Постанова 4856 № 148/582/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 148/582/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Саламаха О.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 21 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , секретар судового засідання: Аніщенко А.О., за участю: позивача: ОСОБА_1 представників відповідача: Бойчука Івана Олександровича, Мукомела Анатолія Петровича розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2020 року (ухвалене в м. Тульчин) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Шпирка Павла Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : в квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Шпирка Павла Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Позивач в судовому засіданні щодо вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні. Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд їх задовольнити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що позивач має посвідчення мисливця, видане 12.11.2004 ДЛГО " Вінницяліс ", що підтверджується копією вказаного посвідчення, має контрольну картку обліку добутої дичини серії ВН №022015, яка була дійсна до 30.04.2020 (а.с. 7), дозвіл № НОМЕР_1 на зберігання та носіння мисливської зброї, в тому числі ІЖ-18 12 кал, виданий Головним управлінням НП у Вінницькій області 28.01.2016, який дійсний до 21.06.2022. Відповідно до копії протоколу про адміністративне правопорушення № 011784 від 19.03.2020, складеного головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів Шпирком П.В. (а.с. 10, 36), 19.03.2020 о 21:30 год. позивач в порушення ст. 42 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст. 63 Закону України "Про тваринний світ", перебував з мисливською зброєю у заборонений період в темну пору доби без відповідних документів, чим порушив п. 1.3 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та ст. 23 Закону України "Про тваринний світ", чим здійснив порушення вимог ч. 1 ст. 85 КУпАП. Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Шпирка П.В. № 07/025 від 06.04.2020 (а.с 9), за наслідками розгляду вищевказаного протоколу № 19.03.2020 № 011784, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. Вважаючи вказану постанову протиправно, позивач звернувся до суду для її скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Частиною першою статті 85 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання та в дозволі на їх добування. Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000, з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин, у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу). Згідно з п. 1, 3 ст. 20 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється: полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу). Відповідно до ст. 14 вказаного Закону, документами на право полювання (для громадян України) є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка, дозвіл на діагностичний та селекційний відстріл тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю у разі її використання; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів у разі їх використання під час полювання. Зазначені документи мисливець зобов`язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред`являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Статтею 19 Закону визначено строки полювання: на норця великого, качок (крім гоголя, черні білоокої, савки, огара, галагаза, гаги звичайної, лутка, крохалів, черні червонодзьобої, нерозня, креха середнього, каменярки, казарок білощокої та червоноволої), лиску, куликів (крім кулика-сороки, ходуличника, шилодзьобки, кроншнепів, чайки, лежня, дерихвоста, поручайника, крем`яшника, чорниша, перевізника, фіфі, зуйка морського, малого, великодзьобого, галстучника, пісочників, плавунців, баранця великого), голубів (крім голуба-синяка) - у серпні - грудні; на гусок: сіру, білолобу велику, гуменника - у серпні - січні; на куріпку сіру, фазана - у жовтні - грудні; на перепела - у серпні - листопаді; на самця козулі - з 1 травня по грудень включно; на самців лані, оленів європейського і плямистого, лося, муфлона, кабана та його молодняк, здатний до самостійного існування, - у серпні - січні; на самок лані, оленів європейського і плямистого, козулі, лося, муфлона, кабана та їх молодняк, здатний до самостійного існування, - у вересні - грудні; на бабака - у червні - вересні; на борсука - у жовтні - листопаді; на білку, бобра, ондатру, куниць лісову та кам`яну, норку американську, тхора лісового, єнотовидного собаку, лисицю, вовка - з жовтня по лютий включно; на кроля дикого та зайця-русака - з 1 листопада по січень включно. Відповідно до ст. 12 Закону, право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання. До полювання прирівнюється: перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів, або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання (крім випадків регулювання чисельності диких тварин, польових випробувань і змагань мисливських собак (не нижче обласного рівня); перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю. Статтею 42 Закону визначено, що порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, винні у, зокрема, порушенні правил полювання. За статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів. Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції враховує наступне. В апеляційній скарзі відповідач, як на доказ посилається на протокол про адміністративне правопорушення №011784 від 19.03.2020 року, на підставі якого було винесено спірну постанову, а також пояснення сторін, який на його думку підтверджує вчинення позивачем правопорушення. Водночас, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а саме фотознімки, відео- та аудіозаписи на підтвердження факту перебування позивача на території мисливських угідь Немирівської РО УТМР та здійснення полювання. Суд вважає, що протокол та постанова про вчинення адміністративного правопорушення не можуть бути єдиними та достатніми доказами у справі. Крім того, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта, що доказом вчинення позивачем правопорушення є також пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначені у протоколі, оскільки вказані особи не були безпосередніми свідками того, що ОСОБА_1 здійснював полювання на території угідь Немирівської РО УТМР, вони були лише присутніми під час зупинення автомобіля позивача. Більше того, суд апеляційної інстанції зауважує, що з метою повного та всебічного розгляду даної справи, судом першої інстанції було викликано до суду для надання пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак останні в судове засідання не з`явились. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 85 КУпАП, відповідно до вимог статті 280 КУпАП не з`ясовано всі обставин справи про адміністративне правопорушення, що у своїй сукупності дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що постанова №07/25 від 06.04.2020 року підлягає скасуванню. Таким чином, доводи апелянта, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовані матеріалами справи, відповідно вірно оцінені та вмотивовано відхилені судом першої інстанції. З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно прийнято рішення, щодо задоволення адміністративного позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, тому підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.