Постанова Луганський апеляційний суд № 428/6396/20

Справа № 428/6396/20 Провадження № 33/810/221/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю: ОСОБА_1 та його захисника Толокольнікова С.В., розглянувши «13» листопада 2020 року у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Толокольнікова Станіслава Валерійовича, поданої в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420 гривні 40 копійок. У постанові суду зазначено, що 29.07.2020 року о 14 годині 58 хвилини в м.Сєвєродонецьку, по вул. Менделєєва, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 31029», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» та в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків. В апеляційній скарзі захисника порушується питання про скасування постанови суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 29.07.2020 року у встановлений час ОСОБА_1 дійсно знаходився у автомобілі, проте сам він рух його не здійснював. Факт руху на автомобілі заперечував сам ОСОБА_1 усно, про що свідчить відеозапис з камер поліції. Крім того, як зауважує апелянт, це зазначено в самому протоколі про адмінправопорушення. На думку захисника пояснення гр. ОСОБА_2 не можуть братися до уваги, оскільки вона є дружиною потерпілого від злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та власника автомобіля гр. ОСОБА_3 . Вона нібито бачила, як авто відкотилося на відстань близько 0,7 метри, в чому, на думку апелянта, вона могла помилятися. Крім того, захисник припускає, що авто могло стояти під нахилом та само могло відкотитися на вказану відстань. Інші докази тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на переконання сторони захисту, відсутні. Апелянт наголошує, що транспортний засіб, яким нібито керував ОСОБА_1 , поліцейські не зупиняли. Запропонували пройти огляд на стан сп`яніння лише через годину, після того, як ОСОБА_1 вже вийшов з машини. Факт можливості вживання алкогольних напоїв до приїзду поліцейських ними не перевірявся. Поміж того апелянт вказує, зазначена подія була кваліфікована як злочин, передбачений ч.1 ст.289 КК України і ОСОБА_1 було оголошено відповідну підозру. Між стороною обвинувачення та підозрюваним ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та вироком суду від 31.08.2020 року у справі № 428/6783/20 угода була затверджена, та ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України. Проте, захисник вважає, що обставини, встановлені у вказаному вироку, не можуть братися до уваги судом при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це не передбачено чинним законодавством, а також судом у кримінальному провадженні докази не перевірялися, а лише була затверджена угода, як домовленість між стороною обвинувачення та захисту внаслідок певних поступок. Також зазначає, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було враховано як обставина, що обтяжує покарання при обранні міри покарання. Отже, на переконання захисника, фактично ОСОБА_1 двічі було притягнуто до відповідальності, що заборонено ст. 61 Конституції України. Тому просить апеляційний суд скасувати постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Толокольніков С.В. підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. При цьому сторона захисту не заперечувала факту самої відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу патрульних поліцейський, але наполягали на не доведенні факту безпосереднього керування ОСОБА_1 автомобілем ОСОБА_3 за обставин, встановлених рішенням місцевого суду. З цього приводу ОСОБА_1 апеляційному суду пояснив, що дійсно 29 липня 2020 року проник до салону автомобіля ГАЗ 31029 д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , своїм ключем від автомобіля Шевролє намагався завести автомобіль ОСОБА_3 , але не зміг цього зробити. Натомість не заперечує правильність наданих ним письмових пояснень патрульному поліцейському від 29.07.2020 року (а.с.7) Вислухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями ст.ст.245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАПпередбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення від 29.07.2020 року серії БД № 293863; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння не проводився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.07.2020 року о 15 годині 50 хвилин; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ; рапорт інспектора поліції, письмові пояснення самого ОСОБА_1 та відеозаписи з нагрудної камери співробітника патрульної поліції. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД№293863 від 29.07.2020 року, складеного за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , 29.07.2020 року о 14 годині 58 хвилини в м. Сєвєродонецьку, по вул. Менделєєва, 29, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 31029», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» та в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків (а.с.3); Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зв`язку з виявленням у водія запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, огляд за допомогою «Alcotest Drager» не проводився (а.с.4); Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції 29.07.2020 року о 15:50 ОСОБА_1 було направлено до Сєвєродонецької багатопрофільної лікарні з ознаками сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Однак огляд не проводився, до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не доставлявся (а.с.5); З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що 29.07.2020 приблизно о 14 годині 58 хвилин в м. Сєвєродонецьк по пр. Хіміків на «Центральному ринку» вони почули, як спрацювала сигналізація на авто ОСОБА_3 . Тоді ОСОБА_2 побачила, як за кермом сидить невідомий та починає рух переднім ходом, який сидів за кермом заведеного авто. ОСОБА_3 витягнув невідомого з авто та тримав за руку до приїзду поліції (а.с.6,9); З письмових пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вбачається, що 29.07.2020 року приблизно о 16:00 вони були залучені працівниками патрульної поліції в якості свідків того, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку у їх присутності. (а.с.8,10); З письмових пояснень самого ОСОБА_1 вбачається, що 29.07.2020 року приблизно 14 годині 58 хвилин по вул. Менделєєва 29 він побачив т/з ГАЗ 31029 д.н.з НОМЕР_2 , який стояв з порушенням ПДР, а саме на виїзді з прилеглої території. Це його обурило, тому він вирішив переставити ТЗ, підійшов до автомобіля, відчинив водійські двері, зняв з передачі та проїхав півтора метри назад, а потім поставив автомобіль на місце, де він стояв. В подальшому на місце прийшов власник авто, який запитав у нього «Куди ти зібрався?», на що ОСОБА_1 відповів, що поставити його на місце де взяв. Одразу була викликана поліція. (а.с.7) Як вбачається із рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Луганській області ДПП капрала поліції Здобнова Д.Ю. від 29.07.2020 року, 29 липня 2020 року під час несення служби о 15 годині 03 хвилини надійшов виклик по вул. Менделєєва

29. За вказаною адресою ОСОБА_3 повідомив, що невідомий хотів заволодіти його автомобілем ГАЗ 31029 д.н.з НОМЕР_2 шляхом угону. Перебуваючи на ринку зі своєю дружиною почули, що спрацювала сигналізація на його авто, одразу підбігли до нього та побачили як невідомий почав рух на авто. Вони заглушили авто та витягнули невідомого, яким виявився ОСОБА_1 та викликали поліцію. ОСОБА_1 не заперечував, що дійсно сів за кермо, почавши рух хотів перенаправити т\з, адже на його думку воно було зупинено з порушенням ПДР. При спілкуванні з ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. А саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів та викликано СОГ Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області, а водію запропоновано пройти огляд на стан на місці зупинки т\з або в медичному закладі, на що він відмовився в присутності двох свідків. Зафіксовано на камери, складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, постанова ч.1 ст.126 КУпАП та передано СОГ за ознаками кримінального правопорушення за ст.289 КК України. (а.с.11). Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Судом апеляційної інстанції були відтворені відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників патрульної поліції, а також відеозаписи з відео реєстратора автомобіля патрульної поліції, які містяться у 15 файлах та знаходяться на двох DVD дисках, долучених до матеріалів справи, та на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем, пояснював, що автомобіль заважав проїзду, тому він відкрив його своїми ключами, завів та хотів відігнати. Автомобіль йому не належить. При цьому власник автомобілю ОСОБА_3 вказував, що ОСОБА_1 здійснив рух автомобілю заднім ходом, після чого знов скотився вперед. Також з наданого відеозапису слідує, що ОСОБА_1 мав характерні ознаки сп`яніння, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» або у найближчому медичному закладі спочатку погоджувався, але потім відмовився в присутності двох свідків. У зв`язку з чим, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Права та наслідки роз`яснено. Від керування транспортним засобом відсторонено. (а.с.15). Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,при обставинах встановлених постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд першої інстанції правомірно дав критичну оцінку показам ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки така позиція ОСОБА_1 спростовується сукупністю досліджених та наведених у судовому рішенні доказів, та свідчить про намагання винної особи уникнути відповідальності за скоєне. У свою чергу сторона захисту в апеляційній скарзі не навела жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення. Водночас апеляційний суд вважає неспроможними твердження сторони захисту про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем за наведених у постанові місцевого суду обставин, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАПдоказами. Зокрема відеозаписами з камер поліцейських зафіксовано, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування, пояснював, що автомобіль заважав проїзду, тому він відкрив його своїми ключами, завів та хотів відігнати. Потім працівник поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, тому йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Drager Alcotest» чи у найближчому медичному закладі. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків та не заперечував того факту, що саме він керував автомобілем. Такі відомості цілком узгоджуються з письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 (а.с.7), в яких він не заперечував, зокрема того, що проїхав на автомобілі півтора метри. А також показами свідка ОСОБА_2 (а.с.6). Між тим, на спростування цих обставин стороною захисту апеляційному суду належних доказів не надано. Оскільки надані суду матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився від пропозиції патрульного поліцейського пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ або у найближчому закладі охорони здоров`я, та ця обставина не заперечується стороною захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає в даному випадку порушень визначеного порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, що ставило б під сумнів правильність висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, встановлених рішенням суду першої інстанції, доводиться дослідженими судом належними, допустимими та достатніми доказами у їх сукупності. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає. Не заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи захисника щодо порушення у даному випадку конституційних гарантій особи, передбачених статтею 61 Конституції України, про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. З цього приводу слід зазначити, що притягнення ОСОБА_1 вироком Сєвєродонеціького міського суду Луганської області від 30 серпня 2020 року (а.с.35-38) до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.289 КК України за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом «ГАЗ 31029», д.н.з. НОМЕР_2 за обставин, що мали місце 29 липня 2020 року о 14 годині 58 хвилини в м. Сєвєродонецьку, по вул. Менделєєва, 29, тобто за тих же обставин, що встановлено постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за порушення ним ПДР України, не може вважатися подвійною юридичною відповідальності у розумінні ст.61 Конституції України за оді й тіж дії з огляду на різні об`єкти посягань вказаних правопорушень та вони є різними за своїм видом й характером їх вчинення. Відповідно до положень ст.23 КУпАПадміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАПта при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строк на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Толокольнікова С.В. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.10.2020 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Толькольнікова Станіслава Валерійовича - залишити без задоволення, а постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО