Постанова Київський апеляційний суд № 754/14982/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 754/14982/19 Номер провадження 22-ц/824/3489/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Грегуль О. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа директор комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Німас Олександр Ярославович, про стягнення заробітної плати, компенсації, середнього заробітку, здійснення перерахунку заробітної плати та надіслання довідки, в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа директор комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Німас Олександр Ярославович про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 148 116 грн. 20 коп., компенсації за недоврахування відпускних в розмірі 11 362 грн. 34 коп., інфляційних втрат по заробітній платі в розмірі 20 756 грн. 64 коп., інфляційних втрат по виплаті відпускних в розмірі 931 грн. 78 коп., середнього заробітку за час затримки виплат належних звільненому працівнику сум в розмірі на день подання позову 223 678 грн. 78 коп., судових витрат у розмірі 11 000 грн., зобов`язання КП «Київтранспарксервіс» здійснити перерахунок заробітної плати, відпускних і трудового стажу позивача та надіслати довідку з проведеним перерахунком до Пенсійного фонду України, стягнення з КП «Київтранспарксервіс» на користь держави судового збору. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року (т. ІІ а.с. 94-96) у задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», третя особа директор комунального підприємства «Київтранспарксервіс» Німас Олександр Ярославович, про стягнення заробітної плати, компенсації, середнього заробітку, здійснення перерахунку заробітної плати та надіслання довідки, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу у якій просив рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 24 860 грн. 28 коп. та компенсації за недоврахування відпускних в розмірі 1 907 грн. 09 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги у вказаній частині, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено приписи статті 265 ЦПК України, не взявши до уваги пункти 5, 6, 9, 12 загальних положень колективного договору укладеного між адміністрацією та профспілковою організацією комунального підприємства на 2013-2015 роки. Скаржник зазначає, що з 22 січня 2015 року до 02 березня 2015 року працював на посаді провідного спеціаліста, з 02 березня 2015 року до 21 квітня 2017 року та з 11 липня 2018 року до 07 серпня 2018 року на посаді начальника відділу паркування, що було встановлено судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Таким чином, на його оплату праці розповсюджувалась дія колективного договору КП «Київтранспарксервіс» на 2013-2015 року. Так, згідно умов вказаного колективного договору, начальнику відділу паркування встановлено коефіцієнт який дорівнює від 2,8 до 3,0, а провідному спеціалісту не нижче 2,2. На думку скаржника, зі зміною мінімальної заробітної плати в Україні у адміністрації підприємства виникає обов`язок по перегляду мінімальної заробітної плати працівника основного виробництва. Скаржник зазначає, що оскільки зміни до колективного договору не вносилися, а розмір заробітної плати працівників не коригувався, то останній протягом тривалого часу недоотримував заробітну плату. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі. 27 січня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від відповідача з відповідними підтвердженнями про направлення його позивачу. З вказаного відзиву вбачається, що відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення, без змін. Відповідач зазначає, що розмір посадового окладу позивача, умови колективного договору та нарахування заробітної плати за період, що оспорюється, було досліджено судом першої інстанції під час ухвалення рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі № 754/6781/17, яке набрало законної сили. Відповідач зазначає, що посадовий оклад начальника відділу встановлюється з розрахунку розміру посадового окладу робітника основного виробництва на коефіцієнт співвідношення посадових окладів, що становить 6 127 грн. Вказаний посадовий оклад було встановлено штатним розписом підприємства від 12 жовтня 2016 року, а у 2017 році він становив 9 515 грн., хоча й мав становити 8 960 грн. Таким чином, на думку відповідача, права позивача не були порушені. Відповідач зазначає, що у період з 22 квітня 2017 року по 10 липня 2018 року позивач фактично не працював та на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року отримав середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, на виконання вказаного рішення позивача було поновлено на посаді. Разом з тим, оскільки позивача було поновлено на посаді, яка була відсутня у штатному розписі, заробітна плата останньому нараховувалась у сумі 9 515 грн. 22 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у якому останній просив постановити ухвалу про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету штрафу за зловживання процесуальними правами під час розгляду справи. Разом з тим, перевіривши доводи зазначені у вказаному клопотанні, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. Крім того, 22 лютого 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в якій, останній, зокрема, просив призначити розгляд даної справи за участю сторін. Так, згідно п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Відповідно до п. 3 ч. 6 чт. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Так, враховуючи те, що в апеляційній скарзі скаржником детально описано підстави її подання, наявний відзив відповідача на апеляційну скаргу, та наявні докази для прийняття обґрунтованого рішення, а також виходячи з приписів ст. 19 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, оскільки рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року оскаржується в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за недоврахування відпускних, то виходячи з приписів ст. 367 ЦПК України, останнє переглядається лише у зазначеній частині. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за недоврахування відпускних суд першої інстанції виходив з того, що нарахування заробітної плати позивачу за періоди про які йдеться в позовних вимогах, здійснювалось у відповідності до штатних розписів відповідача, які позивачем не оспорюються. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що наказом КП «Київтранспарксервіс» від 22 січня 2015 року № 26-к, ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду провідного спеціаліста відділу контролю якості надання послуг та виконання робіт з 22 січня 2015 року (т. І а.с. 60). Наказом КП «Київтранспарксервіс» від 13 липня 2015 року № 359/1-к, ОСОБА_2 за його згодою переведено на посаду начальника відділу паркування в Дарницькому та Дніпровському районах служби паркування з 13 липня 2015 року з оплатою згідно штатного розпису (т. І а.с. 65). Наказом «Київтранспарксервіс» від 21 квітня 2017 року № 227-к, ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. І а.с. 64). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, поновлено його на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу (т. І а.с. 65-79). Наказом КП «Київтранспарксервіс» № 92 від 11 липня 2018 року введено посаду начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі з місячним посадовим окладом 9 515 грн. (т. І а.с. 81). Наказом КП «Київтранспарксервіс» від 11 липня 2018 року № 196-к, ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника відділу паркування в Дарницькому та Дніпровському районах (т. І а.с. 80). Наказом КП «Київтранспарксервіс» від 07 серпня 2018 року № 228-К, ОСОБА_2 звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. І а.с. 84). Згідно штатного розпису КП «Київтранспарксервіс» підписаного директором підприємства 12 жовтня 2016 року, посадовий оклад начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі становить 6 127 грн. (т. І а.с. 88-93). Згідно штатного розпису КП «Київтранспарксервіс» підписаного в.о. директора підприємства 03 січня 2017 року, посадовий оклад начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі становить 9 515 грн. (т. І а.с. 94-99). В матеріалах справи наявний колективний договір між адміністрацією та профспілковою організацією КП «Київтранспарксервіс» на 2013-2015 роки (т. І а.с. 100-108). Так, відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Частиною 3 ст. 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 № 162/06/187-07 «Щодо штатного розпису», штатний розпис - це документ, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Так, в матеріалах справи наявні штатні розписи КП «Київтранспарксервіс» згідно яких, посадовий оклад начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі у 2016 році становив 6 127 грн., а у 2017 році 9 515 грн. Як вбачається з п. 12 колективного договору КП «Київтранспарксервіс» розмір посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та службовців встановлюється згідно коефіцієнтів співвідношень посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «Київтранспарксервіс» до місячного окладу робітника основного виробництва (Додаток № 4). Відповідно до додатку № 3 колективного договору, місячний оклад контролера становить 2 061 грн., а відтак, посадовий оклад позивача станом на 2016 рік становить 6 127 грн. (2 061 грн. х 2,972), як і зазначено у штатному розписі від 12 жовтня 2016 року. Згідно рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року, яке набрало законної сили, заробітна плата позивача у 2017 році становила 9 515 грн., як і зазначено у штатному розписі від 03 січня 2017 року. З вказаного вбачається, що КП «Київтранспарксервіс» було встановлено та виплачено оклад позивачу у відповідності до умов чинного законодавства України. Колегія суддів також враховує, що штатні розписи КП «Київтранспарксервіс» від 12 жовтня 2016 року та 03 січня 2017 року, відповідно до яких, позивачу було встановлено посадовий оклад, останнім не оспорювались, а відтак, відсутні підстави вважати, що посадовий оклад начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі встановлений невірно. Колегія суддів також враховує, що оскільки посаду начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі було виведено із штатного розпису працівників, проте на виконання вимог рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року позивача було поновлено на вказаній посаді, а 07 серпня 2018 року його було звільнено, то посада начальника відділу паркування у Дарницькому та Дніпровському районі в штатний розпис включена не була, проте наказом № 92 від 11 липня 2018 року посадовий оклад позивача встановлено в розмірі 9 515 грн. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі , а відтак, і компенсації за недоврахування відпускних. Посилання скаржника нате, що зміни до колективного договору не вносилися, а розмір заробітної плати працівників не коригувався у зв`язку з чим, протягом тривалого часу останній недоотримував заробітну плату, є безпідставним, оскільки заробітна плата останньому була виплачена у розмірі посадового окладу, згідно штатних розписів підприємства з урахуванням вимог колективного договору. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова