Постанова 4856 № 120/2389/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2389/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 16 грудня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до комунального підприємства "Гніваньводопостач" про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В червні 2020 року Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулася в суд з адміністративним позовом до КП "Гніваньводопостач", в якому просила зобов`язати відповідача виконати вимоги пункту 1, 13 Припису від 02.10.2018 року виданого Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, а саме: отримати документи, що посвідчують право користування земельними ділянками під сміттєзвалищем, очисними спорудами каналізації та свердловинами; забезпечити здійснення видалення та захоронення відходів на сміттєзвалищі з дотриманням вимог екологічної безпеки шляхом здійснення пересипання видалення відходів ізолюючими матеріалами та їх ущільненням, встановлення захисних екранів для унеможливлення розвіювання летких фракцій відходів на прилеглу територію, не допускати на сміттєзвалищі видалення та захоронення необроблених (несортованих) відходів. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року закрито провадження у справі. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того , що відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 238 КАС України позов суб`єкта владних повноважень про зобов`язання вчинити дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року з Вінницького окружного адміністративного суду витребувано адміністративну справу №120/2389/20-а. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні. В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з`явились. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 311 КАС України. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту перевірки від 02.10.2018 року №525/ВН, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено планову перевірку дотримання КП "Гніваньводопостач" вимог природоохоронного законодавства. В ході перевірки зокрема зафіксовано, що у комунального підприємства відсутні документи, що посвідчують право користування земельними ділянками під сміттєзвалище, очисними спорудами каналізації та свердловинами. Крім того, сміттєзвалище експлуатується із порушеннями вимог екологічної безпеки, а саме: не здійснюється пересипання видалених відходів ізолюючим матеріалом та їх ущільнення; відсутні захисні екрани для унеможливлення розвіювання летких фракцій відходів на прилеглу територію; на сміттєзвалище допускається видалення та захоронення необроблених (несортованих) відходів. За результатами проведеної перевірки, 02.10.2018 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено припис щодо усунення виявлених порушень, зокрема: отримати документи, що посвідчують право користування земельними ділянками під сміттєзвалищем, очисними спорудами каналізації та свердловинами (пункт 1); забезпечити здійснення видалення та захоронення відходів на сміттєзвалищі з дотриманням вимог екологічної безпеки, а саме: здійснити пересипання видалення відходів ізолюючими матеріалами та їх ущільнення; встановити захисні екрани для унеможливлення розвіювання летких фракцій відходів на прилеглу територію; не допускати на сміттєзвалищі видалення та захоронення необроблених (несортованих) відходів (пункт 13). Згідно Акту перевірки від 14.04.2020 року №208/ВН, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено позапланову перевірку комунального підприємства щодо виконання вимог припису, за результатом якої, встановлено, що відповідачем не виконано вимоги пункту 1 та пункту 13 припису Державної екологічної інспекції у Вінницькій області від 02.10.2018 року. 14.04.2020 року відносно директора КП «Гніваньводопостач» ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №011867 та винесено постанову №03/184 від 23.04.2020 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Невиконання припису від 02 жовтня 2018 року зумовило Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області звернутися з даним позовом до суду.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У той же час, пунктом 5 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Частиною 5 статті 46 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Отже, коло адміністративних справ, в яких суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду, є обмеженим та визначається КАС України, а також у спеціальних нормах закону. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду України у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №820/7073/16, від 06.03.2018 у справі №826/7962/16, від 06.06.2018 у справі № П/811/289/16, від 13.06.2018 у справі № 815/332/17. Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Так, статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 877-V, виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII). Статтею 34 Закону № 1264-XII визначено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: - організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження об`єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об`єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі; - обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; - складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; - пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; - надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; - надання центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування приписів щодо зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, ліцензій, сертифікатів, висновків, рішень, лімітів, квот, погоджень, свідоцтв на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення об`єктів рослинного і тваринного світу (у тому числі водних живих ресурсів), а також щодо встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища; - вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. Згідно зі статтею 68 Закону № 1264-XII відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам. У відповідності до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. У той же час, відповідно до пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року №230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 р. за №350/34633, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Отже, Державна екологічна інспекція України та її територіальні органи, зокрема Державна екологічна інспекція у Вінницькій області є уповноважним органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Згідно з пунктом 3 Положення № 275 основними завданнями Держекоінспекції є: 1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; 2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі; 3) внесення на розгляд Міністра енергетики та захисту довкілля пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Разом з тим, підпунктом 5 пункту 4 Положення № 275 чітко встановлено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, звертається до суду із позовом щодо: 1) обмеження чи зупинення діяльності суб`єктів господарювання і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; 2) визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Тобто, законодавством визначено чіткий перелік підстав, відповідно до яких Держекоінспекція має право на звернення до суду з позовом. У той же час, згідно частинами 7, 8 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом. Судом першої інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 02.10.2018 складено відносно КП "Гніваньводопостач" припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 02.10.2018 року. При цьому, як вбачається із відзиву та доданих до нього матеріалів, відповідачем на даний час вчиняються дії спрямовані на виконання вимог припису. В той же час, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII, та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 та іншим чинним законодавством України не передбачено право Державної екологічної інспекції України та/або її територіальних органів на звернення до суду із позовом про зобов`язання виконати вимоги припису. Звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод або законних інтересів фізичних або юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання. В свою чергу, суб`єкт владних повноважень, який звертається до суду, повинен обґрунтувати підстави звернення та зазначити їх у позовній заяві. Відсутність цих відомостей свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону. Судовий розгляд у справі за позовом суб`єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з`ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду України від 20.08.2020 року у справі № 820/7073/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17, від 7 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15-а, від 24 вересня 2018 року у справі № 813/562/15 та від 15 листопада 2019 року у справі №825/523/16. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження в адміністративній справі. З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вказаний вище спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, відтак провадження у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Комунального підприємства "Гніваньводопостач" про зобов`язання вчинити дії підлягає закриттю. У той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду І інстанції про те, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області може звернутися до суду з позовом щодо обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об`єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, що прямо передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII та Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 та є належним способом здійснення покладених на них повноважень та узгоджується із правом звернення до суду відповідно до ч.4 ст.5 КАС України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.