Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/13194/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 р. Справа № 520/13194/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі № 520/13194/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області про податковий борг у розмірі 23936,99 грн., яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 23939,99 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що через інтернет вона дізналася, що має перед Головним управлінням ДПС у Харківській області податковий борг до місцевого бюджету у сумі 23936,99 грн. за платежем земельний податок з фізичних осіб. Позивач зазначила, що копії податкових повідомлень-рішень не отримувала. Також, позивач вказала, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу, на підставі чого позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 05.06.2020 №225455-5606-2030 є протиправним та такими, що підлягає касуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року відмовлено в задоволенні позову. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №7018098-1307-2030 від 25.05.2018 та № 36875-5606-2030 від 10.04.2019, якими визначено суми податкового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 3400,83 грн, за 2019 рік у розмірі 12243,00 грн. Вказані суми земельного податку ОСОБА_2 нараховано за земельну ділянку під нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 61-1-:62-1 загальною площею 90.2 кв.м. в літ. "А-5", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать позивачу на праві власності з 23.06.2011 відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, виданого комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації". Розрахунок оскаржуваних рішень здійснено відповідачем з урахуванням ставки податку за 2018 рік, визначеного Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові, яка становила 37,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року). Розрахунок оскаржуваних рішень здійснено відповідачем з урахуванням ставки податку за 2019 рік, визначеного пунктом 1.1 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1284/18 "про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 Про місцеві податки і збори у місті Харкові, яка становила 37,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування (3 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року). Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахованого відповідачем земельного податку, його розмір, а також те, що твердження позивача, викладені у заявах по суті справи стосовно протиправності податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2). Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. База оподаткування в пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначена як: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України). Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно з частинами першою і другою статті 120 ЗК України в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Так, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Таким чином, на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому, у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 14.07.2020 по справі № 809/3896/13-а від 19.11.2018 по справі № 804/5370/17, від 20.03.2018 по справі № 820/3176/17. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 з 2011 року є власником нежитлового приміщення 1-го поверху № 61-1-:62-1 загальною площею 90.2 кв.м. в літ. "А-5", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , отже і платником земельного податку на земельну ділянку, що розташована під ним. Щодо тверджень позивача що з урахуванням вимог пп.297.1.4 п.297.1 ст. 297 ПК України ОСОБА_1 не є платником земельного податку за земельну ділянку під приміщенням, суд зазначає наступне. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем на підтвердження тієї обставини, що нежитлові приміщення, за земельну ділянку під якими контролюючим органом нараховано земельний податок з фізичних осіб, здаються в оренду, не надано до суду будь-якого документального підтвердження. Колегія суддів зазначає, що особа, яка придбала будівлю, має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого. Суд зазначає, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених п. 297.1 ст.297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Водночас, можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена. Вказаних висновків дійшов Верховний суд у постанові від 14.05.2020 по справі № 826/13115/16. Поряд з цим, правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. При цьому, надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права висловлена також Верховним Судом у постановах від 16 квітня 2019 року (справа № 826/15256/16), від 07 серпня 2018 року (справа № 826/1209/14). Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає твердження позивача про те, що з урахуванням вимог пп.297.1.4 п.297.1 ст. 297 ПК України ОСОБА_1 не є платником земельного податку за земельну ділянку під приміщенням. Щодо тверджень позивача відносно того, що податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 7018098-1307-2030 в сумі 3400,83 грн. направлено на адресу іншої квартири, суд зазначає, що пунктом 287.9 статті 287 ПК України врегульовано, що якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Таким чином, у разі в подальшому несвоєчасного перерахування платником податкового зобов`язання з вини контролюючого органу (який не надіслав податкове повідомлення-рішення), такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання. Щодо тверджень позивача про необхідність при розрахунку земельного податку позивачу визначати частки інших співвласників у праві власності на нерухоме майно, суд зазначає, що відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. З наведеного положення вбачається, що податок розраховується саме з площі нерухомого майна особи, на яку покладено обов`язок зі сплати земельного податку, при цьому частина прибудинкової території визначається з урахуванням пропорційності. Водночас законодавець не встановлює необхідності розрахунку загальної суми податку у урахуванням пропорційної частки нерухомого майна; такий розрахунок варто здійснювати тільки у разі, якщо до площі земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, при нарахуванні податку здійснюється додавання частки прибудинкової території. При цьому судом встановлено, що контролюючий орган додатково на прибудинкову територію податкові зобов`язання позивачу не визначав. Оподаткування земельної ділянки позивача здійснено з урахуванням належного йому житлового приміщення, зокрема, земельний податок розрахований з площі 90,2 кв.м., який визначено у витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Вказане не заперечується сторонами у справі. Верховний Суд в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 804/1610/16 зазначив: "Суд першої інстанції перевіривши розрахунок земельного податку, наданий податковим органом, дійшов висновку, що відповідачем правомірно розраховані податкові зобов`язання позивача зі стати земельного податку. В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначений розрахунок не містить принципу пропорційності, визначеному підпунктом 2 пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, оскільки нежитлові приміщення часткою яких володіє позивач розміщені у багатоповерхових будинках без врахування площі всього будинку, що вшиває на розмір суми земельного податку. Суд не погоджується з такою думкою суду апеляційної інстанції, оскільки пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України прямо встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону". Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає твердження про необхідність при розрахунку земельного податку позивачу визначати частки інших співвласників у праві власності на нерухоме майно необґрунтованими. За приписами пункту 271.1 статті 271 ПК України, якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки або її площа. Відповідно до пп. 284.1 ст. 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Відповідно до пункту 1.1 додатку 2 рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1284/18 Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 Про місцеві податки і збори в м. Харкові по м. Харкову ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км 2), за квадратний метр бази оподаткування. При цьому, за приписами ст. 289 ПК України кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, застосовується коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель. Розрахунок земельного податку за 2019 рік: Цзд = Б*Кі*Км2*Кф*Р1, де: Б - це базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова - 291,18 грн; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України, що становив: 1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік; 1,433 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік; 1,06 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 рік; 1- коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2017 рік; 1 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018 рік; 3 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік. Км2 - зональний коефіцієнт, визначений в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова - 2,73. Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки, визначений в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова -

3. Р1 - площа оподатковуваної земельної ділянки - 90,2 кв.м. по вул. Яроша Отакара, 21, м. Харків, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав. Зокрема, на 2018 рік додатком до рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 встановлено, що ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено (відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки) становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, (під житлову забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км 2), за квадратний метр бази оподаткування. Зональний коефіцієнт, визначений рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова - 2,275. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність розрахунку земельного податку ОСОБА_1 у сумі 3400,83 грн за 2018 рік та у сумі 12243,00 грн за 2019 рік, визначеного відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями №7018098-1307-2030 від 25.05.2018 та № 36875-5606-2030 від 10.04.2019. Стосовно тверджень позивача про необхідність при обчисленні податку застосовувати дані державного земельного кадастру, Верховний Суд в постановах від 03.08.2020 по справі № 826/13307/18, від 28.05.2019 по справі № 816/352/17 виклав правову позицію, відповідно до якої обов`язок із сплати земельного податку пов`язується для особи саме із виникненням права власності або користування земельною ділянкою, а не із обставинами присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номеру. При цьому, згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою нарахування земельного податку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки або її площа, у разі якщо нормативна грошова оцінка не проведена. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 року по справі № 520/13194/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.С. Чалий В.В. Катунов