Постанова 4804 № 242/975/20

22-ц/804/3060/20 242/975/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 242/975/20 Номер провадження 22-ц/804/3060/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Зайцевої С.А., Попової С.А., секретар Галстян Г.Г. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Державне підприємство «Селидіввугілля» розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 травня 2020 року, у складі судді Владимирської І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі ДП «Селидіввугілля») про стягнення заборгованості по заробітній плати у сумі 66 087,33 грн, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 43966,26 грн та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В обґрунтування позову зазначив, що він з 27 вересня 2016 року по 08 листопада 2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював на посаді заступника директора з матеріально-технічного постачання та транспорту ДП «Селидіввугілля». Наказом № 174-К від 04.11.2019 року його було звільнено за власним бажанням, відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією відповідача законодавства про працю, умов колективного договору. При звільненні відповідач не повідомив його про нараховані суми, виплату таких сум в день звільнення не здійснив. Заборгованість по заробітній платі відповідача перед ним складає 66087,33 грн. Оскільки відповідач не виплатив заробітну плату, останній повинен, відповідно до положень статті 117 КЗпП України, виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, розмір якого становить 43966,26 грн. Внаслідок грубого порушення відповідачем законодавства про оплату праці, йому заподіяна моральна шкода, так як він тривалий час позбавлений можливості отримати належну заробітну плату, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Він є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні малолітню дитину, та невиплата заробітної плати ускладнило його майновий стан. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює у 5000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, що складається з невиплаченої одноразової вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного середнього заробітку у розмірі 30 424,03 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 43 966,26 грн. Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 1311,98 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на 14 квітня 2020 року заборгованість по заробітній платі складає одноразова вихідна допомога в розмірі 3-х місячного середнього заробітку у відповідності до статті 44 КЗпП України в розмірі 30 424,03 грн. Оформивши звільнення позивача та видавши позивачу трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 563,67 грн, кількість робочих днів позивача з 08.11.2019 року (день звільнення) по 20.05.2020 року (день ухвалення судового рішення) складає 132 днів, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 74 404 грн. 44 коп. з розрахунку 563,67 грн (середньоденна заробітна плата) х 132 (кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення рішення). Розглядаючи позов в межах заявлених позивачем вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню саме у розмір 43 966 грн. 26 коп., тобто в межах заявлених вимог позивача. Судом встановлено, що внаслідок не своєчасної виплати відповідачем позивачу заробітної плати, позивачу була спричинена моральна шкода, між тим, суд дійшов висновку, що розмір визначений позивачем у 5000,00 грн. є завищеним. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, зокрема: характер порушення прав позивача, період виниклої заборгованості по заробітній платі, розмір заборгованості, що утворився, істотність вимушених змін у його житті через тривалу невиплату заробітної плати та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, та дійшов до висновку, що достатньою і справедливою буде компенсація моральної шкоди в розмірі 500 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 31 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з ДП «Селидіввугілля» на його користь заборгованості по заробітній платі, що складається з невиплаченої одноразової вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного середнього заробітку у розмірі 30424,03 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, що складається з невиплаченої одноразової вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного середнього заробітку, у розмірі 36 356,72 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження та зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення апеляційного провадження. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що інформація, яка викладена у довідці відповідача № 10/239 від 24 квітня 2020 року щодо розміру заборгованості із вихідної допомоги 30 424,03 грн, та на яку послався суд у рішенні, є неправдивою з огляду на те, що середньоденна заробітна плата для розрахунку середньої місячної заробітної плати складає 563,67 грн, середньомісячне число робочих днів - 21,5, а розмір вихідної допомоги при звільненні позивача повинен складати 36 356,72 грн. Зазначена сума також відображена відповідачем у локальних документах, зокрема у довідці з особового рахунку працівника від 12 лютого 2020 року форми 09 n по спеціальному апарату відповідача. Як на час прийняття оскаржуваного судового рішення, так й до теперішнього часу, заборгованість з вихідної допомоги в сумі 36356,72 грн відповідач не погасив. Довідка № 10/239 від 24 квітня 2020 року у розумінні норм Цивільного процесуального кодексу України не може бути належним доказом, який підтверджує сплату заборгованості. Вона не є платіжним документом, що фіксує проведення розрахунку з працівниками. Зміст довідки був визначений відповідачем, який є зацікавленою стороною у справі. У відповідності до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року, платіжне доручення з доданим до нього реєстром розподілу заробітної плати, є розрахунковим документом, що містить письмове доручення платника обслуговуючого банку про списання зі свого рахунку певної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Разом з тим при розгляді справи суд першої інстанції вказаних вимог не врахував, а тому висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду, не відповідають дійсним обставинам справи. Надана відповідачем до матеріалів справи Довідка № 10/239 від 24 квітня 2020 року, позивачу не направлялась, так само, як і відзив на позовну заяву, справа розглянута в спрощеному позовному провадженні, а тому позивач був позбавлений можливості надати докази на спростування визначеного відповідачем в односторонньому порядку розміру заборгованості із вихідної допомоги. За таких обставин, вважає за необхідне дослідити нові докази, зокрема інформацію з особового рахунку працівника від 12 лютого 2020 року 09 n по спеціальному апарату відповідача. Відзив на апеляційну скаргу відповідач до суду не подав. Фактичні обставини справи, встановлені судом Згідно запису № 20 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 27.09.2016 року прийнято до «ДП «Селидіввугілля» заступником директора з матеріально-технічного постачання та транспорту дирекції з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель і збуту продукції, відповідно до наказу № 177- к від 26.09.2016 року. Згідно запису № 21 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 02.07.2018 року переведений на посаду заступника комерційного директора, відповідно до наказу № 75-К від 02.07.2018 року. Згідно запису № 22 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 05.11.2018 року переведений на посаду заступника директора з матеріально-технічного постачання та транспорту, відповідно до наказу № 153-К від 01.01.2018 року. Згідно запису № 23 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 08.11.2019 року звільнено за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного договору з виплатою вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного середнього заробітку, відповідно до наказу № 174-К від 04.11.2019 року. З довідки № 10/239 від 24.04.2020 року, виданої ДП «Селидіввугілля», вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з матеріально-технічного постачання та транспорту, заборгованість по заробітній платі за жовтень 2019 року у розмірі 6274,99 грн. та за листопад 2019 року у розмірі 698,45 грн. виплачена 23.12.2019 року, за листопад 2019 року виплачена 19.03.2019 року. Станом на 14.04.2020 року заборгованість по заробітній платі складає одноразова вихідна допомога в розмірі 3-х місячного середнього заробітку у відповідності до ст. 44 КЗпП України у розмірі 30 424 грн 03 коп. Згідно довідки № 10/239 від 24.04.2020 року, виданої ДП «Селидіввугілля», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 563 грн. 67 коп. Згідно листів № 78/0/206-18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» та № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів позивача з 08.11.2019 року (день звільнення) по 20.05.2020 року (день ухвалення судового рішення) виходячи із зазначеного листа, складає 132 днів, тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 74 404 грн 44 коп. з розрахунку 563 грн 67 коп.(середньоденна заробітна плата) х 132 (кількість робочих днів з дня звільнення по день ухвалення рішення). 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Правомірність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 43966,26 грн та у відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн сторонами не оскаржується, в зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції. У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 99 - 104). Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає. Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статті 38 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 був звільнений 08 листопада 2019 року на підставі наказу №174-К від 04 листопада 2019 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю, умов колективного договору з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-х місячного середньомісячного заробітку (а.с.7). За змістом пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, для обчислення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахована ОСОБА_1 заробітна плата в вересні 2019 року становила 11993,50 грн, відпрацьованих робочих днів 21 днів, у жовтні 2019 року заробітна плата становила 11116,97 грн, відпрацьованих днів

20. Середньоденна заробітна плата для розрахунку середньомісячної заробітної плати становить 563,67 грн (11993,50 грн + 11116,97 грн) : (21 днів + 20 днів) = 563,67 грн). Дані обставини також підтверджується довідкою ДП «Селидіввугілля» №10/239 від 24 квітня 2020 року (а.с. 36). У додатку до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» від 08 серпня 2018 року № 78/0/206/18 визначено, що кількість робочих днів у вересні 2019 року складає 21, у жовтні 2019 року 22 дні. Середньомісячне число робочих днів для розрахунку середньомісячної заробітної плати складає 21,5 дні (21 дні + 22 дні) : 2). Отже, розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення вихідної допомоги при звільненні позивача з роботи складає 12118,91 грн (21,5 х 563,67 грн = 12118,91 грн). Враховуючи положення статті 44 КЗпП України, розмір вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 з роботи складає 36356,72 грн (12118,91 грн х 3 = 36356,72 грн). За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з відомостями щодо суми вихідної допомоги, у розмірі тримісячного середнього заробітку 33834,19 грн, відображені у довідці ДП «Селидіввугілля» № 10/185 від 30 березня 2020 року (а.с.30). Розмір вихідної допомоги в сумі 36356,72 грн також відображений відповідачем у Інформації з особового рахунку працівника за 2019 рік форми 09 n по спеціальному апарату відповідача (а.с.56), яка надана позивачем до апеляційної скарги. Колегія суддів, при перевірки доводів апеляційної скарги приймає до уваги зазначену інформацію, оскільки позивач надав її до позовної заяви, копія довідки № 10/239 від 24 квітня 2020 року, в якій відображені відомості щодо невиплаченої суми вихідної допомоги у розмірі 30424,03 грн позивачу не направлялась, та судом зазначена інформація не була перевірена. Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 щодо стягнення вихідної допомоги в розмірі 30424,03 грн, суд першої інстанції послався на довідку ДП «Селидіввугілля» № 10/239 від 24 квітня 2020 року, з якої вбачається, що позивачу 19 березня 2020 року за листопад 2019 року було сплачено 3410,16 грн, та заборгованість по заробітній платі складає одноразова вихідна допомога в розмірі 30424,03 грн (а.с.87). Факт виплати у рахунок погашення заборгованості з вихідної допомоги позивач ОСОБА_1 категорично заперечує, зазначив в апеляційній скарзі, що відповідач не надав належних доказів, а саме платіжне доручення про перерахування коштів. У відповідності з вимогами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Стаття 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як визначено у пункті 1.2. глави 1 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі Інструкція), зазначена Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. За положеннями абзацу 34 пункту 1.4. глави 1, пункту 1.7. Інструкції платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Відповідно до пункту 3.8. глави 3 Інструкції Банк приймає від платника платіжні доручення та інші розрахункові документи, грошовий чек на перерахування (видачу) коштів для виплати заробітної плати в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням із Національним банком та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Отже, саме наведені вище документи можуть бути належними доказами сплати заборгованості із заробітної плати та інших платежів, оскільки розрахунки з працівниками, у тому числі і звільненими, відповідач здійснює через банківські установи. На підтвердження виплати ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, у тому числі на сплату вихідної допомоги, відповідачем не було надано суду першої інстанції платіжні документи. З метою перевірки доводів апеляційної скарги, ухвалою апеляційного суду від 12 листопада 2020 року були витребувані у ДП «Селидіввугілля» платіжні документи, які б підтверджували часткову виплату позивачу заборгованості по заробітній платі, а саме в сумі 3410,16 грн, про що було зазначено відповідачем у довідці № 10/239 від 24 квітня 2020 року та розрахунок вихідної допомоги, що належав виплаті ОСОБА_1 при звільненні. Зазначена ухвала отримана відповідачем 17 листопада 2020 року (а.с.103), однак залишилась останнім без виконання. З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем ДП «Селидіввугілля» не було надано належних та допустимих доказів на погашення заборгованості по виплаті вихідної допомоги у розмірі 3410,16 грн, надана до матеріалів справи довідка № 10/239 від 24 квітня 2020 року не є доказом щодо сплати вказаної заборгованості та не може бути прийнята до уваги при визначенні розміру заборгованості по заробітній платі, а саме по розміру невиплаченої ОСОБА_1 вихідної допомоги. Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. З огляду на наведене вище колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно визначений розмір вихідної допомоги, який підлягає стягненню з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 , оскільки вихідна допомога при звільненні становить 36356,72 грн. Зазначена сума визначена без утримання податку й обов`язкових платежів. Щодо судового збору Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, від сплати судового збору звільняються. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 04 березня 2020 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2102,00 грн., тому розмір судового збору за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати становить 840,80 грн (2102,00 грн х 0,4). Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В пункті 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (частина друга статті 88 ЦПК). При пред`явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред`явленні позову кількома звільненими від сплати судового збору позивачами до одного відповідача судовий збір з відповідача стягується в дохід держави з урахуванням загальної суми всіх вимог. Позивач ОСОБА_1 у відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, яка складається з вихідної допомоги при звільненні, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 462,52 грн, що становить 55,01% від заявлених позовних вимог (36356,72 грн х 100 : 66087,33 грн = 55,01% ; 840,80 грн х 55,01 : 100 = 462,52 грн), а не 387,10 грн як зазначив суд першої інстанції, виходячи з 46,04% від задоволених позовних вимог в цій частині. Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню в дохід держави з ДП «Селидіввугілля» у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції становить 1387,40 грн (462,52 грн + 840,80 грн + 84,08 грн). Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Тому розмір судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги становить 1261,20 грн (840,80 грн х 150%). Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір, який необхідно було сплатити у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (1261,20 грн) необхідно стягнути з ДП «Селидіввугілля» в дохід держави. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, оскільки позивач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення в оскаржуваній частині, а рішення суду першої інстанції в частині розміру вихідної допомоги при звільненні та судового збору зміні. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 травня 2020 року в частині розміру заборгованості по заробітній платі, що складається з невиплаченої вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку та судового збору змінити. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253, місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул.К.Маркса, буд. 41) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце перебування: АДРЕСА_2 ) невиплачену вихідну допомогу при припиненні трудового договору в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 36356 (тридцять шість тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 72 копійки. Сума визначена без утримання податку й обов`язкових платежів. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253, місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул.К.Маркса, буд. 41) в дохід держави судовий збір у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції 1387 гривень 40 копійок. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253, місцезнаходження: 85401, Донецька область, м. Селидове, вул.К.Маркса, буд. 41) в дохід держави судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 1261 гривень 20 копійок. Поновити дію рішення Селидівського міського суду Донецької області від 20 травня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: Т.Б.Ткаченко С.А.Зайцева С.А.Попова