Постанова 4824 № 761/30054/18

Головуючий у І інстанції Притула Н.Г. Провадження №22-ц/824/1927/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого2020року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного судусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталія Вікторівна, Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2», про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У червні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Панченка О.В. звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в якій просив: визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. у виконавчому провадженні №57885084, яка полягає у: - непритягненні керівника боржника до адміністративної відповідальності за ненадання ним на вимогу державного виконавця декларації про доходи та майно боржника; - ненадсиланні правоохоронним органам матеріалів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду, яке полягає в ухиленні від виконання боржником вимог виконавця шляхом відкриття нових рахунків у банківських установах; - непроведенні опечатування каси або інших сховищ боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка; - незверненні до відповідних державних органів за отриманням балансу боржника, та зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. здійснити невідкладно дії у виконавчому провадженні №57885084 по виконанню судового наказу №761/30054/18, виданого Шевченківським районним судом м.Києва від 04.12.2018 року, а саме: - вчинити дії по накладанню адміністративного стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника за ненадання ним на вимогу державного виконавця декларації про доходи та майно боржника; - надіслати відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення суду, яке полягає в ухиленні від виконання боржником вимог виконавця шляхом відкриття нових рахунків у банківських установах; - опечатати касу або інші сховища боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка; - звернутись до відповідних державних органів за отриманням балансу боржника. Обгрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилався на те, що на виконанні у головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Н.В. перебуває ВП №57885084, відкрите на підставі судового наказу №761/30054/18, виданого 04 грудня 2018 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ГБК «Лада-2» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 38 774,00 грн. Постановою від 11 грудня 2018 року державний виконавець відкрив виконавче провадження та одночаснозобов`язавборжника подати декларацію про доходи та майно,попередивши йогопро відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Разом з тим, в матеріалах виконавчого провадження деклараціяпро доходи та майно боржника відсутня, тому, зважаючи на те, що вимога державного виконавця не виконана,заявник зазначав, що на підставі положень статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.188-13, 244-21 КУпАП керівника боржника мало бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, боржник з метою уникнення відповідальності та виконання рішення суду відкрив нові рахунки, що є передбаченою законом підставою для звернення державного виконавця до правоохоронних органів з приводу умисного невиконання рішення суду боржником на підставі ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.382 КК України. Також заявник у скарзі посилався на те, що оскільки боржник є кооперативом, а відповідно до Закону України «Про кооперацію» джерелами формування майна кооперативу є членські та цільові внески його членів, яких у боржника 420, тому в порядку, передбаченому ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний був звернути стягнення на готівкові кошти боржника, що перебувають у касах або інших сховищах. Проте, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про опечатування державним виконавцем каси або іншого сховища боржника, де приймається від членів боржника та зберігається готівка. Крім того, відповідно до п.2 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець повинен перевірити наявність майна боржника за даними балансу, копію якого виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах, що виконавцем також зроблено не було. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення скарги. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Руденко Наталії Вікторівни перебуває виконавче провадження №57885084, відкрите на підставі судового наказу №761/30054/18, виданого 04.12.2018 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ГБК «Лада-2» на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 38 774,00 грн. (а.с.68). Постановою від 11 грудня 2018 року державний виконавець відкрив виконавче провадженнята зобов`язав боржника подати декларацію про доходи та майно, попередивши його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей(а.с.66).Постанова направлялась боржнику, проте ним не отримана. Постановою від 24січня 2019 року державний виконавець наклав арешт на все майно боржника у межах суми стягнення(а.с.61). З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після його відкриття державний виконавець з`ясовував майновий стан боржника, зокрема були направлені запити щодо наявності банківських рахунків, транспортних засобів, нерухомого майна, встановити які державному виконавцю не вдалося. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що станом на 13.12.2018 року у боржника було відкрито 2 банківських рахунки, проте станом на 29.03.2019 року, 17.07.2019 року, 21.08.2019 року боржник мав вже 4 відкриті рахунки в банківських установах. Постановами від 11.02.2019 року, 29.03.2019 року державний виконавець наклав арешт на рахунки боржника (а.с.45, 55). Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та безпідставності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»). Частина 2 та 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає права та обов`язки державного виконавця. Так, згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Стаття 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. В той же час частина 4 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. З матеріалів справи вбачається, що заявником суду не було надано належних та допустимих доказів того факту, що нові рахунки в банківських установах боржником були відкриті вже після накладення арешту на існуючі рахунки кооперативу, що могло б свідчити про умисне невиконання рішення суду, в зв`язку із чим правильним є висновок суду про відсутність підстав для застосування положень ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» в частині направлення правоохоронним органам матеріалів для притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника. Щодо притягнення до адміністративної відповідальності керівника боржника за ненадання на вимогу виконавця декларації про доходи та майно боржника, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Діяльність суб`єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями. Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 р., під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій. Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Таким чином, зважаючи на те, що накладеннястягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, є правом державного виконавця, а не його обов`язком, і реалізація даного права залежить виключно від волі останнього, законним та обґрунтованим є висновок суду в частині відмови у зобов`язанні державного виконавця вчинити дії по накладенню адміністративного стягнення на керівника боржника за ненадання ним на вимогу виконавця декларації про доходи та майно. Частина 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. При цьому, матеріали виконавчого провадження не містять доказів наявності у боржника каси чи сховища, в яких зберігається готівка боржника, в зв`язку із чим вимоги заявника про зобов`язання виконавця опечатати касу чи сховище обґрунтовано залишені судом без задоволення, зважаючи на недоведеність факту неправомірної бездіяльності виконавця в цій частині. Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Враховуючи те, що судом при розгляді справи встановлено, що державний виконавець Руденко Н.В., виконуючи свої обов`язки, діяла відповідно до закону та в межах повноважень, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення скарги ОСОБА_1 оводи апеляційної скарги заявника зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку у своєму рішенні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий : Судді: