Постанова 4801 № 930/2188/20

Справа № 930/2188/20 Провадження № 22-ц/801/193/2021 Категорія: 60 Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 рокуСправа № 930/2188/20м. Вінниця Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Сопруна В.В., Войтка Ю.Б. за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №148/1783/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Царапори О. П. встановив У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Ухвалою цього ж суду від 16 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України. Ухвала суду мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила суд скасувати ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права. Вважає, що вона у визначений судом строк недоліки позовної заяви усунула, а саме надала суду доказ, що належним чином підтверджує місце реєстрації та проживання відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно із ч.ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачці, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачка, не виконала у повному обсязі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Проте погодитись з висновком суду першої інстанції не можна з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності (а.с. 1-4). Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 03 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України. 16 листопада 2020 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, та додано довідку Лоївської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року № 959/2-18 в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 .(а.с. 28-29). Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що на виконання вимог ухвали суду від 03 листопада 2020 року позивач вказані недоліки не усунув, а тому згідно зі ст. 185 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною і повернена позивачці. Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Згідно практики Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 належним чином виконала вимоги суду першої інстанції, щодо усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду довідки Лоївської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 12 листопада 2020 року № 959/2-18 в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 28-29). Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 10 статті 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. З врахуванням наведеного і встановлених обставин справи, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви у справі з порушенням норм процесуального права. Тому така підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є , зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи ; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 16 листопада 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: В.В. Сопрун Ю.Б. Войтко