Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/34685/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/34685/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дернова В.В. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 03 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника відповідача: Педченко Г.О.; представника позивача: Губко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Маланського Сергія Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу, старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Маланського Сергія Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2020 року позов задоволено. Постанову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 20.12.2019 року № 06/421 про закриття справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 65, ст. 651 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що, приймаючи таке рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що пункт 7 частини 1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у держінспектора повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Відтак, при винесенні оскаржуваної постанови держінспектор не повинен був з`ясовувати наявність вини позивача у його вчиненні, оскільки на момент розгляду справи (20.12.2019 року) закінчився строк (час вчинення правопорушення - серпень 2014 року) притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 38 КУпАП. 02.03.2020 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу відповідача в якій зазначає, оскільки у відповідача відсутні докази, які б підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 дій, які зазначені в протоколі про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття справи відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 20.12.2019 року начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу, старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Маланський С.М. виніс постанову №06/421 про закриття справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 65, ст. 651 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постановою встановлено, що в серпні 2014 року ОСОБА_1 здійснив знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, а саме: без наявності лісорубного квитка, здійснив незаконну порубку дерев у кількості 141 шт., різних діаметрів у кварталах 63 виділ 7 на території Семенської сільської ради та у кварталі 64 виділ 5 Зяньковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області. Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.65-1 КУпАП знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об`єктів, гідротехнічних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж автомобільних доріг визнається адміністративним правопорушенням, за вчинення якого встановлюється відповідальність. Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності (ст.280 КУпАП). Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Дотримуючись вимог стст.245,251,252,280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року у справі №127/28205/19 встановлено, що "в постанові крім констатації встановлення факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, опис якого, як в протоколі, так і постанові є неконкретним (як незаконна порубка дерев у кількості 141 шт., різних порід та діаметрів), за яке, зазначено в постанові, відповідальність передбачена частиною 2 пункту 1 статті 105, статті 107 Лісового кодексу України, будь-яких доказів вини останнього у вчинені такого правопорушення - не наведено; посилання відповідача на протокол огляду місця події та протоколи допиту свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як матеріалів кримінальної справи, не є такими". Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.03.2019 року у справі №140/1178/16-к кримінальне провадження № 42014020240000013 від 03.09.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України, було закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Отже, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрите не у зв`язку з його звільненням від кримінальної відповідальності, а тому ухвала про закриття провадження у справі не має преюдиційного значення для адміністративного суду. Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовувати і чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому, норм щодо відсутності у такого органу (посадової особи) повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Водночас, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом строку. Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, з-поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. Крім того, за змістом статті 247 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно особи може бути закрита як з реабілітуючих, так і нереабілітуючих підстав. Так, п.1 ст.247 КУпАП, зокрема, передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що є реабілітуючою підставою для закриття провадження. Закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, відповідно, є нереабілітуючою підставою для закриття провадження. Таким чином, встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинно вирішуватись в залежності від стадії провадження, на якій виникли обставини, передбачені ст.247 КУпАП, що виключають провадження у справі, а також з урахуванням позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо підстав для закриття провадження у справі. Натомість, як вірно вказує суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови не враховано, що якщо обставина, передбачена п. 7 ст. 247 КУпАП виникла під час розгляду справи органом (посадовою особою), і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, заперечує та/або не погоджується на закриття провадження у справі з підстав закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, то закриття провадження є можливим після вирішення питання про встановлення вини такої особи, однак відповідачами при прийнятті оскаржуваної постанови вина особи - позивача ОСОБА_1 не встановлювалася. Суд зазначає, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності вина особи не встановлюється, згідно чинного законодавства України не є обов`язковим для застосування. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 20.12.2019 року №06/421 про закриття справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 65, ст. 651 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.