Постанова 4851 № 520/14119/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 р.Справа № 520/14119/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. представника позивача: Романченка О.М. представника відповідача: Житної Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 12.05.20 року по справі № 520/14119/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8375-1303 від 30.06.2016. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 8375-1303 від 30.06.2016. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43143704). Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що згідно з вимогами п. «в» ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Нарахування земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки проведено на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, з урахуванням рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, яким визначена по м. Харкову нова базова вартість 1 кв. м. землі у розмірі 291,18 гривень, яка діє з 1 січня 2014 року та щороку індексується, а також затверджено відповідні коефіцієнти (зональний (Км2), зон впливу локальних факторів (Км3), функціонального використання земельної ділянки (КФ), а також з урахуванням рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 № 1894/15, яким затверджено Положення про плату за землю у місті Харкові, додатку № 2, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 № 542/17. При цьому, нарахування земельного податку позивачу за 2016 рік проведено на підставі Додатка 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18 в автоматичному режимі засобами АІС Податковий блок. Враховуючи викладене, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 8375-1303 від 30.06.2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 2280 грн 84 коп. Представник ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції - повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що відповідно до договору дарування нежитлових приміщень від 25.02.2011, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 111, № 112 в літ. "А-9" загальною площею 347,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Також, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.02.2011, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 101-:-110 і літ. "А-9" загальною площею 195,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані обставини сторонами не заперечувались. На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС у Харківській області, прийняте податкове повідомлення-рішення № 8375-1303 від 30.06.2016, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 2280,84 грн. ОСОБА_1 , не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування грошового зобов`язання з земельного податку ОСОБА_1 , у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення з земельного податку з фізичних осіб № 8375-1303 від 30.06.2016 підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідно до пп.14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Згідно з п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема, як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку. Відповідно до п. 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.2015 (далі - Закон № 417). Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону № 417 співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 417 спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб`єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку. Згідно з п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. 271.2 ст. 271 ПК України). Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ст. 274 ПК України). Згідно з п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит ДФС та її територіальних органів надається відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 №

722. Враховуючи викладене, при визначенні площі земельної ділянки, щодо якої здійснено розрахунок величини земельного податку, контролюючому органу необхідно з`ясувати загальну площу будівлі, загальну площу земельної ділянки, на якій розташована будівля, та здійснити розрахунок площі частки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, пропорційно до загальної площі вказаної будівлі. Колегія суддів зазначає, що питання щодо нарахування плати за землю фізичними особами було предметом розгляду Верховним Судом України, який постановою від 07 липня 2015 року у справі № 826/12388/13-а висловив правову позицію, відповідно до якої власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Касаційного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 820/3171/17, від 27.02.2018 по справі № 820/7225/16, від 27.02.2018 по справі № 826/14191/16, від 24.04.2018 по справі № 818/1027/17. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до договору дарування нежитлових приміщень від 25.02.2011, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 111, № 112 в літ. "А-9" загальною площею 347,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Також, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.02.2011, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 101-:-110 і літ. "А-9" загальною площею 195,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, позивачу належать лише нежитлові приміщення, які розташовані на вказаній земельній ділянці. З огляду на викладене, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку сплачує податок за земельну ділянку з дати державної реєстрації прав власності на зазначене нерухоме майно за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території. Колегія суддів зазначає, що нарахування позивачу податку на земельну ділянку, розташовану за вказаною вище адресою, повинно відбуватися на підставі даних державного земельного кадастру та з урахуванням прибудинкової території. Отже, до моменту виникнення прав особи на земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі, враховуючи положення Податкового кодексу України, така особа не повинна сплачувати земельний податок. В свою чергу, відповідачем під час розрахунку земельного податку позивачу не здійснено розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на належні позивачу нежитлові приміщення 1-го поверху № 111, № 112 в літ. А-9 загальною площею 347,5 кв.м. та № 101-:-110 і літ. "А-9" загальною площею 195,0 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2016 р. № 5493/Б/26-58-13-05-13, при розрахунку земельного податку було враховано фактичну площу нежитлових приміщень, що належать позивачу, а не частку прибудинкової території, пропорційну його частці у спільній власності на будинок. З матеріалів справи вбачається, що нарахування позивачу земельного податку за 2016 рік відповідачем проведено на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, з урахуванням рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, яким визначена по м. Харкову нова базова вартість 1 кв.м землі у розмірі 291,18 гривень, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо) (КФ), на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування, та на площу земельної ділянки. При цьому, в обґрунтування правомірності нарахування позивачу земельного податку контролюючий орган посилається лише на дані бази ІС "Податковий блок". В свою чергу, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції на підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 у власності чи користуванні спірної земельної ділянки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 КАС України, зокрема, даних державного земельного кадастру, які б дозволили встановити факт наявності у ОСОБА_1 у власності чи користуванні спірної земельної ділянки. Крім того, колегія суддів зауважує на те, що технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, базову вартість 1 кв.м. земель міста Харкова та коефіцієнти (зональний, функціонального використання, коефіцієнт впливу локальних факторів) затверджено рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, а не рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, як помилково стверджує відповідач в апеляційній скарзі. Також, надаючи оцінку правомірності здійсненого відповідачем розрахунку, колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі вказує на підпункт 5.1 пункту 5 Положення про плату за землю у м. Харкові, не зазначаючи при цьому, яким рішенням Харківської міської ради затверджене це Положення. У Положенні Додатку № 2 до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки та збори у м. Харкові, яким становлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку, та яке підлягало застосуванню до спірних відносин, підпункт 5.1 пункту 5 відсутній. З огляду на викладене, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не здійснено розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на належні позивачу нежитлові приміщення, а також розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкове повідомлення - рішення № 8375-1303 від 30.06.2016 є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення, що оскаржується. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зміст апеляційної скарги, який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/14119/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 12.10.2020 року