Ухвала КЦС ВС № 521/14202/14-ц

У х в а л а 17 травня 2021 року м. Київ справа № 521/14202/14-ц провадження № 61-6824 ск 21 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, В с т а н о в и в: 22 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, і ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне. У порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Заявник вказує, що не знайшов постанов Верховного Суду з аналогічними правовідносинами, які мали місце при розгляді даної справи, однак чітко не зазначає підстави касаційного оскарження з посиланням на відповідний пункт (пункти) статті 389 ЦПК України. Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України. У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній чітко та належним чином підстави (підстав) касаційного оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи. Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи. Крім того, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі. Натомість, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання даної касаційної скарги, з посиланням на те, що наразі в ОСОБА_1 скрутний майновий стан, що підтверджується витягом з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України від 22 березня 2021 року № 616 про суми виплачених доходів за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року. Крім того, ОСОБА_1 перебуває у хворобливому стані, що підтверджується виписним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого від 25 січня 2019 року № 121/56. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Проте, наведені заявником обставини, не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки в наданих відомостях про дохід заявника в 2020 році не міститься інформація про доходи, тобто наданий документ не підтверджує скрутний майновий стан заявника. Отже, слід відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , про звільнення її від сплати судового збору за подання даної касаційної скарги. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання уточненої позовної заяви у даній справі). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становив 1 762,00 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. У відповідності до змісту касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відшкодування майнової шкоди у розмірі 2 753 961,17 грн та моральної шкоди - 150 000,00 грн, а тому відповідно, при поданні даної касаційної скарги, заявник має надати докази оплати судового збору, в сумі 17 620,00 грн (2 753 961,17 + 150 000,00) *1%*200%)>(1 762,00*5*200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовується стаття 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, У х в а л и в: Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, і надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 14 червня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Ігнатенко