Постанова 4824 № 761/14537/15-ц

Головуючий у І інстанції Притула Н.Г. Провадження № 22-ц/824/6587/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 12 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Сушко Л.П., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенніКиївського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», заінтересовані особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремет Олександр Вікторович, ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними, скасування постанови, В С Т А Н О В И В: 13 січня 2020 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. щодо арешту майна банку, як боржника у виконавчому провадженні №60640958, та скасувати постанову старшого державного виконавця Шеремета О.В. від 21.12.2019 року про арешт майна боржника в ході примусового виконання виконавчого листа №761/14537/15, виданого 05.02.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва. Обгрунтовуючи скаргу, заявник посилався на те, що 02.01.2020 року отримав постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. від 21.12.2019 року про арешт майна боржника, винесену в ході примусового виконання виконавчого листа №761/14537/15, виданого 05.02.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва. Вищевказана постанова про арешт майна боржника підлягає скасуванню, а дії державного виконавця по її винесенню - підлягають визнанню неправомірними, виходячи з наступного. На примусовому виконанні у Шевченківському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження №60640958 від 19.11.2019 року про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 109 976,50 грн. по справі №761/14537/15. Загальновідомим є той факт, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила розпочати процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.11.2017 року №5175 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строк здійснення ліквідаційної процедури. Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого є спеціальними та підлягають переважному застосуванню перед нормами інших законодавчих актів. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку з дотриманням принципу черговості, передбаченого статтею 52 Закону. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. 07.04.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №488 про затвердження переліку реєстру акцептованих вимог кредиторів та включення суми грошових вимог ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №60640958 до реєстру вимог кредиторів. 04.12.2019 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до Шевченківського РВ ДВС м. Києва подано заяву про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», на яку державний виконавець не відреагував. Більше того, в порушення вимог п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» державний виконавець 21.12.2019 року виніс постанову про арешт майна боржника, яка, на думку заявника, з вищенаведених підстав підлягає скасуванню із визнанням неправомірними дій державного виконавця по її винесенню. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року скаргу задоволено частково. Скасовано постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві Шеремета Олександра Вікторовича від 21.12.2019 року у ВП №60640958 про арешт майна боржника. Вимоги скарги в частині визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві Шеремета Олександра Вікторовича щодо арешту майна боржника - залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою в частині скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника, стягувач ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу в цій частині скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення про відмову у скасуванні постанови державного виконавця про арешт майна боржника. Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилався на те, що заявником пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даною скаргою, оскільки він мав об`єктивну можливість дізнатися про існування оскаржуваної постанови не з моменту її отримання 02.01.2020 року, а з моменту її оприлюднення в автоматизованій системі виконавчого провадження - 21.12.2019 року. Крім того, апелянт посилався на порушення судом вимог ст. 451 ЦПК України, яка обумовлює можливість скасування постанови державного виконавця попереднім встановленням неправомірності його дій при її винесенні. При цьому суд, дійшовши висновку про наявність підстав для скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника, відмовив у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця, зазначивши в ухвалі, що вони вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Також апелянт в скарзі зазначив, що державний виконавець Шеремет О.В. діяв правомірно, накладаючи постановою від 21.12.2019 року арешт на майно боржника, оскільки виконував постанову Верховного Суду від 06.11.2019 року в даній справі, якою зобов`язано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти до виконання виконавчий лист №761/14537/15-ц, виданий 05 лютого 2018 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з банку на його користь грошової суми, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як таку, що постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального закону. Зокрема, банк посилався на те, що постанова про арешт майна боржника від 21.12.2019 року судом скасована правомірно, оскільки вона паралізувала роботу Уповноваженої особи Фонду в частині реалізації майна банку з метою подальшого задоволення вимог кредиторів, зупинила реалізацію активів та майна неплатоспроможного банку в межах ліквідаційної процедури, перешкоджаючи в цілому здійснювати Уповноваженій особі Фонду функції по дотриманню процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит». В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав з урахуванням додаткових пояснень, поданих ним апеляційному суду. Представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - адвокат Галдецька Ю.В., в апеляційному суді проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечила та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги стягувача. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки ухвала суду оскаржена стягувачем лише в частині скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника, колегія суддів згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість ухвали виключно в цій частині. Постановляючи ухвалу про скасування постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві Шеремета Олександра Вікторовича від 21.12.2019 року у ВП №60640958 про арешт майна боржника, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови державним виконавцем не було враховано вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 15.01.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення коштів, пені стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 109 976,50 грн. 05.02.2018 року Шевченківським районним судом міста Києва ОСОБА_1 було видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення Апеляційного суду міста Києва від 15.01.2018 року (а.с.56). Після пред`явлення зазначеного листа до виконання, повідомленням старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м.Києві Шеремета О.В. від 16.02.2018 року виконавчий лист від 05.02.2018 року у справі №761/14537/15-ц повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.4 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на повідомлення державного виконавця від 16.02.2018 року постановою Верховного Суду від 06.11.2019 року визнано неправомірним та скасовано рішення державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 16.02.2018 року у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа від 05.02.2018 року у справі №761/14537/15-ц та зобов`язано Шевченківський РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві прийняти до виконання виконавчий лист №761/14537/15-ц, виданий 05.02.2018 року Шевченківським районним судом міста Києва, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду. 28.11.2019 року Шевченківським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист на підставі постанови Верховного Суду. За вказаним виконавчим листом відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження №60839162. Постановою від 19.11.2019 року старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремет Олександр Вікторович відкрив виконавче провадження №60640958 про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 109 976,50 грн. 10.12.2019 року представник боржника у виконавчому провадженні звернувся із заявою до державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», на яку відповіді не отримав. Постановою від 21.12.2019 року старшого державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м.Києві Шеремета О.В. накладено арешт на майно боржника в межах суми боргу в розмірі 109 976,50 грн. (а.с.11). Стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Як вбачається з інформації, розміщеної на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно. Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно. На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27 листопада 2017 року № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку Владиславу Сергійовичу строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно. На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23 вересня 2019 року №2417 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» строком на один рік з 18 грудня 2019 року до 17 грудня 2020 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Ірклієнку Юрію Петровичу строком на один рік з 18 грудня 2019 року до 17 грудня 2020 року включно. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин у співвідношенні з іншими законодавчими актами. Згідно п.7 ч.2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається. Враховуючи те, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 21.12.2019 року була постановлена державним виконавцем під час здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит», що прямо заборонено нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зважаючи на те, що ця постанова унеможливлює здійснення Уповноваженою особою Фонду функцій по дотриманню процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит», оскільки зупиняє реалізацію активів та майна неплатоспроможного банку в межах ліквідаційної процедури, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для її скасування. Ухвала суду в частині відмови у визнанні неправомірними дій державного виконавця не є предметом апеляційного оскарження, в зв`язку із чим її законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про пропуск заявником строків звернення з даною скаргою до суду колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Згідно п.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.08.2019 року у справі 910/7221/17, на який посилається апелянт в апеляційній скарзі, стосувався ситуації, в якій скаржник не міг надати суду інформацію про отримання ним оскаржуваних постанов, доказів надсилання чи отримання оскаржуваних постанов матеріали справи не містили, скаржник звернувся до суду із скаргою з пропуском встановленого ст. 341 ГПК строку на оскарження постанов приватного виконавця. Тому Верховним Судом у справі №910/7221/17 використано правову позицію щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. У даній справі Шевченківським районним судом м. Києва правильно встановлено початок перебігу строку на оскарження постанови №60640958 від 21.12.2019 року про арешт майна боржника, який розпочався для АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з моменту отримання ним 02.01.2020 року постанови, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами (а.с.10-11). Зважаючи на викладене, подача заявником скарги до суду 13.01.2020 року вчинена ним з дотриманням встановленого законом строку звернення з даною скаргою до суду. Доводи апеляційної скарги про те, що постанова державного виконавця від 21.12.2019 року про арешт майна боржника не порушує прав та інтересів заявника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», колегією суддів відхиляються, оскільки даною постановою зупинено процес реалізації активів та майна неплатоспроможного банку, що свідчить про безумовне порушення його права на задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації належного йому майна. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди позивача з висновками суду щодо їх оцінки. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: