Постанова Київський апеляційний суд № 754/9014/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2020 року місто Київ справа № 754/9014/19 провадження №22-ц/824/9347/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. Сторони: Позивач - ОСОБА_1 Відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 28 травня 2020 року, постановлену у складі судді Галась І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту порушення вимог законодавства, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, розірвання договору, визначення місця проживання дітей, - В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту порушення вимог законодавства, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, розірвання договору, визначення місця проживання дітей, в якому просила встановити факт порушення відповідачем кривдником ОСОБА_2 вимог законодавства; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у її спілкуванні з дітьми і у їх вихованні, у підтриманні ними з матір`ю регулярних особистих стосунків і прямих контактів; розірвати укладений договір від 20 лютого 2019 року про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей з відповідачем за його місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 ; визначити місце проживання дітей разом з матір`ю за місцем її фактичного проживання. У вересні 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила розірвати укладений договір від 20 лютого 2019 року про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей з відповідачем за його місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 ; визначити місце проживання дітей разом з матір`ю за місцем її фактичного проживання: АДРЕСА_2 . 25 травня 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом встановлення для відповідача ОСОБА_2 обов`язку: передавати їй дітей для самостійних (без його присутності) прямих законних контактів, зустрічей і спілкування за місцем її фактичного проживання, із ночівлею та без обмеження місця прогулянок: кожного другого та четвертого тижня кожного місяця з 9 год. Середи до 20 год четверга, а в неділю - з 9 год. До 20 год; кожного першого, третього та п`ятого тижня кожного місяця з 9 год понеділка до 20 год вівторка та з 9 год п`ятниці до 20 год. суботи; кожного року: у день її народження, у дні народження її батька та матері; у день Матері в Україні. Вирішувати спільно із нею вибір для дітей навчальних, розважальних спортивних дитячих закладів, гуртків і секцій; питання щодо виховання, медичного обслуговування та забезпечення дітей, відвідування дітьми будь-яких медичних фахівців, усі інші питання, що стосуються виховання дітей. Не перешкоджати їй відвідувати дітей у садочку, навчальних, розважальних, спортивних дитячих закладах, гуртках і секціях, з можливістю самостійно їй забирати та/або проводити дітей до вказаних закладів, гуртків і секцій, зі своєчасним повідомленням про це відповідачу. Заяву обґрунтовано тим, що між нею та відповідачем існує тривалий конфлікт, вони не можуть дійти згоди про її участь у законних контактах, побаченні і спілкуванні з дітьми, відповідач чинить перешкоди їй у законних контактах, побаченні та спілкуванні, ігнорує всі її запитання щодо дітей та ухиляється від обговорення і вирішення питань щодо навчання, виховання, оздоровлення та відпочинку дітей. За наявності таких обставин вважала доцільним і необхідним забезпечити реалізацію визначених ч.1 ст.141 СК України її рівних із відповідачем законних прав і обов`язків щодо дітей шляхом забезпечення її позову у спосіб обраний нею. Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви. Не погоджуючись з постановленою ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу повністю, ухвалити нове судове рішення, яким заяву від 25 травня 2020 року задовольнити. В апеляційній скарзі зокрема посилалась на те, що з урахуванням уточнених її вимог обраний нею спосіб забезпечення позову не є тотожним задоволенню заявлених нею вимог. Висновки суду першої інстанції не відповідають викладеним нею обставинам, якими вона обґрунтовувала свою заяву про забезпечення позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану без змін. Зокрема посилався на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову ніяким чином не впливає на реальне забезпечення виконання майбутнього рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивач у своєму клопотанні про забезпечення позову не навела жодної обставини та не надала жодного доказу, який би вказував на конкретний захід забезпечення позову, який спроможний забезпечити фактичне виконання рішення або утруднення його виконання, тому, суд, пересвідчившись, що вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам справедливо відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України). Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності заяви, зважаючи на обраний спосіб забезпечення позову, характер заявлених вимог, вимоги діючого законодавства на даний час. Апеляційний суд в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Звертаючись із позовною заявою про розірвання договору від 20 лютого 2019 року про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей та з вимогою щодо визначення місця проживання дітей разом нею, вказувала на те, що сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дітей, а також на те, що відповідач перешкоджає їй у зустрічах з дітьми. Підставою звернення із заявою про забезпечення позову зазначала, що між нею та відповідачем існує тривалий конфлікт, вони не можуть дійти згоди про її участь у законних контактах, побаченні і спілкуванні з дітьми, відповідач чинить перешкоди їй у законних контактах, побаченні та спілкуванні з дітьми. Враховуючи, що предметом спору є розірвання договору здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дітей разом з матір`ю, то вимога заяви про встановлення для відповідача ОСОБА_2 обов`язків щодо здійснення батьківських прав, як вид забезпечення позову, який просила застосувати ОСОБА_1 , не є співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення не випливає з фактичних обставин справи, а незастосування цього заходу не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України не може свідчити про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову. Відтак колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову вірним. У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Доводи апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову не є тотожною задоволенню позовних вимог відхиляється колегією суддів. Частиною 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначена норма закону містить пряму заборону суду вживати заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. ОСОБА_1 не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, визначених у заяві, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають, і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 28 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Постанова складена 21 серпня 2020 року Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М.Стрижеус