свідчить про існування певних обтяжень щодо неї. Крім того, наявність зазначеного дозволу, а також розроблення відповідного проекту землеустрою не обмежує розпорядника відповідної земельної ділянки, у даному випадку орган місцевого самоврядування, на розпорядження землею комунальної власності у відповідності до наданих йому законом повноважень. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність (користування, в тому числі на умовах оренди) та надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не спричиняє юридичних наслідків як для позивача так і для третьої особи, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою. Водночас питання щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача входить до предмету спору у цій справі та буде оцінюватися судом під час розгляду справи по суті лише після з`ясування усіх обставин справи та на підставі оцінки зібраних в ній доказів у їх сукупності. Також суд апеляційної інстанції не встановив достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист саме порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивачів, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вказаній меті також повинні відповідати й заходи забезпечення позову в адміністративній справі. Натомість заявник просив адміністративний суд вжити заходи забезпечення позову, які за своєю суттю спрямовані на захист права приватного і є притаманними для спорів про право власності на майно. Проаналізувавши викладене у сукупності. колегія суддів дійшла висновку, що встановлення заборони відповідачу вчиняти дії стосовно земельної ділянки яка знаходиться в межах населеного пункту с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області площею 2,0000 га від земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 7,0000 га, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії, зокрема, реалізація земельної ділянки, будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову. Також колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює мотивацію суду першої інстанції в частині покликань про те, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом зупинення відповідних пунктів оскаржуваних рішень не може бути задоволені через відсутність в адміністративного суду провомочностей переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізовуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону (відповідач має право вільно і на свій розсуд вчиняти будь-які дії, які належать до його компетенції), однак такі судом першої інстанції визнано достатніми для забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки. Важливо наголосити на тому, що у випадку забезпечення позову суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів дії суб`єкта владних повноважень, втрутившись у його дискреційні повноваження без надання правової оцінки підставам для неприйняття ним відповідного рішення. Вказані вище обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про вжиття заходів забезпечення позову уданій справі. Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову з наведених вище підстав. Керуючись ч. 3 ст. 243, статтями 150, 151, 154, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Підгороднянської сільської ради Тернопільського району тернопільської області - задовольнити. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 про забезпечення позову у справі №500/3208/21 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 09 вересня 2021 року