Постанова 4816 № 592/1740/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м.Суми Справа №592/1740/21 Номер провадження 22-ц/816/1092/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Котенко О.А., в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Терещенко Вадим Володимирович звернувся до суду з даним позовом до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі АТ «Сумське НВО») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що позивач перебував у трудових відносинах з АТ «Сумське НВО». 22 лютого 2019 року його було звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін). На день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, у зв`язку з чим в подальшому він звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з відповідача заборгованості із заробітної плати. Ковпаківский районний суд м. Суми рішенням від 23 вересня 2019 року стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 147 207,09 грн. На даний час рішення суду не виконано. Посилаючись на зазначені обставини, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 05 травня 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з АТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 390 000 грн 00 коп. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Стягнув з АТ «Сумське НВО» на користь держави 3900 грн судового збору. В апеляційній скарзі АТ «Сумське НВО» просить рішення суду змінити в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму стягнення у цій частині з 390 000 грн до 20 000 грн (з послідуючим утриманням податку з доходів фізичних осіб та військового збору). В доводах апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні рішення суд не врахував принцип справедливості та співмірності. Посилається на правові висновки Верховної Палати Верховного Суду, висловлені в постановах від 26 червня 2019 року у справі № 716/9584/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Вказує на те, що внаслідок складних фінансових обставин у товариства виникла заборгованість перед значною кількістю контрагентів та працівниками АТ «Сумське НВО». Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що стягнута на користь позивача, є значною з огляду на складні фінансові обставини товариства. Зазначає, що товариство намагалося добровільно виконати рішення суду від 23 вересня 2019 року по справі № 592/8615/19, однак надмірні стягнення коштів по аналогічним справам про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні гальмують та унеможливлюють цей процес, перешкоджаючи виконувати основні зобов`язання перед іншими працівниками. Вважає, що враховуючи принцип справедливості та співмірності, сума середнього заробітку не повинна перевищувати реальну суму заборгованості, а саме 20 000 грн, адже стягнення з відповідача значної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (390 000 грн) є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам. Позивач у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, позивача та його представника адвоката Терещенка В.В., які заперечують проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі не виконано, заборгованість не сплачена, а тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, судом було взято до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру відшкодування, та з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи, суд з врахуванням принципу справедливості та пропорційності і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначив розмір відповідальності відповідача за невиконання вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні позивача у сумі 390 000 грн. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Сумське НВО». 22 лютого 2019 року позивача було звільнено з роботи за угодою сторін ( п. 1ч. 1 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 8-12). При звільненні відповідач не провів з ним остаточний розрахунок, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до відповідачапро стягнення заборгованості із заробітної плати. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 23 вересня 2019 року в цивільній справі № 592/8615/19 стягнув з АТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 147 207 грн 09 коп. Рішення суду не виконано. Згідно довідки відповідача від 19 березня 2021 року сума заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачу становить 147 207 грн 75 коп. Середньоденна заробітна плата без вирахування податків і зборів становить 845 грн 63 коп. (а. с. 46). Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Отже, при звільненні ОСОБА_1 з АТ «Сумське НВО» 22 лютого 2019 року з ним не було проведено повний розрахунок, а саме не виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 147 207 грн 09 коп. Вказана сума заборгованості по заробітній платі стягнута з відповідача на користь позивача рішенням суду від 22 лютого 2019 року, однак судове рішення не виконано. Судом першої інстанції було вірно визначено період затримки розрахунку та правильно обраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не було враховано принцип справедливості та співмірності. Місцевий суд, присуджуючи до стягнення суму в розмірі 390 000 грн, врахував, що заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 147 207,09 грн є значно нижчою, ніж визначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 434653,82 грн, а тому з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, з врахуванням обставин справи, а саме, що заборгованість із заробітної плати до цього часу не виплачена, та принципу справедливості та співмірності, присудив до стягнення суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 390 000 грн. Підстав для переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції та визначення іншої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів не вбачає. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити. Виходячи із суті спору, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також те, що ціна позову складає 434 653,82 грн, тобто не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,що передбачено п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, вказана справа є справою незначної складності, а тому апеляційний суд визнає її малозначною. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 травня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.А. Левченко Судді: О.І. Собина С.С.Ткачук