Постанова 4851 № 520/14119/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 р. рокуСправа № 520/14119/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 по справі № 520/14119/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8375-1303 від 30.06.2016. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 8375-1303 від 30.06.2016. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43143704). Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 заяву представника ОСОБА_1 про вирішення питання щодо судових витрат - задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код 43143704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судових витрат в загальному розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. Не погодившись з прийнятими рішенням та додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційні скарги. Постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 по справі № 520/14119/19 - без змін. 08.10.2020 представником ОСОБА_1 подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі щодо судових витрат на професійну правничу допомогу. Від відповідача на адресу суду апеляційної інстанції подані заперечення, в яких контролюючий орган зазначає про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, приписи ст. 134 КАС України вимагають наявності доказів понесених витрат, а не отриманого адвокатом прибутку. Такими доказами можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки. Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 по справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії. Отже, оскільки склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі, то судом мають бути враховані відповідні положення КАС України та не визнані належними докази, що надані позивачем з порушенням норм КАС України. Заява розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи заяви приходить до висновку, що її вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Приписами ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 22.09.2020 представник ОСОБА_1 подав до суду відповідну заяву. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру. Суд також зазначає, що на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 2 ст.7 4 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. по справі № 826/8107/16 (провадження № К/9901/26989/18). Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. З огляду на викладене вище, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Слід зазначити, що питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Натомість, усталена судова практика свідчить пр те, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору. Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2019 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 19/12-2019. На виконання п. 6.2. даного договору 19 грудня 2019 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019. Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019 Адвокатське бюро «Олексія Романченко» прийняло на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу в рамках адміністративної справи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 8375-1303 від 30.06.2016. Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019 сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 цієї додаткової угоди, в суді апеляційної інстанції становить 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) гривень у будь- якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта. Відповідно до п. 9 Додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції включає: вивчення документів та матеріалів справи, вивчення рішення суду першої інстанції, підготовку та подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, які необхідні для розгляду справи. Отже, сума гонорару Адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат. Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин. 07 жовтня 2020 року між Адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 підписано Акт виконаних робіт № 10 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019, відповідно до якого сторони погодили, що згідно з п. 1, 9 Додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019 Адвокатське бюро надало Клієнту правничу допомогу у Другому апеляційному адміністративному суді при розгляді справи № 520/14119/19, а саме: - підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 14.07.2020; - підготовлено відзив на апеляційну скаргу від 20.07.2020; - підготовлено заяву щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу від 22.09.2020; - прийнято участь у судових засіданнях, призначених на 11:50, 12:00 на 06.10.2020. Вищевказаними документами підтверджено, що адвокат ОСОБА_2 надав позивачу послуги з професійної правничої допомоги. Окрім того, відповідно до п. 7 Додаткової угоди № 1 від 19.12.2019 до Договору № 19/12-2019 від 09.12.2019 Клієнт сплачує кошти, визначені у п. 4 даної додаткової угоди протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції постанови по справі. Відповідно до меморіального ордеру № @2РL576203 від 07.10.2020 ОСОБА_1 сплатила вказаний гонорар у повному обсязі на поточний рахунок Адвокатського бюро «Олексія Романченко». Як наслідок, суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. З огляду на надання представником позивача належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, з урахуванням тривалості розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., понесених при розгляді апеляційних скарг. Окрім того, на думку колегії суддів, витрати на оплату послуг Адвокатського бюро "Олексія Романченко" у розмірі 3000 гривень 00 копійок є співмірними із значенням справи № 520/14119/19 для ОСОБА_1 та іншими обставинами, що встановлені частиною 5 статті 134 КАС України. Податковий орган у запереченнях не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат (окрім посилань на положення Кодексу адміністративного судочинства України). Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено. З огляду на викладене, розмір понесених позивачем витрат в загальній сумі 3000 гривень 00 копійок підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень) 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя П`янова Я.В. Судді Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст додаткової постанови виготовлений 19.10.2020