Постанова 4855 № 320/5756/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5756/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Глущенко Я.Б., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, у якому просив визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 1651920-1305 прийняте ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 25 717,43 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 року № 27045-1305 прийняте ДФС у м. Києві на суму 21 808,38 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 20.11.2000 року виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, основним видом діяльності якого є (код КВЕД 46.90) неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, іншими видами економічної діяльності позивача визначено: 23.12 Формування й оброблення листового скла; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів. Відповідно до відомостей витягу Реєстру платників єдиного податку від 07.08.2019 року № 1910313401188, ОСОБА_1 з 01.01.2012 року обрав 2 групу платників єдиного податку з відсотковою ставкою 20 %. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 132,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказував, що з електронного кабінету платника податків дізнався про наявність у нього недоїмки зі сплати земельного податку у розмірі 69334,19, у зв`язку з чим, листом від 16.05.2019 № 160519-1К звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації щодо підстав внесення до особової картки платника зазначеної суми недоїмки. Листом від 07.06.2019 року № 69904/П/26-15-13-05-19 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що згідно даних ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 перебуває на обліку, як платник земельного податку за земельною ділянкою під нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,01329 га. На підставі викладеного у листі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було сформовано ППР на ім`я ФОП ОСОБА_1 за податковий період з 01.1.2016 року по 31.12.2016 року від 27.01.2016 року № 1651920-1305 в сумі податкового зобов`язання -25717,43 грн., та ППР за податковий період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року від 27.04.2017 року № 27045-1305 в сумі податкового зобов`язання - 21808,38 грн., ППР від 03.04.2018 року № 31289-1305-2650 за податковий період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року на суму податкового зобов`язання 21808,38 грн. Сума земельного податку з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року за земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,01329 га. становить: 132,9 кв. м. х 961,04 х 2.5 х 1.5 х 1.249 х 1.433 х З % - 25717,43 грн. Виходячи з викладеного, було сформовано ППР за податковий період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року від 27.04.2016 року № 1651920-1305 в сумі податкового зобов`язання - 25717,43 грн., та ППР за податковий період з 01.01.2017 року по 31.12. 2017 року від 27.04.2017 року № 27045-1305 в сумі податкового зобов`язання - 21808,38 гри. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу № 300518-1К від 30.05.2018 року на податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 року № 31289-1305-2650. Рішенням ДФС України від 30.07.2018 року за №11042ІП/99-99-11-02-01-14 скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03.4.2018 № 31289-1305-2650 скасовано. Також 26.07.2019 року позивачем було подано скаргу вих. № 260719-1К до ДФС України в порядку ст. 56 ПК України на податкові повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 1651920-1305 прийняте ДПІ у Голосіївському районі ДФС у м. Києві та від 27.04.2017 року № 27045-1305 прийняте ГУ ДФС м. Києва. Того ж дня, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019 року № 2707804-1305-2615 прийняте ГУ ДФС у м. Києві. Рішенням ДФС України від 14.08.2019 року № 39003/6199-99-11-05-01-25 продовжено строк розгляду вказаних скарг ФОП ОСОБА_1 . У подальшому, рішенням ДФС України від 24.09.2019 року № 294116/99-00-08-05-04 залишено без розгляду скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписи ст. 270 Податкового кодексу України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. При цьому, положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. Приписи п. 286.1 ст. 286 ПК України визначають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, колегія суддів зазначає, що власники будівель, споруд (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, сплачують податок за земельні ділянки на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, натомість, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Разом з тим, відповідачем не наведено аргументів, які б свідчили про правомірність визначення ним площі земельної ділянки з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, який обмежився зазначенням площі нежитлового приміщення, ототожнивши таку з площею земельної ділянки. На переконання судової колегії, позивачем обґрунтовано вказано, що контролюючим органом не було використано дані державного земельного кадастру при розрахунку податкового зобов`язання. Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. У відповідності до п.п. 3 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. На виконання вимог Ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року про витребування у Головного управління ДПС у місті Києві детального розрахунку суми земельного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з належним чином завіреними копіями відповідних документів на підставі яких проведено даний розрахунок, відповідачем надано додаткові пояснення, відповідно до яких зазначено наступне. Сума земельного податку з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року за земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,01329 га. становить: 132,9кв. м. х 961,04x2.5 х 1.5 х 1.249 х 1.433x3 %= 25717,43 грн., де: 961,04 - грошова оцінка в грн./кв. м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 « Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва ». Рішення вводиться в дію з 01.07. 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12 2014 № 565/565); 3% - відсоток ставки земельного податку; - локальний коефіцієнт; - функціональний коефіцієнт; - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6 -28-0 22-215/2-15; 1,433- коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0,22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Сума земельного податку з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року за земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,01329 га становить: 132,9 кв.м. х 961,04 х 2.0 х 1.5 х 1.249 х 1.433 х 1,06 х 3 % = 21808,38 грн., де: 961,04 - грошова оцінка в грн./кв. м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва ». Рішення вводиться в дію з 1.07. 2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12 2014 № 565/565); 3% - відсоток ставки земельного податку; 1>5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 2,0 - функціональний коефіцієнт; - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 №6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0,22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). Виходячи з вище викладеного, було сформовано ППР за податковий період з 01.01.2016 по 31.12.2016 від 27.04.2016 № 1651920-1305 в сумі податкового зобов`язання - 25717,43 грн., та ППР за податковий період з 01.01.2017 по 31.12. 2017 від 27.04.2017 № 27045-1305 в сумі податкового зобов`язання - 21808.38 грн. Нормативна грошова оцінка за 1 кв.м., яка бралась відповідачем для розрахунку земельного податку за 2016 рік та 2017 рік, становить 961,04 грн., що розраховано відповідачем на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення" від 26 липня 2007 року №43/1877. Разом з тим, в контексті наведених положень законодавства, податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення нормативно грошової оцінки, оскільки уповноваженим на це органом є Держгеокадастр. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: - витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; - довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; - викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); - копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання. Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі. На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Згідно підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Аналогічний висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 815/4818/15, від 18.10.2019 у справі № 826/8361/18, від 25.03.2019 у справі № 826/8244/16, від 18.03.2019 у справі № 826/13282/16. Разом з тим, при визначені площі земельної ділянки, за яку визначено грошове зобов`язання, відповідачем в розрахунку зазначено 0,01329 га., що відповідає площі приміщення, яке на праві власності належать позивачеві, проте не свідчить про правомірність визначення площі земельної ділянки, яка є базою для нарахування земельного податку. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на складові розрахунку суми податкового зобов`язання, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2016 року № 1651920-1305 та від 27.04.2017 року № 27045-1305, та вказує про їх необґрунтованість і відсутність достатніх доказів та відомостей, які б свідчили про наявність підстав для застосування контролюючим органом саме вказаних значень. Відтак, суд першої інстанції необґрунтовано вказав, що наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких підтверджена належними, достатніми і достовірними доказами. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи задоволення вимог апелянта Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який поніс витрати зі сплати судового збору, вказані витрати за подання позовної заяви у розмірі 768,40 грн. та подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2016 року № 1651920-1305 прийняте ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 25 717,43 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017 року № 27045-1305 прийняте ДФС у м. Києві на суму 21 808,38 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1 921 (тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення буде виготовлено протягом п`яти днів. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Глущенко Я.Б. Повний текст постанови виготовлено - 01 червня 2020 року.