Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18335/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18335/20 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2020 №1 та від 02.07.2020 №2. Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 02.07.2020 №2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року у задоволенні заяви позивача відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала не відповідає правовій позиції Верховного Суду, при цьому наявні очевидні ознаки протиправності рішення відповідача від 02.07.2020 №2, оскільки воно не підписано всіма членами дисциплінарної палати, прийнято відповідачем з використанням повноважень не з метою, з якою це повноваження надано, в зазначеному рішення відсутні чіткі та конкретні висновки, що породжує правову невизначеність, та обмежує позивача у праві здійснення судово-експертної діяльності та права на працю, яке гарантоване ст.45 Конституції України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про відсутність очевидної протиправності рішення від 02.07.2020 №2, та вказане обґрунтування базується на суб`єктивному міркуванні позивача і нічим не підтверджено, при цьому відповідач наділений повноваженнями приймати рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, при цьому позивач мав усвідомлювати негативні наслідки в разі порушення ним норм чинного законодавства, виявлених при перевірці контролюючим органом і він не позбавлений можливості займатися діяльністю щодо дослідження документів бухгалтерського податкового обліку і звітності та отримувати від цього дохід, що надає можливість позивачу отримувати дохід і свідчить про відсутність порушеного права на працю. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В силу ст.311 КАС України, оскільки справа розглядається в суді першої інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що рішенням №1 засідання дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2020 (а.с.35-36) вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у викладі попередження. 02.07.2020 дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України прийнято рішення №2 (а.с.117-118), яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва №1953 за експертними спеціальностями: 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організації; 11.3 - дослідження документів фінансово-кредитних операцій на 6 місяців, зобов`язано позивача пройти підготовку за відповідними програмами та повторно пройти атестацію. Вважаючи, що вказані рішення є протиправними, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення від 02.07.2020 №2 спричинить проходження позивачем незаконної підготовки та стажування для реалізації його права на працю, внаслідок чого задоволення позову з урахуванням орієнтованих строків розгляду справи, не буде ефективним способом захисту. Суд першої інстанції, відмовляючи у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку про відсутність очевидної протиправності оскаржуваного рішення, оскільки відповідач наділений повноваженнями приймати такі рішення, а питання обґрунтованості такого рішення підлягає ретельному дослідженню та доведенню, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів особи суд за її заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням особи. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України). При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам, що можуть бути нею заявлені. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Водночас, заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом подальших позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так, скаржник здійснює експертну діяльність на підставі Свідоцтва №1953 (а.с.22 зворот), виданим Міністерством юстиції України, відповідно до якого рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 06.07.2018 присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом ведення економічних експертиз за спеціальністю: 11.1 - дослідження документів бухгалтерського податкового обліку і звітності; 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організації; 11.3 - дослідження документів фінансово-кредитних операцій. Отже, рішенням відповідача від 02.07.2020 №2 не в повному обсязі призупинено діяльність позивача як судового експерта, а виключно щодо двох спеціальностей експертиз, при цьому у позивача залишилось право на проведення економічної експертизи за спеціальністю: 11.1 - дослідження документів бухгалтерського податкового обліку і звітності, що спростовує його твердження про порушення гарантованого Конституцією України права на працю. При цьому, вказане рішення було прийнято відповідачем в результаті встановлення факту порушення позивачем п.2.2, 2.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.11.1988 за №705/3145, у відповідності до розділу VI «Порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів» Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №705/3145. Колегія суддів звертає увагу, що дія рішення відповідача, яке просить зупинити позивач в рамках вжиття заходів забезпечення позову, обмежена в часі, і його зупинення фактично указує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер. Стосовно доводу, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на професійну діяльність заявника і приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності, колегія судів вважає за необхідне наголосити, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на характер, як захід примусу. Аргумент, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у його право на працю не приймається оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову. Суд зауважує, що дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений п.12 р. VI Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів. Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, який має бути застосований судом до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підтверджена належними і допустимими доказами та достатнім чином не обґрунтована, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених (оспорюваних) прав, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Нормами ч.2 ст.328 КАС України не передбачено оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у касаційному порядку. Керуючись ст.ст.150-154, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Текст постанови складено 12 жовтня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма