Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4242/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4242/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 25 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису, В С Т А Н О В И В : в серпні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Державна екологічна інспекція у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 26 лютого 2021 року та 01 березня 2021 року до суду від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Досліджуючи вказані клопотання, колегія суддів зазначає наступне. Так, п.3, ч.1 ст. 311 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Тобто, в даному випадку ч. 3 вказаної статті є самостійною та достатньою підставою для проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Судова колегія зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги відповідач також вказував, що бажає взяти участь у розгляді справи. Водночас, при призначенні адміністративної справи до розгляду судом було прийнято ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, так як судом першої інстанції розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін), а тому суд апеляційної інстанції діяв в межах вимог п.3, ч.1 ст.311 КАС України. Варто також зазначити, що у даній справі характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Пунктом 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, справа віднесена до категорії справ незначної складності відповідно до ст. 263 КАС України. З урахуванням наведеного та з огляду на те, що дана категорія справ є справою незначної складності для якої пріоритетним є швидке вирішення, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача не підлягають задоволенню. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Тростянецький спиртовий завод" зареєстровано 07.02.1992 у якості суб`єкта господарювання - юридичної особи, основним видом діяльності якого є КВЕД 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (а.с. 18). Наказом відповідача за № 48-П від 05.02.2020 на підставі доручення Прем`єр-міністра України № 2777/1/1-20 від 29.01.2020 та листа Державної екологічної інспекції України №850/2./8-20 від 05.02.2020, начальнику відділу державного екологічного нагляду (контролю) поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Замушинській Ю.Ф. в період з 10.02.2020 по 21.02.2020 наказано забезпечити організацію та проведення позапланової перевірки Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 19). 05.02.2020 відповідачем було видано Направлення № 095 на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" (а.с. 20). Підстава для здійснення перевіркм вказано: доручення Прем`єр-міністра України № 2777/1/1-20 від 29.01.2020 та лист Державної екологічної інспекції України № 850/2./8-20 від 05.02.2020 щодо здійснення позапланового заходу державного нагляду. Предмет перевірки: дотримання вимог природоохоронного законодавства. Інформація про здійснення попереднього заходу: позапланова перевірка 04.06.2019. У період з 10.02.2020 по 21.02.2020 посадовими особами Державної екологічної інспекції України у Вінницькій області було проведено позапланову перевірку Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" на дотримання вимог природоохоронного законодавства. Згідно Акта обстеження засміченої земельної ділянки від 12.02.2020 встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні у Державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" виявлено несанкціоноване розміщення відходів (будівельні відходи, залишки від харчових продуктів) на відкритому грунті у несанкціонованому місці, що призвело до її засмічення. Згідно із Акта від 21.02.2020 № 126/ВН складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, було виявлено наступні порушення:

1. Первинний облік забору води з артезіанської свердловини не здійснюється в журналі згідно водовимірювальної апаратури. На артезіанській свердловині відсутня водовимірювальна апаратура;

2. На підприємстві не забезпечено відбір проб підземних вод із спостережних свердловин згідно вимог ДСТУ 150 5667-11:2005 (настанови щодо відбирання проб підземних вод Наказ №57 від 03.03.2005р.) тому відповідно не вживаються заходи щодо попередження забруднення підземних вод;

3. На території підприємства відсутня зливова каналізація водовідведення дощових та снігових стічних вод та відсутній організований їх випуск;

4. На території основного виробництва за адресою АДРЕСА_1 розміщено виробництва та побутові відходи на відкритому грунті у несанкціонованому місці, що призвело до засмічення земельної ділянки. Розміри засміченої земельної ділянки площею 6 м2;

5. Під час перевірки на проммайданчику смт. Тростянець, вул Соборна, 14, виявлено стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме ділянки зберігання, пелет лушпиння соняшнику, опалювальний пункт, накопичувач барди, тощо, які експлуатуються за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

6. Підприємством не виконано умови дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №524155100-51/1 від 09.07.2018 щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин (речовини у вигляді суспендованих твердих частинок) на джерелі викиду №1- труба котельні у 2019 рот; №524155100-50 від 19 10 2017 р щодо зменшення викидів забруднюючих речовин, які супроводжуються неприємним різким запахом, що періодично завдає суттєвих незручностей за межами об`єкту. При цьому, 19.02.2020 Сьомим апеляційним адміністративним судом прийнято рішення анулювати дозвіл №524155100-50 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 19.10.2017;

7. Не визначено склад і властивості відходів, що утворюються;

8. Не ведеться первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

9. Допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

10. Не здійснюється контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

11. Не забезпечується професійна підготовка, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

12. Паспорт місця видалення відходів ведеться з порушеннями (невідповідність даних в паспорті МВВ щодо об`ємів відходів, що утворюються);

13. Не подається статистична звітність про відходи;

14. Реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів складені з порушеннями (не на всі відходи складено реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (в тому числі відходи, що утворюються в процесі спалювання паливних пелет, відходи- ємності для зберігання небезпечних хімічних речовин та інш.), не проведено щорічного перегляду реєстрових карт);

15. Не здійснюється моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів (а.с. 21-56). На підставі виявлених в ході перевірки порушень, відповідачем 24.02.2020 винесено Припис, згідно якого позивача зобов`язано усунути виявлені порушення, шляхом:

1. На території основного виробництва за адресою вул. Соборна, 14 в смт. Тростянець ліквідувати (та в подальшому не допускати) засмічення виробничими та побутовими відходи земельної ділянки площею 6м2;

2. Забезпечити постійний контроль за якістю підземних вод із спостережувальних свердловин в районі бардополів (відбір проб вод із спостережних свердловин здійснювати згідно вимог ДСТУ КО 5667-11:2005 (Наказ № 57 від 03.03.2005));

3. Обладнати на території підприємства мережу зливової каналізації та організувати місце випуску дощових та снігових стічних вод;

4. Встановити водовимірювальну апаратуру та забезпечити первинний облік забору води в журналі;

5. Отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: ділянки зберігання пелет лушпиння соняшнику, опалювальний пункт, накопичувач барди, , навантаження/ розвантаження пелет, КНС тощо, на проммайданчику (смт. Тростянець, вул. Соборна, 14);

6. Виконати умови діючих дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №524155100-51/1 від 09.07.2018 р. та №524155100-50 від 19.10.2017 р.) Не здійснювати викидів в атмосферне повітря без дозволу;

7. Визначити склад і властивості відходів, що утворюються (в тому числі відходи - барда мелясна);

8. Запровадити та вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

9. Не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах;

10. Здійснювати контроль за станом місць чи об`єктів розміщення власних відходів;

11. Забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

12. Забезпечити ведення паспорта місця видалення відходів відповідно до законодавства. Щорічний перегляд паспорта МВВ провести за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо;

13. Забезпечити подання статистичної звітності про відходи;

14. Реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів вести відповідно до законодавства: скласти реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів на всі види відходів, що утворюються та забезпечити проведення щорічного перегляду реєстрових карт;

15. Здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Даний припис направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 25.02.2020 (а.с.57-59). Вважаючи вищевказаний припис протиправним, позивач звернувся до суду для його скасування. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення №275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) (далі - Інспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Підпунктом 2 пункту 4 Положення №275 передбачено, що Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин. Правовий статус Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (на момент спірних правовідносин) регулювався Положенням про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312 (далі - Положення №312). Пунктом 1 розділу І Положення №312 визначено, що державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Згідно з п. 3 Положення, основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території. Відповідно до п 2 розділу II Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо: виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; додержання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання; порядку провадження діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ у господарських цілях; надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, визначення видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря. Відповідно до пункту 3 розділу II Положення Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування). За правилами п. 5 розділу II Положення, Інспекція звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин. З огляду на наведене Державна екологічна інспекція України у Вінницькій області наділена повноваженнями на проведення перевірок на дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері екологічної безпеки. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V). Згідно зі статтею 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 4 Закону №877-V). Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи (п. 11 ст. 4 Закону № 877-V). Даючи оцінку доводам апелянта стосовно підставності проведення перевірки, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є серед іншого доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави. З матеріалів справи встановлено, що перевірка діяльності позивача була проведена за дорученням Прем`єр-міністра України. В даному випадку судом апеляційної інстанції не заперечується те, що вказане доручення дає право відповідачу на проведення відповідних перевірок. Водночас, колегія суддів зазначає, що незважаючи на право проведення перевірок відповідач повинен дотримуватися вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Згідно зі ст. 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки, та на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, що підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою. Як вбачається з Направлення на перевірку № 095 від 05.02.2020 підставою для перевірки позивача було дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с. 20). Водночас, колегія суддів зауважує, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються виключно ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю)). Натомість, направлення від 05.02.2020 № 095 не відповідає вимогам абз. 9 ч. 1 ст. 6 Закону № 877-V, не містить питань необхідність перевірки яких, стала підставою для здійснення такої перевірки, при цьому зазначено в загальному - "дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Тростянецький спиртовий завод", що включає в себе набагато ширше коло питань, які б могли бути підставою для перевірки. На переконання колегії суддів, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для суб`єкта господарювання, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Проте, у даному випадку, контролюючий орган вказує на загальні положення, без конкретного формулювання, що дає можливість відповідачу провести перевірку поза межами питань, необхідність дослідження яких стала підставою для здійснення відповідного заходу. У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Варто зазначити, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). А тому, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не дотримався принципу "належного урядування", оскільки чіткої підстави з обов`язковим зазначенням питань у направленні на проведення заходу державного нагляду (контролю) не було, як не було вказано у наказі на проведення перевірки, чим порушено право позивача на належний захист своїх інтересів. Тобто, вказані дії відповідача мають ознаки формального підходу до проведення перевірки, що впливає на законність та обґрунтованість дій та рішень суб`єкта владних повноважень. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком перевірки суб`єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред`являють керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб`єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки. Відповідно до ч. 6 ст.7 Закону України №877 За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані: повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання; не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров`ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж; забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації суб`єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю); ознайомити керівника суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом; Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). З наведених правових норм вбачається, що контролюючий орган зобов`язаний вручити керівнику або уповноваженій особі акт перевірки у встановлені законом строки, а саме в останній день заходу контролю. Натомість у даному випадку, як вбачається з Акту перевірки, він не містить жодного підпису керівника про відмову суб`єкта господарювання підписати акт, водночас, такий акт без підпису керівника чи уповноваженої особи підприємства надіслано відповідачем позивачу поштою, не в останній день проведення перевірки. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в даному випадку не дотримано вимог ч.6 ст.7, ст.8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що свідчить про протиправність дій останнього. Наведене свідчить, що посадовою особою Державної екологічної інспекції були порушені вимоги Закону № 877-V, а тому дії з проведення перевірки Державного підприємство Тростянецький спиртовий завод є незаконними та унеможливили реалізацію позивачем наявних у нього прав і позбавили останнього процедурних гарантій, встановлених законодавством, для суб`єктів державного нагляду у сфері господарської діяльності щодо яких здійснюються відповідні заходи. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 22травня 2020 року у справі № 208/6557/16-а, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірки, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийняття за її результатами акту індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Відповідно до п.7 ч.6 ст. 7 Закону № 877-V посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що опис виявлених порушень зазначений в акті перевірки суперечить опису порушень визначеного у оскаржуваному приписі. З огляду на те, що згідно із ч.7 ст. 7 Закону №877-V підставою для винесення припису є акт перевірки, відтак допущені відповідачем порушення вимог чинного законодавства при складанні акта перевірки свідчать про незаконність оскаржуваного припису. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Частиною 8 вказаної статті визначено, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Так, при дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно припису від 24.02.2020 року відповідачем було встановлено порушення, які зазначені судом апеляційної інстанції вище. Абзацом 4 ч.1 ст.8 Закону України №877 визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, в тому числі, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом. Статтею 17 цього ж Закону передбачено, що для з`ясування питань, пов`язаних зі здійсненням державного нагляду (контролю), за рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) (голови державного колегіального органу) або його заступника (члена державного колегіального органу) може призначатися експертиза (випробування). Тобто, з аналізу вищенаведених норм, вбачається, що перевірка дотримання природоохоронного законодавства має особливості. З наведених норм вбачається, що Держінспекція проводить перевірку ( у тому числі документальні) із застосуванням інструментально - лабораторного контролю, має право здійснювати відбір проб та інструментально - лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей відходів та інших екологічних показників. Водночас, суд зауважує, що відповідачем встановлено низку порушень, проте на підтвердження вказаних вище порушень не здійснено жодного відбору зразків та/або інструментально - лабораторних вимірювань, що свідчить про безпідставність висновків відповідача викладених як в акті перевірки так і у приписі. Колегія суддів зазначає, що при здійсненні аналізу вищенаведених правових норм, можна дійти висновку, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області дійсно уповноважена за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, виносити припис із вимогами щодо їх усунення. При цьому, зміст самого поняття свідчить про те, що відображені у ньому вимоги мають бути спрямовані саме на усунення виявлених порушень. Тобто, не можливо усунути ті порушення, які не існували. Водночас, зі змісту виявлених порушень в п.7-15 вбачається, що вини не є встановленими порушеннями, які зафіксовані належним чином, а є рекомендаційними та такими, які необхідно дотримуватись в майбутньому. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням усіх обставин, які відображені у приписі, вони жодним чином не свідчать про його спрямування саме на усунення порушень природоохоронного законодавства, що в свою чергу, свідчить про не відповідність змісту такого припису визначеній законодавством меті його винесення, та наявність для його скасування. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається зі змісту акта перевірки відповідачем зазначено, що в ході виробничої діяльності підприємством здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснюється водозабір, утворюються відходи, тощо. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи передбачене законом право Держінспекції застосовувати інструментально - лабораторний контроль саме під час проведення перевірки, то з цього випливає однозначний висновок, що встановити наявність/відсутність порушень (чи здійснює джерело викиди, чи утворюються відходи і т.д.) можливо лише в реальному часі (шляхом інструментально - лабораторних досліджень). Водночас, судова колегія наголошує, що у розділі акту перевірки "Загальна характеристика суб`єкта господарювання, що перевіряється" встановлено ", що на час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ДП Тростянецький спиртовий завод виробничої діяльності не здійснює", водночас відповідач встановив низку порушень та виніс оскаржуваний припис, що вкотре вказує про недотримання відповідачем норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що свідчить про протиправність винесення спірного припису. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно вимог припису від 24.02.2020 року позивачу необхідно усунути виявлені недоліки до 26.02.2020 року, разом з тим, відповідачем вказаний вище припис було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення лише 25.02.2020 року. Відповідачем не надано доказів, яким чином позивач отримавши спірний припис 25.02.2020 року в якому зазначено 15 порушень, міг усунути виявлені порушення до 26.02.2020 року. Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що доказів отримання спірного припису позивачем до 26.02.2020 року, відповідачем, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано, що ще раз підтверджує про протиправність дій відповідача. Стосовно посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов позивача щодо постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, якою було задоволено позов та анульовано дозвіл на викиди у державного підприємства, як на правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, то колегія судді не приймає їх до уваги з огляду на те, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 по справі №120/2136/19-а скасована постановою ВС від 30 липня 2020 року. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №120/2136/19-а, яким відмовлено в задоволені позову залишено без змін, змінивши мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи. Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, при дослідженні матеріалів справи, вищезазначених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суб`єкт владних повноважень діяв не в межах та не у спосіб визначений спеціальним законодавством України, що призвело до законодавчих порушень, внаслідок чого винесено протиправний припис. З огляду на встановлені обставини, судова колегія приходить до висновку, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що припис від 24 лютого 2020 року винесений протиправно, а тому підлягає скасуванню. Колегія суддів зазначає, що встановлені судом обставини щодо порушення відповідачем під час проведення перевірки норм чинного законодавства, за наслідками якої було прийнято спірний припис, є достатнім для висновку про протиправність припису від 24 лютого 2020 року. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладених в постанові від 22 вересня 2020 року у справі за № 520/8836/18, в якій хоч і різняться предмет спору та сторони, проте обставини справи в повній мірі відповідають обставинам даної справи. У рішенні ЄС у справі "Лелас проти Хорватії" вказано, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах при застосуванні норм права, судам належить уникати надмірного формалізму. Разом з тим, на переконання колегії суддів в даному випадку судом не було допущено надмірного формалізму, оскільки встановлені обставини у справі вказують на порушення відповідачем норм чинного законодавства під час проведення перевірки, щодо процедурних питань перевірки, що призвело до прийняття незаконного припису. На думку колегії суддів апеляційної інстанції позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Натомість, матеріалами справи не доведено, що відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Судова колегія зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.