Постанова 4856 № 127/27287/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/27287/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Антонюк В.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 08 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. , за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Чернілевської Р.В., представника відповідача: Мукомела А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Свистуна С. Л. від 23 листопада 2020 року №02/038 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , якого притягнено до адміністративної відповідальності за ст.53, 53-1 КУпАП. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.04.2021 позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам, що наявні в матеріалах справи, а тому порушив норми матеріального та процесуального права. Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили щодо доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши, суддю-доповідача, позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, на адресу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області надійшов Лист від директора Департаменту земельних ресурсів Вінницької міської ради з приводу того, що ОСОБА_1 використовує комунальні земельні ділянки площею 0,0449 га, із них: - площею 0,0111 га. із земель водного фонду, що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 , за відсутності рішення Вінницької міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - площею 0,0331 га по АДРЕСА_2 , за рахунок земельної ділянки, площею 0,0353 га. (кадастровий номер 0510136600:02:098:0030), яка перебувала у його користуванні на підставі договору оренди, зареєстрованого у ВРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №010700100239 від 24.07.2007; - площею 0,0007 га. із земель водного фонду, що розташована за адресою: по АДРЕСА_2 , за відсутності рішення Вінницької міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. До Листа надано Акт обстеження земельної ділянки №3 від 15.10.2020 з додатками та копія Вимоги від 20.10.2020. Метою направлення даного листа було здійснення відповідачем державного контролю за додержанням законодавства про охорону земель. Досліджений в судовому засіданні Додаток до Акту обстеження №3 являє собою План-схему земельних ділянок. Ділянки, які є предметом дослідження позначені як ділянка 4/1, площею 0,0007 га та ділянка 4/2, площею 0,0111 га. Експлікація земель містить відомості про розмір ділянки, яка має обмеження на використання за кодом «05.02», тобто ділянка в межах прибережно - захисної смуги. Загальною площею земельних ділянок в межах прибережно - захисної смуги зазначена ділянка, площею 0,0111 га., а не 0,0118 га. З даного письмового доказу вбачається, що лише ділянка позначена під №4/2 знаходиться в межах прибережно - захисної смуги. Ділянка площею 0,0007 га., такого обмеження на використання не має, тобто не є землями водного фонду і на її використання не поширюються відповідні обмеження. 10.11.2020 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кравчуком В.Ф. та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ОСОБА_2 проведено натурне обстеження земельних ділянок, які використовує позивач та складено Акт обстеження земельної ділянки. Згідно Акта, проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 з необхідністю встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, площею 0,0118 га. із земель водного фонду. Результати обстеження зазначені наступні: ОСОБА_1 самовільно використовує земельні ділянки площею 0,0111 га та 0,0007 га на території м. Вінниці в межах нормативної прибережно - захисної смуги річки Південний Буг, без відповідного рішення про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Також, 10.11.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення за №012206, відповідно до якого ОСОБА_1 допустив порушення +4 посилання, відповідальність за що передбачена ст.53, ст. 53-1 КУпАП. Під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, останній подавав письмові Заперечення та копії доказів, які надані до позовної заяви. Доводи тотожні доводам, викладеним у позові. 23.11.2020 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області Свистуном С.Л. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53, ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн., яку вручено позивачу у день її складання. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного. Щодо використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0111 га по АДРЕСА_1 , судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 09.10.2007 ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. Право власності на будинок зареєстровано за позивачем 11.10.2007, про що надано копію реєстраційного посвідчення. За даним житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 750,00 кв.м. на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів №202 від 28.06.1991. Як вбачається із Акту від 05 червня 1991 року про відвід земельної ділянки під забудову, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має площу 750,0 кв.м, з проїздом до городу, шириною 2 метри та довжиною 55 метрів. З набуттям права власності на житловий будинок в силу імперативних приписів ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою, площею 750 кв.м. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що згідно відповіді Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 , сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою, площею 750,0 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,0111 га., що розташована по АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів №202 від 28.06.1991 на правах постійного користування. Наявність зазначеного рішення та вчинених правочинів щодо житлового будинку, не дає підстав для кваліфікації дій позивача як самовільне зайняття земельної ділянки, тобто наявності в діянні позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Крім того, досліджений в судовому засіданні протокол, Акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_3 з додатком, Акт обстеження земельної ділянки не містять будь-яких доказів щодо використання земельної ділянки позивачем з порушенням норм ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України. Щодо використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0007 га. по АДРЕСА_2 , судом першої інстанції встановлено, що досліджений в судовому засіданні Акт №3 обстеження земельної ділянки Вінницької міської об`єднаної територіальної громади від 15.10.2020 містить інформацію про те, що земельна ділянка площею 0,0007 га., знаходиться в межах прибережної захисної смуги. Додаток до зазначеного Акту, а саме План-схема земельної ділянки містить інформацію про експлікацію угідь, яка не позначає спірну ділянку видом цільового призначення земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги. Належного доказу, що спірні ділянки віднесені до водного фонду, стороною відповідача не надано. А наявні в досліджених доказах суперечності тлумачаться на користь позивача. Крім того, суд першої інстанції вказав, що протокол про адміністративне правопорушення, Акт обстеження земельної ділянки №3 з Додатком, Акт обстеження земельної ділянки не містять будь-яких фактичних обставин щодо використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 з порушенням норм ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України. Отже, протокол про вчинення адміністративного правопорушення та оскаржувана позивачем постанова не містять вказівки про факт вчинення позивачем дій, заборонених нормами ст.89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України. Мотивувальна частина постанови містить вказівку про використання ним ділянок без відповідного рішення про передачу її у власність або надання у користування і за відсутності вчиненого правочинну щодо таких ділянок, хоча відповідне рішення позивачем надано як до суду, так і надавалось ним відповідачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова має змістовні суперечності між встановленими інспектором обставинами та ознаками адміністративного правопорушення за вчинення якого позивача притягають до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор констатує вчинення ОСОБА_1 самовільне зайняття земельної ділянки використання без відповідного рішення про передачу у власність або надання її в користування, тобто адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, проте особа притягається до адміністративної відповідальності та піддається штрафу в тому числі за ст. 53 КУпАП тобто за порушення правил використання земель, склад якого взагалі не було встановлено інспектором в складених ним акті перевірки, протоколі та постанові про накладення адміністративного стягнення № 02/038. На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України. Як передбачено ст.4 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Згідно з ст.89 Водного кодексу України (аналогічні норми містяться в ст.61 ЗК України) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об`єктів. Як передбачено ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Як передбачено ст.211 ЗК України Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; е) знищення межових знаків, пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення; є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; ж) непроведення рекультивації порушених земель; з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок. Згідно з абз.1 ст.242-1 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, частиною першою статті 52 , статтями 53, 53-1, 54, 59 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1, 79, 79-2, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм), статтями 91-1 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу. Згідно з ст.53 КУпАП використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`яти до двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з матеріалів справи (оскаржуваної постанови) предметом позову є дві земельні ділянки розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (площею 0,0111 га. із земель водного фонду, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності рішення Вінницької міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; площею 0,0007 га. із земель водного фонду, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності рішення Вінницької міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) і за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки). Відповідно до оскаржуваної постанови позивач допустив порушення ст. 125, 126, 61 Земельного кодексу України, ст.89 Водного кодексу України. В свою чергу, на підставі ст.53, ст.53-1 КУпАП, ст.211 Земельного кодексу України, ст.110 Водного кодексу України позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу. Досліджуючи ст.211 ЗК України, ст.110 ВК України, колегія суддів звертає увагу, що даними статтями не передбачено притягнення до відповідальності за використання земельних ділянок за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування (оренду). В свою чергу, щодо самовільного зайняття земельних ділянок, колегія суддів зазначає, що дана обставина не встановлена судами, оскільки відповідно до договору купівлі - продажу житлового будинку від 09.10.2007 ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. Право власності на будинок зареєстровано за позивачем 11.10.2007 року, про що надано копію реєстраційного посвідчення. За даним житловим будинком закріплена земельна ділянка площею 750,00 кв.м. на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів №202 від 28.06.1991. Як вбачається із Акту від 05 червня 1991 року про відвід земельної ділянки під забудову, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , має площу 750,0 кв.м, з проїздом до городу, шириною 2 метри та довжиною 55 метрів. Крім того, згідно з ч.5 ст.78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. В свою чергу, в межах адміністративної справи №127/28321/20, а саме рішення від 12.02.2021 встановлено протиправність висновку щодо відсутність права користування земельною ділянкою площею 0,0111 га розташованої біля будинку АДРЕСА_4 на території Вінницької міської ради та притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, що на підставі: - рішення виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від 28.06.1991 року № 202 «Про впорядкування та закріплення земельних ділянок в індивідуальній забудові», за домоволодінням по АДРЕСА_5 закріплено земельну ділянку площею 750 кв.м в постійне користування з утворенням проходу до огороду шириною 2 м і довжиною 55 м; - Договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. за реєстровим № 10532, позивач ОСОБА_1 купив цілий жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_4 ; - повідомлення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14.12.2020 року № 26830/Ч/02-32-04-20,згідно бази даних ІС «Податковий блок» фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обліковується у Вінницькій ДПІ як землекористувач земельних ділянок, розташованих у АДРЕСА_1 , площею 0,0750 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 23.02.2021. Тобто, порушення встановлені ст.61,125,126 ЗК України, ст.89, 211 ВК України не знаходять свого підтвердження. Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 823/922/17 зазначено, що із Акта перевірки не вбачається ідентифікація земельних ділянок, оскільки в ньому зазначено лише розміри та місцезнаходження за межами населеного пункту. План-схема відсутні. В свою чергу, як вбачається з наявних матеріалів справи Акт обстеження земельної ділянки від 10.11.2020 №б/н (а.с.86) містить інформації щодо обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 . Тобто перевірка земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 , площею 750,0 кв.м, не здійснювалась. З протоколу №012286 від 10.11.2020 (а.с.85) взагалі не вбачається перевірки якої ділянки здійснювалась та порушення саме якої ділянки зафіксовані. Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо протиправності постанови про адміністративне правопорушення в цій частині. Щодо земельної ділянки площею 0,0007 га. по АДРЕСА_2 , колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність доказів, що спірна ділянка віднесена до водного фонду. Крім того, сам відповідач вказує, що дана земельна ділянка є землею під житлову забудову (малоповерхова забудова) і не вбачається, що вона відноситься до земель прибирежно захисної смуги. Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин колегія суддів приходить до висновку, що постанова №02/038 від 23.11.2020 підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу відповідачем не доведено та не надано достатніх доказів щодо правомірності прийнятого ним рішення. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.