Ухвала КЦС ВС № 529/947/13-ц

У х в а л а 09 жовтня 2020 року м. Київ справа № 529/947/13-ц провадження № 61-14199 ск 20 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 , на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс Плюс» про стягнення заборгованості закредитним договором, В с т а н о в и в: 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Полтавської області 11 травня 2016 року. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Апеляційного суду Полтавської області 11 травня 2016 року та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Статтею 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання касаційної скарги особою, не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Указану касаційну скаргу подано ОСОБА_1 як особою, не залученою до участі в справі та щодо якої суд в оскаржуваному рішення вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (на думку заявника), з пропуском строку на касаційне оскарження, іОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення цього строку, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення вона дізналася 12 вересня 2020 року, отримавши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу у справі № 545/747/20. Однак, заявником не було додано до матеріалів касаційного провадження належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з підстав, зазначених у її клопотанні (зокрема, доказів на підтвердження дати отримання відповідних документів та дати отримання (ознайомлення) із оскаржуваним рішенням), що вказує на необґрунтованість заявленого нею клопотання та неповажність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Отже, ОСОБА_1 необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року. Згідно частини четвертої статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Разом із цим, оскільки дану касаційну скаргу подану ОСОБА_1 , як особою, не залученою до участі в справі та щодо якої суд в оскаржуваному рішення вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (на думку заявника), ОСОБА_1 у касаційній скарзі необхідно чітко та належним чином вказати про те, яким чином в оскаржуваному рішенні судом було вирішено її певні права та обов`язки. Також, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як убачається із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, визначене в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарженнярішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. Разом із цим, прохальна частина касаційної скарги не відповідає статті 409 ЦПК України, оскільки заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, а в касаційній скарзі просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено засоби зв`язку та адресу електронної пошти ОСОБА_1 , та не вказано про їх відсутність. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Натомість, у касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із важким матеріальним становищем. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підтвердження незадовільного матеріального стану, ОСОБА_1 до матеріалів касаційного провадження додано довідку про доходи від 21 вересня 2020 року, згідної якої розмір її доходів за період з березня 2020 року по серпень 2020 року становить 19 016,00 грн. Однак, даний документ не містить інформації про розміри доходів заявника за весь попередній календарний рік, що відповідно унеможливлює встановлення судом обґрунтованості заявленого нею клопотання про відстрочення від оплати судового збору за подання касаційної скарги у зв`язку із її важким матеріальним становищем (зокрема, що сума судового збору, яка підлягає оплаті, перевищує 5 відсотків від її доходів за весь попередній календарний рік). Отже, слід відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення від оплати судового збору за подання даної касаційної скарги. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі). Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2013 року становив 1 147,00 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. До касаційної скарги ОСОБА_1 додано засвідчену копію квитанції від 23 вересня 2020 року, про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції про стягнення коштів у розмірі 5 053 929,29 грн, а тому за подання касаційної скарги на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 травня 2016 року їй необхідно надати докази доплати судового збору в сумі 6 041,20 грн (1147,00*3*200% - 840,80), або надати належні докази (документи) на підтвердження її права на пільги при сплаті судового збору. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною третьою статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 , на рішення Апеляційного суду Полтавської області 11 травня 2016 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 06 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі неподання заяви для поновлення строку касаційного оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко