Постанова 4816 № 592/5344/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м.Суми Справа №592/5344/20 Номер провадження 22-ц/816/1808/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 травня 2020 року, у складі судді Алфьорова А.М., ухвалене у м. Суми, в с т а н о в и в : У квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», мотивуючи вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», 03 липня 2019 року був звільнений з роботи за власним бажанням, на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, проте, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку. Просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 13376 грн 64 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 13376 грн 64 коп. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2019 року по 14 травня 2020 року у сумі 58090 грн 90 коп, з послідуючим утриманням всіх податків і обов`язкових платежів. Стягнуто з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в дохід держави 840 грн 80 коп судового збору. В апеляційній скарзі ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру визначеної до стягнення суми невиплаченої заробітної плати, зменшивши суму стягнення з 13376 грн 64 коп до 6634 грн 37 коп; в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшити суму стягнення з 58090 грн 90 коп до 51259 грн 20 коп. Апеляційна скарга мотивована тим, що з дня звільнення позивача - 03 липня 2019 року, здійснювалися виплати заборгованості і на день ухвалення оскаржуваного рішення суду заборгованість складала 6634 грн 37 коп, а не 13376 грн 64 коп. Доводить, що середня заробітна плата позивача становила 251 грн 20 коп, а період затримки розрахунку при звільнення - 2016 днів, а тому на день ухвалення рішення розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні становив 54259 грн 20 коп, а не 58090 грн 90 коп. Вказує, що отримавши 12 травня 2020 року ухвалу про відкриття провадження у справі, в межах наданого судом та встановленого ст. 278 ЦПК України п`ятнадцятиденного строку на подання відзиву підготувало довідку від 18 травня 2020 року про реально існуючу заборгованість із заробітної плати та розмір середньоденної заробітної плати позивача, однак справа вже була розглянута судом 14 травня 2020 року. Крім того, судом не враховано зупинення процесуальних строків на час дії на всій території України карантину. Вважає, що в результаті порушення судом норм процесуального права до стягнення з товариства визначено суми заборгованості та середнього заробітку за час затримки розрахунку більші, ніж передбачено законом. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 116 КЗпП України при звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати, що є підставою для стягнення суми заборгованості на користь позивача та, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Висновки суду про наявність підстав для стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач не оскаржує. Однак, у своїй апеляційній скарзі ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» вважає, що судом не правильно визначена сума заборгованості із заробітної плати та розмір заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з до ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у зв`язку з переведенням працівника за його згодою в ПАТ «Сумське НВО», на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (а.с. 16). Із розрахункового листка із заробітної плати ОСОБА_1 за липень 2019 року вбачається, що заборгованість підприємства на кінець місяця складає 13376 грн 64 коп (а.с. 18). Відповідно до положень ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з вимогами статей 94, 97, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати встановлюється за погодженням сторін, у відповідності до форм і систем оплати праці, норм праці, а також з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Крім того, пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, в порушення приведених норм матеріального права, своєчасно не було виплачено позивачу заробітну плату, внаслідок чого виникла заборгованість, та, відповідно, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Разом з тим, із долученої до апеляційної скарги довідки від 18 травня 2020 року № 392 про заробітну плату у минулому працівника ТОВ «СМНВО» ОСОБА_1 вбачається, що на день видачі довідки сума заборгованості перед працівником (після утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору) складає 6634,37 грн. Середньоденна заробітна плата становить 251,20 грн (без відрахування обов`язкових платежів) (а.с. 34). В апеляційній скарзі відповідач вказує, що отримавши 12 травня 2020 року ухвалу про відкриття провадження у справі, якою йому надано 15-денний строк із дня вручення цієї ухвали на подачу відзиву та витребувано з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» довідки про заборгованість із заробітної плати позивача та розмір його середньоденної заробітної плати, підготувало довідку від 18 травня 2020 року про реально існуючу заборгованість із заробітної плати та розмір середньоденної заробітної плати позивача, однак справа вже була розглянута судом 14 травня 2020 року. А також, посилаючись на порушення судом п. 3 Розділу ХІІ Цивільного процесуального кодексу України, вказує про обмеження товариства у праві подачі пояснень та доказів у справі. На підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе прийняти вказані докази як такі, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості із заробітної плати перед позивачем, але неправильно визначив розмір цієї заборгованості, тому рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості необхідно змінити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у сумі 6634 грн 37 коп, а не 13376 грн 64 коп, як помилково визначив суд першої інстанції. Крім того, визначаючи кількість днів за період, за який підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку при звільнення з 04 липня 2019 року по 14 травня 2020 року, суд першої інстанції помилково визначив 218 робочих дні та визначив суму середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на підставі ст. 117 КзПП України у завищеному розмірі. ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в апеляційній скарзі просить стягнути середній заробіток за 216 робочих дні, при цьому за травень 2020 року товариством неправильно визначено кількість робочих днів - 7, оскільки у період з 01 травня по 14 травня 2020 року (включно) було 8 робочих днів. Тобто, враховуючи, що число робочих днів з 04 липня 2019 року до 14 травня 2020 року (включно) становить 217, а середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 згідно з довідкою від 18 травня 2020 року складала 251,20 грн, у порядку задоволення апеляційної скарги до стягнення з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь позивача підлягає стягненню 54510 грн 40 коп (217 роб. днів х 251,20 грн). За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині розміру заборгованості із заробітної плати та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та з ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 6634 грн 37 коп заборгованості із заробітної плати та 54510 грн 40 коп середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2019 року до 14 травня 2020 року. При задоволенні апеляційної скарги, відповідно до 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем за апеляційний перегляд справи у сумі 1261 грн 20 коп підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задовольнити. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 травня 2020 року змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у сумі 6634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн 37 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 54510 грн (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот десять) грн 40 коп. Судовий збір за апеляційний перегляд справи у сумі 1261 грн 20 коп компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді: В.І. Криворотенко С.Г. Хвостик