Постанова 4810 № 430/1001/21

Справа № 430/1001/21 Провадження № 33/810/122/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю: - секретаря судового засідання Залюшного О.Г. - захисника Бірюкова І.Ю. розглянувши «18» червня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Бірюкова Ігоря Юрійовича, поданої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алчевська Луганської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень, з конфіскацією переміщуваного товару, а саме готівкових коштів у сумі 3 200 євро, що в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ становить 107 255 грн. 68 коп., що знаходяться на зберіганні у АТ «Укрексімбанк» згідно квитанції за №657027 від 24.05.2021 року. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 454 грн. 00 коп. У постанові суду зазначено, що 23.05.2021 року о 08 год. 31 хв. ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м. Києва до м.Алчевськ Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 3 200 євро, що в еквіваленті іноземної валюти становить 107 255 грн. 68 коп., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-3 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Бірюков І.Ю. просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та повернути ОСОБА_1 вилучені грошові кошти. Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_1 на протязі двох років постійно перебуває за кордоном на заробітках, один раз на шість місяців приїжджає в Україну для відпочинку та зустрічі з родичами. Заробітну плату за кордоном отримує в євро, на підтвердження чого ним суду першої інстанції були надані, на думку сторони захисту, належні та допустимі докази, а саме оригінал трудового договору від 04.06.2019 № 1793, згідно якого ОСОБА_1 працює зварювальником в ЗАО «Грилин`с Груп ЛТ» та отримує запобітну плату в сумі 755 євро та довідку про його дохід за березень-квітень 2021 року. Під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 не мав при собі виду на мешкання в р. Литва, а тому надати цей документ у якості доказу не міг. На думку сторони захисту, судом також не враховано, що ОСОБА_1 22.05.2021 року прилетів з м. Вільнюс до м.Києва. Останній раз він перебував в Україні у грудні 2020 року, а тому не міг знати про наявність Наказу № 52 від 14.07.2020 року. Крім того, при перетині КПВВ «Станиця Луганська» грошей не ховав, при огляді особистих речей сам вказав співробітникам фіскальної служби про наявність у нього грошових коштів, у сумі 3200 євро. Посилається на те, що відповідно до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, його винність виразилася у переміщенні грошових коштів у розмірі 107 255,68 грн., чим порушено вимоги п.2 наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 року, тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-3 КУпАП. Натомість, як вказує апелянт, відповідно до положень ст.204-3 КУпАП відповідальність за нею настає в разі порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитеористичної операції. Вважає, що так як з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 здійснював переміщення будь-яких товарів, а в нього при собі були лише грошові кошти в загальній сумі 107 255,68 грн., то грошові кошти в даному випадку не являються предметом правопорушення, оскільки вони не є товаром, про який йдеться в положенні вищезазначеної статті. Посилаючись на норми КУпАП та практику ЄСПЛ вказує, що у даному випадку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.204-3 КУпАП можливе не лише за наявності нормативно-правового акту, який встановлюватиме порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, але й також закону, який встановлює та регулює переміщення через лінію розмежування з підконтрольної українській владі території на не контрольовану органами державної влади України територію товарно-матеріальних цінностей після офіційного припинення антитерористичної операції. З приводу цього зазначає, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції» від 17 липня 2015 року № 649-VIII КУпАП було доповнено статтею 204-3 КУпАП. Проте вказаним Законом одночасно було доповнено новою нормою також і Закон України «Про боротьбу з тероризмом», а саме ст.14-1 « Про порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної організації», яка передбачає, що переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної організації здійснюється в порядку, що встановлюється КМУ за поданням Служби Безпеки України та особи винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом. Також захисник вказує на те, що 30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», на підставі якого з урахуванням статті 18 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», рішенням першого заступника керівництва АТЦ при СБУ (керівника оперативного штабу з управління АТО) № 33/1-4129 від 30 квітня 2018 року антитерористичну операцію припинено. Тому, на думку апелянта, враховуючи дане положення, а також практику ЄСПЛ, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, після офіційного припинення АТО є протиправним та порушує його права як громадянина України. Крім того у своїй апеляційній скарзі сторона захисту вказує, що огляд речей ОСОБА_1 проводили особи, не уповноважені на те у відповідності до ст.264 КУпАП, а також, що форма і зміст протоколу про адміністративне правопорушення № 160 від 23.05.2021 року не відповідає вимогам додатку №1 Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 №

566. Тому апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, але захисник не заперечував проти можливості розгляду справи без участі ОСОБА_1 , який проживає у м. Алчевську Луганської області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою територією України та не має можливості з`явитися до суду. Наведені обставини, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджають розгляду справи. Вислухавши пояснення захисника Бірюкова І.Ю. на підтримку доводів поданої ним апеляційної скарги у повному обсязі, який наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції, просив закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП та повернути вилучені у ОСОБА_1 грошові кошти, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. За приписами ч.7 ст.294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. У відповідності до вимог ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАПпередбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі. Всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, доведена в ході судового розгляду справи судом першої інстанції. Диспозиція ч.1 ст.204-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Отже ця норма є бланкетною та відсилає до спеціальних норм, що регулюють порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції. Згідно пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2020 за №666/34949, фізична особа може переміщувати готівкові кошти, зокрема, з: контрольованих Україною територій на тимчасово окуповані території у сумі, що не перевищує 50000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті без підтверджувальних документів про їх походження. Цей Перелік був затверджений МінТОТ України у відповідності до пункту 23«Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, та відповідно до частини третьої статті 12 Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. Обґрунтовуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП, суддя місцевого суду в оскаржуваній постанові послався, як на докази порушення ним пункту 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», на письмові пояснення самого ОСОБА_1 , який підтвердив факт переміщення ним зазначених в протоколі готівкових коштів, посилався на те, що йому не було відомо про існування Наказу за № 52 від 14.07.2020 року, зазначив, що виявлені у нього гроші є його власністю, які він заробив протягом всього часу під час відряджень по країнам, та на підтвердження походження грошових коштів при собі мав карточку банку Swedbank, на яку йому приходить заробітна плата (а.с.6). Також судом було досліджено та взято до уваги протокол про адміністративне правопорушення за №160, складеного 23.05.2021 року стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП (а.с.1-3), згідно якого 23.05.2021 року о 08 год. 31 хв. ОСОБА_1 , перетинаючи КПВВ «Станиця Луганська», прямуючи з м.Києва до м. Алчевська Луганської області у пішому порядку, у особистих речах здійснював переміщення грошових коштів у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) євро, в еквіваленті іноземної валюти 107 255 грн. 68 коп., чим порушив вимоги п. 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14.07.2020 року за №52 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.07.2020 року за №666/34949, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-3 КУпАП. Вказані кошти були вилучені, перераховані посадовими особами відділу УОЗ зон проведення антитерористичної операції ГУ ДФС у Луганській області за участю двох понятих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та у присутності самого ОСОБА_1 і передані на відповідальне зберігання до АТ «Укрексімбанк» 24.05.2021 року за квитанцією №657027 (а.с.4-5, 18). При цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення за №160 від 23.05.2021 року та долученого до нього протоколу вилучення грошових коштів вказують на отримання їх копій ОСОБА_1 , в яких роз`яснюються його процесуальні права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Судом першої інстанції правильно зауважено про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за №160 від 23.05.2021 року та оформлення матеріалів справи, ОСОБА_1 надав пояснення щодо обставин вчиненого ним правопорушення та походження вилучених у нього готівкових коштів у сумі 3200 ( три тисячі двісті) євро, які він заробив під час відряджень по іншим країнам. Натомість під час перетину КПВВ «Станиця Луганська» при собі підтверджувальних документів про походження грошових коштів він не мав. При цьому ОСОБА_1 зазначив про свою необізнаність з положеннями Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», та заборону переносити готівкові кошти у сумі, що перевищують 50 000 грн. без підтверджувальних документів про їх походження. Водночас, місцевий суд правомірно не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що вказані кошти отримані ним під час відряджень, та визнав неналежними і недопустими доказами документи (договір №1793 від 0406.2019 а.с.24-27 та довідку про заробітну плату № 019 від 25.05.2021 а.с.28), які були надані ОСОБА_1 під час судового розгляду на підтвердження походження вилучених у нього грошових коштів, оскільки підтверджувальні документи про походження грошових коштів, особа повинна була надавати при перетені лінії розмежування. Однак, як свідчать матеріали справи, на момент перетину лінії розмежування ОСОБА_1 таких документів не мав, про що також свідчить дата складання довідки ЗАО «ГРИДЛИН`С ГРОУП ЛТ» про заробітну плату № 019 від 25.05.2021, тобто ця довідка видана була вже після вчинення ОСОБА_1 правопорушення 23 травня 2021 року. Отже, місцевий суд дійшов правильних висновків про те, що наведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 мети підтверджувати документально походження готівкових коштів, які він переміщував 23.05.2021 року під час перетину КПВВ «Станиця Луганська» у сумі 3 200 (три тисячі двісті) євро. Необізнаність ОСОБА_1 про існування певних заборон, встановлених Наказом за № 52 від 14.07.2020 року, не може слугувати підставою для порушення вимог діючого законодавства. Досліджені під час судового розгляду справи та перевірені апеляційним судом вищенаведені докази, що стали підставою для визнання місцевим судом винуватості ОСОБА_1 у вчинені ним правопорушення, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП. Крім того, як слушно зазначив місцевий суд, посилання ОСОБА_1 на необізнаність щодо існування певних заборон, встановлених чинним законодавством, жодним чином не позбавляє його обов`язку при переміщенні готівкових коштів з контрольованої Україною території на тимчасово окуповану територію у Донецькій та Луганській областях у сумі, що перевищує 50 000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, мати при собі підтверджувальні документи про їх походження відповідно до законодавства, чого в даному випадку зроблено не було. Отже, на переконання апеляційного суду, матеріали справи та вищенаведені обставини свідчать про відсутність у ОСОБА_1 під час переміщення вилучених у нього грошових коштів у розмірі 3200 (три тисячі двісті) євро, що в еквіваленті іноземної валюти складає 107 255 грн. 68 коп., через КПВВ «Станиця Луганська» жодних підтверджувальних документів про походження цих готівкових коштів, як то передбачено пунктом 2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей». Тому факт відсутності у ОСОБА_1 належного документального підтвердження щодо походження цих грошових коштів на час перетину ним КПВВ «Станиця Луганська» 23 травня 2021 року є доведеним судом першої інстанції, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП. З цього приводу суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, як належні докази, надані стороною захисту під час апеляційного розгляду копію виду на мешкання ОСОБА_1 (а.с.43) та копію електронного квитка на літак НОМЕР_1 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_4 (а.с.44), оскільки ці документи ані прямо, ані опосередковано не спростовують правильність висновків місцевого суду щодо встановлення фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені даного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП. Зауваження захисника щодо невідповідності рішення суду фактичним обставинам справи через відмінність суми вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів 3200 Євро у їх еквіваленті на національну валюту України за курсом НБУ, вказаної на день складання адімпротокол №160 від 23.05.2021, а саме - 107 255 грн. 68 коп., та зазначеної суми у квітанції від 24.05.2021 АТ «Укрексімбанк» м.Київ, а саме - 107 135 грн. 68 коп. (а.с.13), апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вважає, що така відмінність обумовлена різним курсом національної валюти НБУ до євро станом на 23 та 24 травня 2021 року, та не вливає на правильність встановлених місцевим судом фактичних обставин справи, оскільки у ОСОБА_1 при перетині ним КПВВ «Станця Луганська» були вилучені саме валютні кошти - 3200 євро, а не гривні, що не оспорюється стороною захисту. При цьому доводи сторони захисту про те, що грошові кошти не є товаром у розумінні диспозиції ст.204-3 КУпАП, за порушення порядку переміщення якого наступає адміністративна відповідальність, є неспроможними, оскільки саме Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей» встановлює такий порядок переміщення товарів та грошових коштів через КПВВ. Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП через офіційне припинення антитерористичної операції в Україні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. 30 квітня 2018 року набрав чинності Указ Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018, яким вводився в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році та Наказ Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок з 30 квітня 2018 року операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей». Згідно статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018. Тобто підписання Президентом України Указу «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» від 30.03.2018 №116/2018, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році, не припинило проведення антитерористичної операції, а відбулося лише переформатування АТО в операцію Об`єднаних сил (ООС) та зміна управління військами, а тому відсутні підстави стверджувати, що на час складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-3 КУпАП від 23 травня 2021 року було припинено проведення антитерористичної операції в Україні, що у свою чергу виключало би наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення. При цьому до теперішнього часу Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №52 від 14.07.2020 «Про затвердження Переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно-логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей» не втратив своєї чинності через переформатування АТО в операцію Об`єднаних сил (ООС). Також слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо невідповідності протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-3 КУпАП формі і змісту додатку № 1 Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566 та проведення огляду його речей особами, які не уповноважені на те відповідно до статті 264 цього Кодексу, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст.ст.254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до положень ст.256 КУпАП та Розділу П Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 2 липня 2016 року за № 566, у протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту Протоколу. Пояснення та зауваження за суттю вчиненого правопорушення вносяться до Протоколу і засвідчуються підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Пояснення та зауваження можуть додаватися до Протоколу окремо, про що у Протоколі робиться запис. При складанні Протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у Протоколі. Про ознайомлення із Протоколом особа, щодо якої він складений, ставить у протоколі свій підпис. У разі відмови поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом посадової особи органу доходів і зборів. Протокол складається у двох примірниках, що підписується посадовою особою, яка склала Протокол, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і понятими, якщо такі є. У разі відмови особи, щодо якої складається Протокол, від підписання Протоколу посадова особа робить про це відповідний запис, який засвідчує своїм підписом та підписами свідків у разі їх наявності. Особа, щодо якої складається Протокол, має право письмово викласти підстави своєї відмови від підписання Протоколу, які додаються до Протоколу окремо, про що робиться запис у Протоколі. Один примірник Протоколу під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення №160 свідчить про те, що його було складено відповідно до приписів ст.255 КУпАП уповноваженою особою, він містить всі необхідні реквізити, в ньому викладені фактичні обставини правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , та які встановлені судом першої інстанції, в протоколі зазначені свідки вчинення адміністративного правопорушення, їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання, ОСОБА_1 були роз`яснені права передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, крім того, йому було надано право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, однак протокол підписаний самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, копію протоколу він отримав, про що свідчить його підпис, а отже цей протокол складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам статті 256 КУпАП та Інструкції. Натомість, під час апеляційного розгляду стороною захисту не доведено та апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень визначених Розділом II та додатком № 1 Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення. Тому підстав вважати вказаний протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.204-3 КУпАП невідповідним вимогам ст.256 КУпАП апеляційний суд не вбачає. Згідно ч.ч.3,5 ст.264 КУпАП огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митного органу, органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також поліцейські, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів. Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №160 від 23 травня 2021 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.204-3 КУпАП, цей протокол було складено співробітником УОЗ на окремих територіях зон АТО ГУ Державної Фіскальної Служби у Луганській області майором податкової міліції ОСОБА_5 та огляд його речей проводився працівниками, як ДФС України, так і органів прикордонної служби, що передбачено ч.3 ст.264 КУпАП. При цьому огляд речей проводився у відповідності до вимог ч.4 ст.264 КУпАП у присутності двох понятих та самого ОСОБА_1 . Відповідно до ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені статтями 51-2, 155-1, 162-1, 163-1 -163-4, 163-12, частини другаі третя статті 163-17, статті 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2, 204-3) мають право складати органи державної податкової служби. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі аргументи сторони захисту щодо відсутності повноважень у вищевказаної посадової особи, у розумінні статті 255 КУпАП, на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.204-3 КУпАП, виходячи з наступного. Так, з метою стабілізації економічного сектору держави Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України». Цим Указом тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування, згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення. Забезпечення виконання цього рішення покладено на ряд правоохоронних органів, в тому числі - і на підрозділи податкової міліції ДФС. Статтею 348 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що податкова міліції складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції (підпункт 348.1 Кодексу). Згідно із статтею 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до суб`єктів боротьби з тероризмом належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи; відповідно до статті 5 цього Закону «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції, вживає заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з фінансуванням тероризму, здійснює інші заходи із запобігання та припинення злочинів у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, злочинів, пов`язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями». Забезпечення реалізації вказаної функції належить до компетенції та фактично здійснюється підрозділами податкової міліції у складі ДФС, які виконують службові (бойові) завдання в районах здійснення АТО/ООС відповідно до Указу Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», Указу Президента України від 20 квітня 2018 року №116/2018 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганських областях», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII (із змінами), постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2017 року № 815 «Про затвердження Порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» (із змінами). Законом України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України (далі ДПС) та Державну митну службу України (далі Держмитслужба), реорганізувавши Державну фіскальну службу України (далі ДФС) шляхом поділу. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби» ДПС розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» Держмитслужба з 08 грудня 2019 року розпочала здійснення функцій і повноважень ДФС з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі Постанова № 846) були внесені відповідні зміни та розподілено сервісну і правоохоронну функції ДПС та передбачено позбавлення ДПС функцій з реалізації державної політики щодо боротьби з правопорушеннями, вчиненими під час застосування податкового законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску. Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Постанови № 846 підрозділи податкової міліції у складі ДФС продовжують здійснювати повноваження та виконувати функції з реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, здійснюючи оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну та охоронну функції до завершення здійснення заходів з утворення центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У зв`язку з чим були внесені відповідні зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби». З огляду на вищенаведене апеляційний суд констатує, що на теперішній час співробітники податкової міліції продовжують виконання своїх службових обов`язків щодо забезпечення виконання основних завдань Державної фіскальної служби України, зокрема, реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КУпАП, а тому відсутні передбачені п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі, на чому наполягає сторона захисту. За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає будь-яких порушень прав ОСОБА_1 , передбачених статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та Конституцією України. Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Бірюкова І.Ю. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Бірюкова Ігоря Юрійовича - залишити без задоволення, а постанову судді Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-3 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО