Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/3648/19

Справа № 127/3648/19 Провадження № 22-ц/801/679/2020 Категорія: 59 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2020 рокуСправа № 127/3648/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Оніщука В.В., суддів: Денишенко Т.О., Медвецького С.К., учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 , боржник: ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2020 року, постановлену у складі судді Сичука М.М., в залі суду, в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про перегляд судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3648/19 за нововиявленими обставинами. Заява мотивована тим, що Вінницьким міським судом Вінницької області 13 лютого 2019 року було видано судовий наказ та стягнуто з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , у розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Однак, боржник ОСОБА_3 є батьком ще двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких із нього стягуються аліменти, що не було враховано судом при виданні судового наказу та відповідно призвело до порушення прав і законних інтересів інших осіб, тому з урахуванням допущених порушень норм матеріального і процесуального права, просила переглянути судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3648/19 за нововиявленими обставинами та визнати його таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3648/19 за нововиявленими обставинами, повернуто особі, яка її подала. Повертаючи заяву, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що ОСОБА_1 не є учасником цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і відповідно не має процесуальної дієздатності, а тому відповідно до положень п.1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки поданій заявником заяві про перегляд судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3648/19 за нововиявленими обставинами. Також зазначила, що суд безпідставно застосував положення статті 185 ЦПК України, яка відноситься до правил позовного провадження, тоді як вказана справа належить до наказного провадження, цим самим суд порушив положення статті 170 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга на підставі ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2020 року вищевказаним вимогам закону не відповідає. Так, з матеріалів справи видно, що судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у справі №127/3648/19 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12). 02 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про перегляд судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3649/19 за нововиявленими обставинами. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3648/19 за нововиявленими обставинами, повернуто особі, яка її подала. Постановляючи ухвалу про повернення заяви, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не є учасником цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і відповідно не має процесуальної дієздатності, а тому згідно положень п.1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає поверненню особі, яка її подала. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. Згідно частин 7,8 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів; у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Відповідно до частини 2, 4 статті 427 ЦПК України протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами та відкривши провадження надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи. Підстав для повернення заяви главою 3 розділу V ЦПК України «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами», не передбачено. Крім того, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу, вірно вказав на те, що ОСОБА_1 не є учасником справи за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу, однак безпідставно, як на підставу для повернення заяви, зробив посилання на положення п.1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України та відсутність у заявника процесуальної дієздатності. У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Щодо питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (справа «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Отже, суд першої інстанції отримавши заяву ОСОБА_1 , фактично її по суті не розглядав та в порушення положень статті 429 ЦПК України не прийняв відповідного рішення, а безпідставно повернув заяву ОСОБА_1 , що в свою чергу позбавило заявника права на доступ до суду і завадило розгляду заявлених нею вимог, що відповідно є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про повернення заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами не відповідає нормам процесуального права, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню, а матеріали заяви про перегляд судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 127/3648/19 за нововиявленими обставинами, направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 січня 2020 року скасувати, а матеріали заяви направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: В.В. Оніщук Судді: Т.О. Денишенко С.К. Медвецький