Постанова Луганський апеляційний суд № 431/751/20

Справа № 431/751/20 Провадження № 33/810/184/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю представників Східної митниці Держмитслужби України Сорокіна Л.В. та Волошка О.О., розглянувши «30» жовтня 2020 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк, Луганської області апеляційну скаргу адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича, поданої в інтересах особи що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , 1985 року народження, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , на постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року по справі про правопорушення, передбачене ч.6 ст.470 Митного кодексу України (далі- МКУ),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн. в дохід держави. Також з ОСОБА_1 стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 , 29 грудня 2017 о 22 годині 12 хвилин ввіз на митну територію України через відділ митного оформлення «Виступовичі» митного поста «Північний», пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування BMW 525, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) VIN: НОМЕР_2 у митному режимі «транзит», та перевищив встановлений статтею 95 МК України строк вивезення вказаного транспортного засобу більш ніж на 30 діб. Станом на 31.01.2020 року, згідно з базою даних АСМО «Інспектор», відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля. Відповідно до ст.192 МК України, звернень особи з приводу аварії або дії обставин непереборної сили у відношенні вищевказаного автомобіля, до митних органів не надходило. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності вивчення доказів, оскільки в основу прийнятого рішення ним були покладені показання свідків, які не були безпосередньо допитані у судовому засіданні, не попереджались судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому не можуть бути враховані судом як допустимі докази згідно правової позиції, викладеної у постанові КАС ВС від 27 червня 2019 року по справі №560/751/17). Таким чином, як вважає апелянт, судом першої інстанції не перевірено, чи вчиняв адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи виконані працівниками митної служби дії, передбачені МК України, та в першу чергу, чи були підстави для складання адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 . Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції застосовано до його підзахисного закон, який не міг бути застосований. Аргументує тим що, згідно оскаржуваного рішення ОСОБА_1 29 грудня 2017 року ввіз на митну територію України транспортний засіб, перевищив строк вивезення вказаного транспортного засобу більш ніж на 30 діб, а отже протиправна бездіяльність ОСОБА_1 щодо не вивезення транспортного засобу була розпочата у 2017 році. Натомість, як зазначається в апеляційній скарзі сторони захисту, у вказаний період часу відповідальність за такі діяння була передбачена ч.3 ст.470 МК України та покарання за такі дії складало п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Після цього в Митний кодекс України були внесені зміни, які діяли та діють на момент складання адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 та на час розгляду справи судом першої інстанції, згідно яких відповідальність за дії, що вчинені ОСОБА_1 , була посилена і покарання становить у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Однак захисник вважає, що редакція ст.470 МК України, яка діє на теперішній час, погіршує становище його підзахисного, а тому відповідно до положень ст.58 Конституції України та ч.5 ст.2, ч.2 ст.8 КУпАП не підлягає застосуванню. Тому, з огляду на викладене, захисник вважає, що дії ОСОБА_1 мають бути кваліфіковані за ч.3 ст.470 МК України, що діяла станом на 29 грудня 2017 року. Однак, оскільки за чинними законодавчими нормами суд не має права самостійно змінювати фабул правопорушення, викладену у протоколів про адміністративне правопорушення, тому захисник просить скасувати постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.470 МКУ, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. На апеляційну скаргу захисника представником Східної митниці Держмитслужби України Волошком О.О. подані заперечення, в яких зазначається наступне. Згідно матеріалів справи про порушення митних правил судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2017 о 22 годині 12 хвилин громадянин України ОСОБА_1 ввіз на митну територію України через відділ митного оформлення «Виступовичі» митного поста «Північний», пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС транспортний засібособистого користування транспортного засобу більш ніж на 30 діб. Станом на 31.01.2020, згідно з базою даних АСМО «Інспектор», відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля. Відповідно ст.192 МК України ОСОБА_1 не звертався до митних органів з приводу аварії або дії обставин непереборної сили у відношенні вищевказаного автомобіля. Згідно із ст.91 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митним органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Пунктом 1 ч.1 ст.95 МК України встановлено, що для автомобільного транспорту встановлюються такі строки транзитних перевезень ... 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Частина 2 ст.95 визначає, що до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення цих товарів). Згідно із ч.1 ст.192 МК України якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Відповідно до ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами,... не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Як було встановлено в суді першої інстанції доказів звернення з приводу порушення строку транзиту до митних органів відповідно до положень ст.192 МК України ОСОБА_1 не надав. Під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокат ОСОБА_1 не навів обставин, що перешкоджали б останньому відповідно до закону виконати зобов`язання про транзит. Отже наведене свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України і відсутність підстав для звільнення його від відповідальності на підставі доводів зазначених в апеляційній скарзі. Крім того, аргументуючи свої заперечення відносно доводів апеляційної скарги захисника щодо застосування положень закону, що діяла станом на 29.12.2017 року, зазначив наступне. Застосування положень Закону України від 08.11.2018 № 2612-VIII в редакції Закону України від 16.05.2019 N 2725- VIII, який опублікований в газеті "Голос України" 24.11.2018 і набрав чинності з наступного дня. При цьому зміни до ст.470 МК України вступали в дію через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування. Законом від 16.05.2019 року № 2725-УІІІ строк набрання чинності таких змін збільшено до 270 днів, тому редакція ч.6 ст.470 МК України є чинною з 22.08.2019 року. Строк доставлення до митного органу призначення ввезеного ОСОБА_1 транспортного засобу в митному режимі транзиту збіг 08.01.2018 року. З 09.06.2018 року почалась протиправна бездіяльність ОСОБА_1 щодо виконання обов`язку доставлення автомобіля до митниці призначення, яка тим самим утворює триваюче правопорушення. Моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом. На момент свого початку протиправна бездіяльність ОСОБА_1 строком понад 10 діб тягнула відповідальність за редакцією ч.3 ст.470 МК України, яка передбачала стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незважаючи на прийняття і набрання чинності законом, який диференціював порушення транзитного доставлення транспортних засобів і посилював відповідальність в залежності від строку недоставлення, порушник до часу складення протоколу 31.01.2020 року своє зобов`язання не виконав і продовжив протиправну бездіяльність. Тому, Східна митниця Держмитслужби України вважає, що ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення, яке виявлене 31.01.2020 року на час дії нового закону і його дії правильно кваліфіковано за ч.6 ст.470 МК України. Дата складання протоколу про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 є моментом виявлення та закінчення триваючого правопорушення. Викладена в скарзі позиція адвоката направлена на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за скоєне. Отже, Східна митниця Держмитслужби України вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, повністю доведена, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі адвоката не має. До суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, повторно не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. У свою чергу захисник Шурхно К.А. надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи через введені карантинні заходи, що унеможливлюють його прибуття у судове засідання. Щодо можливості апеляційного розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та її захисника - адвоката Шурхно К.А., апеляційний суд зазначає наступне. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа надійшла до Луганського апеляційного суду 21 вересня 2020 року (а.с.65). В судове засідання апеляційної інстанції, яке було призначено на 01 жовтня 2020 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Шурхно К.А., не з`явилися. Від захисника надійшла заява про відкладення судового розгляду у зв`язку з його зайнятістю у розгляді іншої справи у Рубіжанському міському суді Луганської області, але без надання підтверджувальних документів (а.с.79). Апеляційним судом розгляд даної справи було відкладено на 09.30 год. 16 жовтня 2020 року, з належним повідомлення усіх сторін провадження про наступну дату та час судового розгляду (а.с.80-83,86). Однак на вказану дату судового розгляду ані ОСОБА_1 , ані його захисник Шурхно К.А. не з`явилися, та від захисника знову надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у відпустці до 25 жовтня 2020 року (а.с.84). Апеляційним судом розгляд даної справи повторно було відкладено на 11.00 год. 30 жовтня 2020 року, з належним повідомлення усіх сторін провадження про наступну дату та час судового розгляду (а.с.87-90). Натомість, на визначену дату судового розгляду сторона захисту втретє не з`явилася. До початку апеляційного розгляду захисник знову надав заяву про відкладення розгляду справи через впроваджені карантинні заходи. При цьому сам ОСОБА_1 про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив. На переконання апеляційного суду зазначені в заяві захисника підстави для відкладення розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки введені Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211, з наступними змінами, на всій території України, та продовжені на території Луганської області регіональною комісією з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у Луганській облдержадміністрації заходи адаптивного карантину з метою убезпечити розповсюдження гострої респіраторної хвороби та масового поширення вірусної інфекції коронавірусу COVID-19, що не створюють жодних перешкод для можливості явки учасників судового провадження до суду для участі у розгляду судових справ. Таким чином зазначені обставини свідчать про зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами та намаганням навмисного затягування апеляційного розгляду справи. Такої ж процесуальної поведінки дотримувався ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, про що свідчать матеріали справи та зміст оскаржуваного рішення. В контексті ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. В своїх рішеннях, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, № 16652/04, від 02.12.2010). При цьому Суд зазначав, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»). Отже, дотримуючись визначених ч.4 ст.294 КУпАП строків апеляційного перегляду справи та які сплили на день апеляційного розгляду, враховуючи зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами та свідоме небажання ОСОБА_1 та його захисника з`явитися до суду і надати власні пояснення щодо їх версії подій, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шурхно К.А., що у свою чергу не може вважатися порушенням прав, закріплених у ст.268 КУпАП та гарантованихп.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Під час апеляційного розгляду представники Східної митниці Держмитслужби України Волошко О.О. та Сорокін Л.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, аргументуючи своїми доводами, викладеними у письмових запереченнях, та просили залишити апеляційну скаргу адвоката Шурхна К.А., що діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. За змістом ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил необхідно з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Згідно зі ст.90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Частиною 6 ст.379 МК України передбачено, що строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 МКУ. Так, в п.1 ч.1 ст.95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Приписами ч.6 ст.470 МК України передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше, ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, яка тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів. Отже, перевищення встановленого ст.95 МК України строку транзитного перевезення транспортного засобу, ввезеного на митну територію України більше, ніж десять діб, визнається порушенням митних правил, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу або конфіскації транспортного засобу. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема: протокол про порушення митних правил №5/70200/20 від 31.01.2020 року; витяги з АСМО «Інспектор»; поясненнями свідків ОСОБА_3 (а.с.23-24), ОСОБА_4 (а.с.25-26). Так згідно протоколу про порушення митних правил №5/70200/20 від 31.01.2020 складеного за ч.6 ст.470 МК України (а.с.4-7), 29.12.2017 року о 22 год. 12 хв. громадянином України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України через відділ митного оформлення "Виступовичі" митного поста "Північний", пункт пропуску "Виступовичі - Нова Рудня" Житомирської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування BMW 525, р.н. НОМЕР_1 , (Швеція) VIN: НОМЕР_2 в митному режимі «транзит». Відповідно п.1 ч.1 ст.95 МК України, строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту становлять 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб). Згідно п.3 ч.1 ст.93 МК України, товари у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення встановлених строків транзиту. Статтею 102 МК України передбачено, що митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. 22.08.2019 року набрали чинності зміни до статті 470 МК України, згідно із Законами України від 08.11.2018 року №2612- VIII «Про внесення змін до МК України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» та від 16.05.2019 року №2725-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України «Про електронні довірчі послуги». Станом на 31.01.2020 згідно з базою даних АСМО «Інспектор» відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України вищезазначеного транспортного засобу особистого користування, а також в порядку ст. 192 МК України щодо звернень особи з приводу аварії або дії обставин непереборної сили у відношенні вищезазначеного транспортного засобу особистого користування. Відповідно до програмно інформаційного комплексу «Реєстр порушників митних правил» ЄАІС та функціонального модулю «Провадження в справах про ПМП , АСМО «Інспектор» станом на 31.01.2020 не зареєстровано факту складання протоколу про порушення митних правил у відношенні гр. ОСОБА_1 щодо порушення строку транзитного перевезення автомобіля BMW 525, р.н. НОМЕР_1 , (Швеція) VIN: НОМЕР_2 . Таким чином, гр. України ОСОБА_1 перевищив встановлений ст.95 МК України строк доставки транспортного засобу особистого користування, а саме BMW 525, р.н. НОМЕР_1 , (Швеція) VIN: НОМЕР_2 , більше ніж на 30 діб; - згідно витягів з АСМО «Інспектор» ОСОБА_1 29.12.2017 о 22-12 годин ввіз на митну територію України через відділ митного оформлення «Виступовичі» митного поста «Північний», пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування BMW 525, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) VIN: НОМЕР_2 у митному режимі «транзит», який в порушення ст.95 МК України не вивіз вказаний транспортний засіб більш ніж на 30 діб. З вимогами ст.95 МК України був ознайомлений (а.с. 19-22); - згідно пояснень ОСОБА_3 (а.с.23-24) вбачається, що він працює інспектором сектору реагування патрульної поліції Старобільського ВП ГУНП в Луганській області. 31.01.2020 року до чергової частини Старобільського ВП ГУНП в Луганської області поступив виклик від громадянина України ОСОБА_5 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , з приводу противоправних дій невідомих осіб. Приблизно о 15:40 год. він- ОСОБА_3 та його напарник інспектор сектору реагування патрульної поліції Старобільського ВП ГУНП в Луганської області ОСОБА_4 прибули за вищевказаною адресою де було встановлено, що невідомі особи це співробітники Східної митниці Держмитслужби, які приїхали до його брата ОСОБА_1 з метою встановлення особи та складання протоколу про порушення митних правил за ознаками ч.6 ст.470 МК України у зв`язку з перевищенням строку транзитного переміщення транспортного засобу, а саме: BMW 525, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) VIN: НОМЕР_2 . Під час проведення процесуальних дій співробітниками Східної митниці Держмитслужби у відношенні ОСОБА_1 було встановлено, що в діях ОСОБА_5 також можливе порушення митного законодавства в частині перевищення строку транзитного ввезення транспортного засобу AUDI A6 р.н. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 -номер НОМЕР_5 згідно ст. 95 МК України. В присутності нього- ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , під час усного опитування співробітниками Східної митниці Держмитслужби ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , останні відмовились надавати будь-які покази стосовно порушень митних правил, посилаючись на ст.63 Конституції України. Також відмовились бути присутніми при складанні протоколів про порушення митних правил, та надати доступ до транспортних засобів, які повинні були бути тимчасово вилученні протоколами про порушення митних правил згідно ч.2 ст. 511 МК України. Аналогічні пояснення містяться в показаннях ОСОБА_6 (а.с.25-26). Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у перевищенні встановленого статтею 95 МК України строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб при обставинах встановлених постановою судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року, чим порушив вимоги ч.6 ст.470 МК України. У свою чергу сторона захисту в апеляційній скарзі не навела жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги захисник про те, що в судовому засіданні не були допитані свідки. Як свідчать матеріали справи зміст досліджених судом письмових показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 під час судового розгляду не оспорювався ані самим ОСОБА_1 , ані його захисником Шурхно К.А., та від сторони захисту не надходило клопотань про їх виклик та допит в судовому засіданні. При цьому не було підстав у суду першої інстанції для обов`язкового виклику цих свідків, оскільки правдивість їхніх показань не викликала сумніву у місцевого суду та відсутні такі підстави для сумніву у суду апеляційної інстанції, що не суперечить правовим позиціям КАС ВС, на які посилається захисник у своїй апеляційний скарзі. До того ж сторона захисту не наполягала на виклику та допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду. Апеляційний суд вважає, що аргументи сторони захисту щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.470 МК України, що діяла станом на 29 грудня 2017 року, є безпідставними з огляду на наступне. У відповідності до положень ч.1 ст.9 та ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно положень статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених оскаржуваним рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 29 грудня 2017 о 22 годині 12 хвилин ввіз на митну територію України через відділ митного оформлення «Виступовичі» митного поста «Північний», пункт пропуску «Виступовичі-Нова Рудня» Житомирської митниці ДФС транспортний засіб особистого користування BMW 525, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) VIN: НОМЕР_2 у митному режимі «транзит», та перевищив встановлений статтею 95 МК України строк вивезення вказаного транспортного засобу більш ніж на 30 діб. Станом на 31.01.2020 року, згідно з базою даних АСМО «Інспектор», відсутня інформація щодо вивезення за межі митної території України вказаного автомобіля. Відповідно до ст.192 МК України, звернень особи з приводу аварії або дії обставин непереборної сили у відношенні вищевказаного автомобіля, до митних органів не надходило. За матеріалами справи строк доставлення ОСОБА_1 ввезеного ним транспортного засобу BMW 525, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) VIN: НОМЕР_2 збіг 08.01.2018 року, а з 09.01.2018 року почалась бездіяльність ОСОБА_1 щодо виконання обов`язку доставлення автомобіля в митницю виїзду, яка тим самим утворює триваюче правопорушення. Моментом закінчення триваючого правопорушення є його припинення винною особою або виявлення компетентним органом. Незважаючи на прийняття і набрання чинності законом, який диференціював порушення транзитного доставлення транспортних засобів і посилював відповідальність в залежності від строку недоставлення транспортного засобу, ОСОБА_1 до часу складення протоколу 31.01.2020 року своє зобов`язання перед митними органами не виконав і продовжив протиправну бездіяльність. Отже правильними є висновки суду першої інстанції про триваючий характер бездіяльності ОСОБА_1 щодо порушення встановлених ст.95 МКУ строків транзитних перевезень та дії якого були припинені виявленням і складанням 31.01.2020 року стосовно ОСОБА_1 протоколу про порушення митних правил. На момент свого початку протиправна бездіяльність ОСОБА_1 дійсно передбачала відповідальність за ч.3 ст.470 МК України у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Натомість у подальшому законодавцем до ст.470 МКУ були внесені зміни згідно Закону України від 08.11.2018 № 2612-VIII, який було опубліковано в газеті "Голос України" 24.11.2018 року і який набрав чинності з наступного дня. При цьому зміни до ст.470 МК України вступали в дію через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування. Згодом Законом України від 16.05.2019 року № 2725-VIII строк набрання чинності таких змін збільшено до 270 днів, а отже редакція ч.6 ст.470 МК України є чинною з 22.08.2019 року, як правильно зазначається в запереченнях ДМСУ та продовжувала діяти на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому застосування судом у даному випадку до ОСОБА_1 санкцій, передбачених ч.6 ст.470 МК України, не суперечить положенням статті 8 КУпАП. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає. Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.6 ст.470 МК України та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Шурхна К.А. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Старобільського районного суду Луганської області від 04.09.2020 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Шурхна Кирила Анатолійовича - залишити без задоволення, а постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 04 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.6 ст.470 МК України - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО